Справа №22-2527/2008 р.                  Головуючий у 1 інстанції Прокопчук Г.М.

Категорія 21                                         Доповідач Жданова B.C.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 березня 2008 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Голубинського A.M.

суддів : Жданової B.C., Лук"янової С.В.

при секретарі Артамоновій С.О.

за участю позивача ОСОБА_1„

представника позивача ОСОБА_2.,

представника відповідача Коліхової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки та позивача ОСОБА_1, в інтересах звернувся його представник ОСОБА_2 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 22 січня 2008 року   в   справі за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального срахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідач Виконавча дирекція Фрнду соціального страхування від нащасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горівки просить скасувати рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 22 січня 2008р., яким частково задоволені позовні вимоги позивача ОСОБА_1, на користь якого з відповідача у зв"язку з професійним захворюванням стягнуто моральну шкоду у розмірі 6000 грн. Просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається п. 44 розділу 2 Закону України „ Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ,„ відповідно до якого призупинено відшкодування моральної шкоди. Вважає, що зобов"язання по відшкодуванню моральної шкоди повинно бути покладено на підприємство, яке не забезпечило безпечні умови праці. Відповідач зазначає, що позивач не надав суду належних доказів того, що мав втрати немайнового характеру з причини моральних або фізичних страждань. Вважає, що суд не врахував вимоги ст. ст. 10,60 ЦПК України та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального закону.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати ухвалене судом першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд не врахував глибину моральних та фізичних страждань, спричинених внаслідок професійного захворювання.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач продовж довгого часу працював на шахта в підземних умовах у зв"язку з чим отримав професійне захворювання на вібраційну хворобу та хронічний бронхіт. Висновком МСЕК від 1.03.2002 р. за сукупністю захворювань встановлено втрату 50% професійної працездатності безстроково , з яких 25% втрати працездатності у зв"язку з хронічним бронхітом вперше. Визнаний інвалідом 3 групи.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що наявність професійного захворювання вимагає від позивача докладання додаткових зусиль для організації життєвих стосунків, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, є підставою для стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстаїці, пояснення представника відповідача , дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і обгрунтовано виходив з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, що обов'язок по її відшкодуванню покладено на відповідача. При цьому суд правильно послався на те, що правовідносини по відшкодуванню шкоди в даному випадку виникли у 2002 році, тобто до змін, внесених Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 р. № 717, яким з Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон) виключені положення, що регулювали обов'язок відповідача по відшкодуванню моральної шкоди. Положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік", що набрав чинності з 01.01.2008 року не поширюються на відносини, які виникли між сторонами у 2002 році. Тому суд обґрунтовано застосував закон, який діяв у період втрати працездатності позивачем.

Довід апеляційної скарги про те, що факт отримання моральної шкоди не підтверджений висновком МСЕК не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст. 34 Закону (в редакції до змін, внесених Законом від 23.02.2007 р. № 717) такий висновок необхідний у випадках, коли не настала втрата професійної працездатності

Розмір суми на відшкодування моральної шкоди судом визначено з урахуванням характеру і обсягу фізичних і душевних страждань позивача, неможливості відновлення професійної працездатності, стану його здоров'я. Визначений судом розмір відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Визначена судом сума моральної шкоди відповідає характеру моральних страждань позивача та характеру негативних наслідків, що настали для нього у зв"язку з професійним захворюванням, тому підстав для ії зменшення не вбачається.

Суд 1 інстанції не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо заявленого позову та оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об"єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом 1 інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України. Рішення суду 1 інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону і у суду апеляційної інстанції немає підстав для його зміни.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівка та ОСОБА_1на рішення Калінінського районного суду м. Горлівка від 22 січня 2008 р. відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівка від 18 січня 2008 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення ,може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.