А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О Л Т А В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Справа № 22ц-1712 Головуючий по першій
2009 рік інстанції Жмурко П.Я.
Суддя-доповідач Лобов О.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Петренка В.М., Новохатньої В.А.
при секретарі Зеленській О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агромаш» на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 29 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агромаш» про спонукання до виконання зобов'язань та зустрічним позовом Приватного підприємства «Агромаш» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом, просив увалити рішення, яким визнати відповідача кредитором, який прострочив запропоноване позивачем виконання договору, стягнути з позивача на користь відповідача 19 089 грн. непогашеної суми за договором позики, 3 181 грн. 50 коп. штрафу, 1 110 грн. 90 коп. пені.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач навмисно відмовляється прийняти грошові кошти, які позивач має сплатити за договором позики з метою заволодіння майном позивача.
У листопаді 2008 року ПП «Агромаш» пред'явило у суді зустрічний позов та просило ухвалити рішення, яким звернути стягнення на заставлене нерухоме майно, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ОСОБА_1. не виконує умови договору позики.
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 29 квітня 2009 року позов ОСОБА_1. задоволений частково: зобов'язано ПП «Агромаш» прийняти від ОСОБА_1. кошти належні до сплати за договором позики, а саме 19 089 грн. позики, 3 181 грн. 50 коп. штрафу, 1 110 грн. 90 коп. пені. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено за недоведеністю.
Скасовані заходи забезпечення позову, а також скасоване стягнення відділом ДВС за виконавчим написом нотаріуса.
ПП «Агромаш» в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалите нове рішення про задоволення зустрічного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновок суду про ухилення ПП «Агромаш» від прийняття виконання договірних зобов'язань не ґрунтується на належних доказах та суперечить встановленим обставинам.
Колегія суддів, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь в розгляді справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове в разі порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 04 липня 2006 року між ПП «Агромаш» і ОСОБА_1. укладений договір позики, згідно якого останній отримав у позику строком на п'ять років грошові кошти у сумі 21 210 грн. для придбання житлового будинку ОСОБА_2 в смт. Халтурине.
Згідно умов вказаного договору ОСОБА_1. зобов'язувався сплачувати борг рівними частинами - по 353 грн. 50 коп. щомісячно до повного погашення. Договором також встановлено, що у разі припинення трудових відносин з ПП «Агромаш» ОСОБА_1. зобов'язаний у день звільнення сплатити повну суму боргу, а також штраф у розмірі 15% від початкової суми позички.
У той же день між ПП «Агромаш» і ОСОБА_1. укладений іпотечний договір, згідно якого предметом іпотеки є садиба ОСОБА_2 в смт. Халтурине.
На підставі договорів купівлі-продажу від 04 липня 2006 року ОСОБА_1. придбав у власність садибу ОСОБА_2 в смт. Халтурине та земельну ділянку, на якій вона розташована.
Наказом №1к від 06 лютого 2007 року ОСОБА_1. звільнено з роботи за власним бажанням.
На день звільнення ОСОБА_1. сплатив ПП «Агромаш» за договором позики 2 121 грн., залишок боргу складав 19 089 грн.
30 серпня 2007 року ПП «Агромаш» направило ОСОБА_1. нотаріально завірену вимогу про сплату потягом 30 днів 19 089 грн. непогашеної суми позики, 3 181 грн. 50 коп. штрафу, 1 110 грн. 97 коп. пені.
У жовтні 2007 року ОСОБА_1. електронним переказом направив на адресу ПП «Агромаш» грошові кошти у сумі 3 181 грн. 50 коп., але у зв'язку з відмовою адресату від отримання коштів вони повернуті відправнику.
21 травня 2008 року приватним нотаріусом Шубою А.Ф. виданий виконавчий напис про звернення стягнення на садибу ОСОБА_2 в смт. Халтурине у зв'язку із наявністю у ОСОБА_1. заборгованості перед ПП «Агромаш» за договором позики у сумі 64 489 грн. 08 коп.
Задовольняючи первісний позов частково, суд першої інстанції визнав доведеним, що ПП «Агромаш» шляхом неприйняття грошових коштів не дало можливості ОСОБА_1. виконати свої зобов'язання за договором позики.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки вони зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
За загальним правилом (ст.526 ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Сторонами у справі не заперечувалося те, що згідно умов п.5 договору позики від 04 липня 2006 року ОСОБА_1. повинен був у день звільнення, тобто 06 лютого 2007 року, сплатити ПП «Агромаш» 19 089 грн. непогашеної суми позики, 3 181 грн. 50 коп. штрафу.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1. посилався на усні домовленості з керівництвом ПП «Агромаш», а також на його відмову прийняти грошові кошти у сумі 3 181 грн. 50 коп.
Оскільки ПП «Агромаш» заперечувало будь-які усні домовленості із ОСОБА_1., то у відповідності до вимог ст.58, ст.59, ст.60 ЦПК України відсутні підстави визнати доведеною ту обставину, що протягом шести місяців, як стверджує позивач, ПП «Агромаш» відмовлялося приймати у нього кошти у рахунок виконання зобов'язань за договором позики.
Що стосується відмови ПП «Агромаш» прийняти електронний переказ грошей від ОСОБА_1., то ця обставина не може свідчити про відмову кредитора прийняти виконання зобов'язання в цілому, оскільки відповідно до ст.529 ЦК України кредитор вправі не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2007 року ОСОБА_1. направив ПП «Агромаш» електронним переказом лише суму штрафу, тоді як за змістом п.5 договору позики від 04 липня 2006 року ОСОБА_1. у день звільнення з роботи мав сплатити всю суму заборгованості. Будь-яких умов щодо можливої часткової сплати суми боргу після розірвання трудових відносин договір позики не містить.
Колегія суддів звертає увагу на те, що загальні правові наслідки невиконання стороною договору своїх зобов'язань визначені у главі 51 ЦК України.
Нормами ст.611, ст.613, ст.616 ЦК України не передбачено такого правового наслідку прострочення кредитора у грошових зобов'язаннях, як примушування кредитора за рішенням суду отримати кошти, що мають бути сплачені за договором боржником.
Не передбачено таких наслідків і нормами глав 58, 60 ЦК України, які є спеціальними і регулюють правовідносини позички.
Окрім того, у разі ухилення кредитора від прийняття виконання або у разі іншого прострочення з його боку ОСОБА_1. у відповідності до ст.537 ЦК України мав можливість виконати свої зобов'язання шляхом внесення коштів у депозит нотаріуса.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з відсутності невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1. свого основного зобов'язання.
Проте зазначені судом першої інстанції підстави для відмови у позові є хибними.
У задоволенні позову ПП «Агромаш» слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст.33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або договору про задоволення вимог іпотеко держателя.
Таким чином, законом встановлені три альтернативні способи захисту прав іпотекодержателя у разі порушення його прав за договором.
Згідно ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та виконання рішень інших органів. Відповідно до ст.3 цього Закону одним із виконавчих документів є виконавчий напис нотаріуса, який підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.
Звертаючись до нотаріуса з вимогою про видання виконавчого напису, ПП «Агромаш» обрало спосіб захисту порушеного права, встановлений ст. 33 ЗУ «Про іпотеку».
Таким чином, після видання нотаріусом виконавчого напису 21 травня 2008 року договірні зобов'язання між сторонами припинилися, порушене цивільне право ПП «Агромаш» було захищене у спосіб обраний ним.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні обох позовів.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ч.1 п.4 ст.309, ст.316, ст.319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агромаш» задовольнити частково.
Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 29 квітня 2009 року скасувати.
ОСОБА_1 і Приватному підприємству «Агромаш» відмовити у задоволенні позовів.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.А. Новохатня
В.М. Петренко