ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
Справа № 13/4108.07.09
За позовом Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот - Авто"
про стягнення 4 522,60 грн.
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники:
від позивача – Бугайцов Є.В. дов. № б/н від 12.01.09
від відповідача –Шпак Т.В. дов. № 3006/09-03 від 30.06.09
Обставини справи та СУТЬ СПОРУ:
Акціонерне товариство "Українська автомобільна корпорація" (далі-позивач) звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот - Авто" (далі-відповідач) заборгованості у сумі 2413,32 грн., інфляційних втрат у сумі 1184, 94 грн., трьох відсотків річних у сумі 184, 87 грн., пені у сумі 739, 47 грн.
Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати у сумі 102,00 грн. сплаченого при поданні позову державного мита, 118,00 грн. –витрат з оплати послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
12.06.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/41, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 01.07.09 о 14:20.
Через неявку представника відповідача, невиконання вимог ухвали господарського суду та з урахуванням клопотання відповідача розгляд справи 10.06.09 був відкладений до 17:50, 24.06.09, а в судовому засіданні 24.06.09 для надання можливості подати відзив на позовну заяву та забезпечення права сторін на укладення мирової угоди оголошено перерву до 14:50, 08.07.09 за клопотанням представника відповідача в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
08.07.09 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з покладенням відповідальності на відповідача згідно закону.
Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на відсутність первинної бухгалтерської документації та самого майна у відповідача.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –
ВСТАНОВИВ:
Автосервісною філією «ЗіпАВТО»Акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»було здійснено продаж товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Фокстрот - Авто": «Стенд демонстраційний «Авто-Звук»на суму 2413,32 грн. у кількості та за ціною визначеною у Видатковій накладній № 176-41223 від 14.07.06., належним чином засвідчена копія наявна у матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі довіреності серії ЯЛК N 136495 від 14.07.06 (із строком дії до 23.07.06), виданої на ім'я ОСОБА_3, отримав у позивача один стенд вартістю 2413,32 грн. згідно до рах№176-41223 від 14/07/06.
Згідно п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з введення бухгалтерського обліку.
Таким чином, позивачем на підставі бухгалтерського документа суворої звітності було передано відповідачу Стенд вартістю 2413,32 грн. При цьому відповідна передача відбулась без укладення єдиного письмового договору між сторонами.
Позивачем направлено вимогу про виконання грошового зобов’язання № 1684 від 08.10.08.
Відповідач станом на день подання позовної заяви не сплатив за отриманий товар.
В зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 1184, 94 грн., три відсотки річних у сумі 184, 87 грн., пеню у сумі 739, 47 грн. за період прострочення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання Відповідача на відсутність у нього первинної бухгалтерської документації та самого товару не приймаються господарським судом, оскільки позивачем надано довіреність на отримання товару №136495, серії ЯЛК від 14.07.06.
Відповідач підтвердив (07-07/01 від 07.07.09), що гр.ОСОБА_3 працював в період з 01.10.3 по 17.11.06 тобто визнав , що станом на 14.07.06 мав можливість бути управненим на одержання матеріальних цінностей від третіх осіб для Відповідача.
Належних доказів анулювання довіреності ЯЛК N 136495 від 14.07.06 або позбавлення ОСОБА_3 на одержання стенду за виданою йому довіреністю не подав.
Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов про стягнення боргу в розмірі 2413,32 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України, просить господарський суд стягнути втрати від інфляції в сумі 1184, 94 грн. та три проценти річних в сумі 184, 87 грн.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд, беручи до уваги семиденний строк (ст. 530 ЦК України), дійшов до висновку, що відповідач повинен був сплатити вартість товару 21.08.08.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 35,90 грн. та втрати від інфляції в сумі 272,71 грн. за весь час прострочення платежу, а саме з 21.08.08 по 17.02.09.
Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач просить стягнути з відповідача пеню, яка становить 739,47грн.
Відповідно до ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем відсутній договір, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань в сумі 739,47грн. визнаються судом такими, що підлягають відхиленню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот - Авто" (02097, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 8, р/р 26002010032988 в ЗАТ «Альфа-Банк», МФО 300346 код ЄДРПОУ 31360573), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 58, р/р 260030464800 у АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, код ЄДРПОУ 25662015) 2413 (дві тисячі чотириста тринадцять) грн. 32 коп. основного боргу, 272 (двісті сімдесят дві) грн. 71 коп. –збитків від інфляції, 35 (тридцять п’ять) грн. 90 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяІ.Д. Курдельчук