У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві  19 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом на вирок Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 5 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 січня 2008 року щодо засуджених    ОСОБА_1. та ОСОБА_2,

в с т а н о в и л а :

зазначеним вироком суду

ОСОБА_1,

який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Макіїці Донецької області,

раніше двічі судимого, останнього разу 11.03.2001 року за ч.2 ст.141, ст.17, ч.2 ст.141, ч.3 ст.42 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; звільненого 11.06.2005 року за відбуттям строку покарання,-

засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_2,

який народився ІНФОРМАЦІЯ_2

в м.Макіївці Донецької області,

несудимого,-

засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 2030 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 січня 2008 року зазначений вирок щодо ОСОБА_2 змінено із виключенням кваліфікуючої ознаки «повторність». На підставі ст.ст.75, 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 27 березня 2007 року біля Кіровського ставка в Кіровському районі м.Макіївки Донецької області відкрито заволодів належним неповнолітньому потерпілому ОСОБА_3 мобільним телефоном «Нокія-3250» із сім-карткою «Лайф» на суму 2039 грн. 84 коп..

Крім того ОСОБА_1 10 травня 2007 року на території міської лікарні № 2 в Червоногвардійському районі м.Макіївки Донецької області повторно за попередньою змовою з ОСОБА_2, вирвавши з  рук потерпілої ОСОБА_4 сумку з речами, відкрито заволодів її майном на загальну суму 430 грн..

                У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, стверджує, що судовий розгляд проведено неповно, однобічно, з порушенням права ОСОБА_1 на захист та істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, що призвело до невірної кваліфікації дій ОСОБА_1,  у зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину та кваліфікації їх  дій за ч.2 ст.186 КК України грунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, зокрема, повному визнанні вини самими засудженими. Так ОСОБА_1 пояснив, що, побачивши біля Кіровського ставка невідомого хлопця і ОСОБА_3,  попросив у останнього мобільний телефон, який потім забрав і пішов, незважаючи на прохання ОСОБА_3 повернути телефон. ОСОБА_1 також не заперечував, що коли гуляв біля родильного відділення на території міської лікарні із ОСОБА_2, побачивши неподалік жінку, домовився з останнім забрати у неї сумку. ОСОБА_2 залишився спостерігати за оточуючою ситуацією, а він сам підбіг до жінки, вирвав з її рук сумку та разом із ОСОБА_2 утік.

Твердження прокурора, що дії ОСОБА_1 за епізодом заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ст.190 КК України спростовуються матеріалами справи з яких убачається, що на досудовому слідстві потерпілий  ОСОБА_3 показав, що коли він йшов з ОСОБА_5, їх зупинив ОСОБА_1 і запитав про наявність у них телефону щоб зателефонувати і, отримавши від них відмову, сказав «А если я найду?». ОСОБА_3, злякавшись, що ОСОБА_1 застосує до нього фізичну силу, віддав йому свій мобільний телефон.

Доводи прокурора про порушення судом першої та апеляційної інстанцій вимог ст.299 КПК України та права засудженого ОСОБА_1 на захист є безпідставними і правильно визнані апеляційним судом необгрунтованими, оскільки засуджений у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, у зв'язку з чим, судом, із урахуванням думки ОСОБА_1, було прийнято рішення про недоцільність дослідження доказів щодо фактичних обставин відповідно до положень ст.299 КПК України із роз'ясненням йому наслідків про позбавлення права оскарження такого рішення в апеляційному порядку.

За таких обставин дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України.

Що стосується покарання, то воно призначено засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ними злочину та даних про їх особу.

Крім того, ці доводи подання, аналогічні доводам апеляційної скарги ОСОБА_1,  були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і обгрунтовано визнані безпідставними.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновку суду, не встановлено.

З наведеного вбачається, що передбачені законом підстави для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, відсутні.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

         у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2  -  відмовити.

с у д д і :

Жук В.Г.                      Кузьменко О.Т.          Скотарь А.М.