Справа №22ц -2610 Головуючий у 1 інстанції Суханова А.В.
Категорія 53 Доповідач Висоцька B.C.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької B.C.
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.
при секретарі Жиленко Е.В.
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Грицькова Д.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства (далі ДП) „Макіїввугілля" про проведення перерахунку всіх сум належних при звільненні, поновлення порушених прав про оплату праці, нарахування та виплату середнього заробітку за затримку розрахунку та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ДП „Маків вугілля" на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 7 лютого 2008 року
встановив:
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 7 лютого 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково : ДП „Макіїввугілля" зобов'язано провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з вересня 1998 року по квітень 2006 року, виплатити ОСОБА_1. одноразову (вихідну) допомогу в зв'язку з виходом на пенсію у розмірі трьохмісячного середнього заробітку, середній заробіток за час затримки розрахунку, та на відшкодування моральної шкоди стягнуто 1 000 грн. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ДП „Макіїввугілля" просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник відповідача Грицьков Д.В. апеляційну скаргу підтримав.
Позивач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення частковому скасуванню з наступних підстав.
Згідно до ч.ч.1, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 311 ч.1 п.5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
З обставин справи вбачається, що позивач звернувся з позовом, в якому просив провести перерахунок заробітної плати з вересня 1998 року по квітень 2006 року, заробітну плату за час затримки розрахунку по день винесення рішення, тобто позивачем заявлені вимоги грошового характеру.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що трудові права позивача були порушені, а саме у зв'язку з незастосуванням тарифних ставок, розрахованих з мінімальної заробітної плати, відповідач недорахував позивачеві належну заробітну плату, та в день звільнення не сплатив всі належні працівнику суми.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до п.6 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року „Про судове рішення" з подальшими змінами та доповненнями мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволені грошових та інших майнових вимог.
Відповідно до п. 6 роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Суд, всупереч зазначених роз'яснень та вимогам ч.4 ст.10 ЦПК України, установивши наявність спору сторін, не уточнив зміст позовних вимог і не вжив заходів для правильного вирішення спору, не зазначив конкретної суми заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, які підлягають стягненню. Спір між сторонами в цій частини фактично не вирішений. Доводи позивача відносно того, що він просив лише зобов'язати виплатити належні йому суми суперечать обставинам справи.
Відповідно до ст. 307 ч.1 п.5 ЦПК України апеляційний суд має право постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскільки судом першої інстанції допущено процесуальне порушення, що є безумовною підставою для скасування рішення та повернення справи на новий розгляд, рішення підлягає частковому скасуванню в частині зобов'язання ДП „Макіїввугілля" провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1. за період з вересня 1998 року по квітень 2006 року та зобов'язання виплатити ОСОБА_1. середній заробіток за час затримки розрахунку.
В решті апеляційний суд залишає рішення без змін, визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1. знаходився в трудових відносинах з відповідачем з 27.08.1982 року по 20.04.2006 року, працюючи за різними підземними професіями. 20.04.2006 року позивача було звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.3-4).
Згідно наказу № 407-к від 20 квітня 2006 року відповідач зобов'язаний виплатити ОСОБА_1. за рахунок коштів шахти ім. Бажанова одноразову допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків, оскільки ОСОБА_1 має стаж роботи в галузі 23 роки та звільнюється на пенсію з підприємства вперше (а.с.110).
Висновки суду першої інстанції в цій частині щодо підстав для задоволення позову відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Право позивача на отримання одноразової допомоги в розмірі трьохмісячного заробітку за наявності стажу роботи в галузі більше 20 років на день звільнення передбачено п.12.15 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і Всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості з доповненнями та змінами та п.9.17 розділу 9 Колективного договору окремого підрозділу шахтоуправління імені Бажанова.
Дані про скасування відповідачем зазначеного наказу в матеріалам справи відсутні.
Доказів про належне виконання наказу про виплату одноразової допомоги суду не надано.
Підстав вважати, що вимоги позивача не розглянуті судом, немає, оскільки фактично йдеться про виконання існуючого наказу підприємства.
Судом першої інстанції встановлено, що діями відповідача через порушення законодавства про оплату праці, позивачеві були спричинені моральні страждання, тому відповідно до ст. 237-1 КЗпП України на відшкодування моральної шкоди стягнуто 1 000 грн.
Норми матеріального права відносно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Розмір відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди суд визначив відповідно до характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Доводи апеляційної скарги про те, що Галузева угода не є нормативно-правовим актом, а також суперечить нормам податкового законодавства, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині, оскільки є безпідставними, суперечать наявним у матеріалах справи письмовим доказам.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд першої інстанції, задовольняючи позов і цій частині, навів мотиви, з яких задовольнив вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.
Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин ( невиплати належних йому грошових сум тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої незалежності.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції рішення в частині зобов'язання виплатити допомогу у зв'язку з виходом на пенсію, стягнення моральної шкоди відповідає вимогам закону, обставинам справи, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині немає.
Керуючись ст. ст. 311 ч.1 п.5, 308, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд,-
Ухвалив :
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Макіїввугілля" задовольнити частково.
Рішення Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 7 лютого 2008 року скасувати в частині зобов'язання Державного підприємства „Макіїввугілля" провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з вересня 1998 року по квітень 2006 року та зобов'язання виплатити ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку, в цій частині справу направити на новий розгляд. В решті рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.