Справа № 2-589/12

Провадження № 2/1015/7434/11

РІШЕННЯ

Іменем України

01.03.2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нікушин В.В.

при секретарі Василенко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, -

встановив:

16 листопада 2011 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки. Свої вимоги мотивує тим, що 30.09.1998 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, актовий запис № 979. На даний час шлюб не розірвано.

За період перебування у шлюбі між сторонами набуто наступне майно:

на підставі договору купівлі-продажу земельна ділянка, площею 0,0539 га розташовану на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в садівничому товаристві «Берізка», вартістю 13900 гривень. Договір посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 23 квітня 2005 року і зареєстрований в реєстрі за №1615.

на підставі договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом садового будинку від 23 квітня 2005 року - незакінчений будівництвом, побудований на 75 % садовий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в садівничому товаристві «Берізка», по вул. Садова №146, вартістю 36500 гривень. Договір посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 23 квітня 2005 року і зареєстрований в реєстрі за №1611.

За період з 2005 року набутий позивачем та відповідачем садовий будиночок по вул. Садова №146, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в садівничому товаристві «Берізка», закінчено будівництвом та здано в 2010 році в експлуатацію.

На сьогоднішній день позивачці стало відомо, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2011 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та договору купівлі-продажу садового будинку від 18.03.2011 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_7, продав вказане нерухоме майно ОСОБА_3.

Вказані договори купівлі-продажу були вчиненні без наданої на це нотаріально посвідченої згоди яка обов'язкова при здійсненні даних договорів так як майно яке є предметом договорів являється спільною сумісною власністю подружжя.

Отже, ОСОБА_2 відчужив земельної ділянки площею 0,0539 га розташовану на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в садівничому товаристві «Берізка» та садовий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в садівничому товаристві «Берізка», по вул. Садова-1, №146, набуті під час перебування у шлюбі без нотаріально засвідченої письмової згоди дружини. А отже і у представника Шаман ОСОБА_8 В.В. не було підстав для укладення даних. Договорів.

Позивачка вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2011 року О.В. та договір купівлі-продажу садового будинку від 18.03.2011 року посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладено ОСОБА_2 з порушенням вимог цивільного та сімейного законодавства. Тому позивач просить визнати недійсними дані договори.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі, та просила їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги визнав. Суду пояснив, що дані договори вчиненні шляхом підробки підпису його дружини у заяві про надання згоди на продаж будинку та земельної ділянки, та надав суду письмові докази на підтвердження.

Відповідачка ОСОБА_3 та третя особа - приватний нотаріус - ОСОБА_4 належним чином повідомлені про час, день та місце розгляду справи. У судове засідання не з'явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що 18.03.2011 року між ОСОБА_2, від імені якого діяв на підставі довіреності ОСОБА_9, та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0539 га, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в садівничому товаристві «Берізка», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та договір купівлі-продажу садового будинку від 18.03.2011 року, що знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в садівничому товаристві «Берізка», по вул. Садова-1, №146, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

На час укладання договорів купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку, вони належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_10 і ОСОБА_2

18.03.2011 року при укладанні договорів купівлі-продажу ОСОБА_9 було надано нотаріусу заяву дружини ОСОБА_2., про згоду на відчуження земельної ділянки та садового будинку, для посвідчення договорів купівлі-продажу.

У судовому засіданні встановлено, що заява на згоду про продаж земельної ділянки та садового будинку позивачкою не подавалась та не підписувалась, що підтверджується постановами Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України у Київській області від 18.10.2011 року та від 03.11.2011 року, а також заявою ОСОБА_1 до приватного нотаріуса ОСОБА_11 про скасування згоди на відчуження земельної ділянки та садового будинку, як такої, що нею не подавалась та не підписувалась.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із змісту частини 1 статті 57 Цивільного процесуального Кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд вважає, що договори купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 18.03.2011 року не є дійсними, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Договір не може бути укладеним, якщо сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Позивачем надано докази існування підстав недійсності договорів купівлі-продажу від 18.03.2011 року , зокрема вчинення правочину всупереч вимогам частини 1 статей 215 та 203 Цивільного кодексу України, тому ті обставини, на які посилається позивач та пояснення відповідача можуть вважатися судом такими, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що дії позивача не були спрямовані на укладення договору' купівлі-продажу, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями. Позивач не бажала вчинення зазначеного правочину.

В частині першій статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 241 Цивільного Кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Матеріалами справи не підтверджується факт надання згоди позивача на вчинення відповідного правочину.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обмежень" підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, призначення речових прав на нерухоме майно, є: нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Згідно з ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

У контексті Закону України "Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обмежень" державній реєстрації підлягає не сам договір, а права, що виникли на підставі цього договору.

Це відповідає положенню ст. 11 ЦК України, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним підтвердженням державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 328 Цивільного Кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно частини 3 ст.334 Цивільного Кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.

Відповідно до статей 626 та 627 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 657 Цивільного Кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню тУ державній реєстрації.

Згідно із частини 3 статті 640 Цивільного Кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред 'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до статті 190 ч. 1 Цивільного Кодексу України, вказується, що майном як особливим об»єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також: майнові права та обов»язки.

Як вбачається з ч.І ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 386 ЦК України власник майна, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання договорів недійсними знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, доведені та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 204, 215, 316, 317, 392, 638 ЦК України, ст.ст. З, 10, 11, 60, 208, 209, 118-120, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4В - задовольнити.

Визнати недійсним, укладений 18.03.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3222484400:10:002:0006 за адресою: Київська область Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, садівниче товариство «Берізка».

Визнати недійсним, укладений 18.03.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу садового будинку, розташовані за адресою: Київська область Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, садівниче товариство «Берізка» вул. 1-А Садова, будинок №146.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Нікушин