Справа №22ц-2091/2008                  Головуючий у 1 інстанції Мороз Л.І.

Категорія - 26                                     Доповідач Ігнатова Л.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2008 року   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: Краснощокової Н.С.,

суддів: Ігнатової Л.Є., Маширо О.П.,

при секретарі Бєжині В.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною   скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 січня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Рубцівська сільська рада Краснолиманського міськвиконкому Донецької області про визнання заповіту недійсним, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1. звернувся до Апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, яким у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3. про визнання заповіту не дійсним відмовлено.

ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи А саме, вважає, що при ухваленні рішення суд не прийняв до уваги його доводи, що відповідачка обіцяла ОСОБА_4. догляд, знаючи що остання у ньому мала потребу і тим самим ввела в оману ОСОБА_4. відносно тих наслідків які вона бажала і в наслідок чого був складений заповіт. Тобто підставою визнання недійсним заповіту є те, що він укладений під впливом обману з боку ОСОБА_3. Ці доводи він підтвердив листами ОСОБА_4., але суд не дав їм належної оцінки.

Суд у своєму рішенні посилається на пояснення свідка ОСОБА_5.. Але такий свідок судом не допитувався.

Крім того, суд безпідставно відмовив у клопотанні допросити у якості свідка ОСОБА_6, чим допустив неповне з"ясування обставин, які мають значення для справи.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що у листопаді 2007 року позивачі ОСОБА_2. та ОСОБА_1. звернулися до суду з вказаним позовом та зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх тітка ОСОБА_4.

Единими спадкоємцями після її смерті є вони. Однак в нотаріальній конторі їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, оскільки від імені ОСОБА_4. складено заповіт на ім"я відповідачки ОСОБА_3, який 08.07.2004 року було посвідчено секретарем Рубцівської сільської Ради Краснолиманського міськвиконкому.

Цей заповіт вважають незаконним з тих підстав, що у ОСОБА_4. не було вільного волевиявлення при його укладенні, правочин вчинено під впливом обману з боку ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_4. потребувала догляду та допомоги. Припускають, що таку допомогу та догляд під час складання заповіту пообіцяла спадкодавцю відповідачка, а тому просять визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4. від 08.07.2004 року.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1., дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною першою статті 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі в судовому засіданні не надали доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки пояснили, що вони припускають, що ОСОБА_3 щось пообіцяла ОСОБА_4., щоб остання склала заповіт, але що конкретно вона пообіцяла їм невідомо. Тобто докази позивачів ґрунтуються лише на їх припущеннях. Тому суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Такий висновок суду є правильним він ґрунтується на законі.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК Ураїни кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

З позовної заяви та з пояснень позивачів наданих у судовому засіданні (а.с.5-6, 41-42) вбачається, що їх докази відносно того, що у ОСОБА_4. не було вільного волевиявлення при укладанні заповіту на ім"я відповідачки і не відповідало її волі, ґрунтуються лише на їх припущеннях.

Розгядаючи справу, суд повно, всебічно і об"єктивно перевірив доводи та заперечення сторін, встановленим фактам та доказам дав правильну правову оцінку, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, дійшов обгрунтованого висновку про необхідність в задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому, позивач не надав будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази та зробив свій висновок на підставі їх сукупності.

У рішенні судом наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Доводи відповідачки про те, що суд дав неправильну правову оцінку встановленим доказам, безпідставні. Відповідно до вимог ст.,ст. 57-59 ЦПК України суд першої інстанції наданим сторонами доказам дав відповідну оцінку і в судовому рішенні привів переконливі мотиви, за якими він ці докази прийняв до уваги чи ні.

Наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 січня 2005 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.