У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 липня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Подільського районного суду м. Києва від 25 червня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не маючого судимості,

- за ч.5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, строком на 2 роки та конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;

- за ч.2 ст. 358 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 358 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, строком на 2 роки та конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

Постановлено стягнути із ОСОБА_3 на користь ТОВ “Сільверстоун” 586 955 грн. 37 коп. матеріальних збитків.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_3 засуджено за те, що він, працюючи на посаді комерційного агента ТОВ “Сільверстоун”, будучи матеріально-відповідальною особою за зберігання ввірених йому товарно-матеріальних цінностей, у період з 21 листопада 2002 року по 19 лютого 2003 року умисно з корисливих мотивів, привласнив ввірені йому товарно-матеріальні цінності на загальну суму 824 672, 49 грн., що належать ТОВ “Сільверстоун”

Крім цього, у цей же період ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 вчинив підробку видаткових накладних про отримання приватними підприємцями зі складу ТОВ “Сільверстоун” товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 824 672, 49 грн. та передав ці накладні до бухгалтерії вказаного товариства.

            У касаційному поданні прокурор вказує, що суд безпідставно позбавив ОСОБА_3 права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, оскільки він був лише матеріально-відповідальною особою і організаційно-розпорядчих функцій не виконував. Крім того, з моменту вчинення злочину, передбаченого ч.2 та ч.3 ст. 358 КК України, і на день постановлення вироку сплинув строк притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності. У зв'язку з цим просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд.

         Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, захисника ОСОБА_1, який також підтримав касаційне подання та представника цивільного позивача - ОСОБА_2, яка заперечила проти задоволення касаційного подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з посадою підсудного або із зайняттям ним певною діяльністю.

Як убачається із матеріалів справи, між адміністрацією ТОВ “Сільверстоун” та ОСОБА_3 11 листопада 2002 року було укладено договір про повну матеріальну відповідальність за ввірені йому товарно-матеріальні цінності (т.1, а.с. 99-107), тобто він був лише матеріально-відповідальною особою і обов'язків, віднесених до компетенції службової особи, не виконував, зокрема, не виконував організаційно-розпорядчих функцій.

Проте суд, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_3 за ч.5 ст. 191 КК України як привласнення та розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало у його віданні в особливо великих розмірах, безпідставно застосував до нього додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, оскільки він був матеріально-відповідальною особою і відповідно суд мав призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обліком, зберіганням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями.

Відповідно до ч.2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилялася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання.

Як убачається із матеріалів справи, постановою Подільського районного суду м. Києва від 8 лютого 2007 року ОСОБА_3 оголошено в розшук і лише 26 листопада 2007 року ОСОБА_3 під час проведення оперативно розшукових заходів було затримано.

 За таких обставин, оскільки перебіг давності було зупинено, то з дня вчинення злочину, передбаченого ч.2 та ч.3 ст. 358 КК України, і до дня набрання вироком законної сили строки давності не минули.

Враховуючи наведене, доводи прокурора про необхідність звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 та ч.3    ст. 358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності є необгрунтованими,

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду підлягає  зміні.

         Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 25 червня 2008 року щодо ОСОБА_3 в частині його засудження за ч.5      ст. 191 КК України змінити: замість призначеного ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, строком на 2 роки, призначити засудженому ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обліком, зберіганням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями, строком на 2 роки.

  Судді:

Пилипчук П.П.                             Скотарь А.М.                       Шаповалова О.А.