Справа № 22ц-408/2009                Головуючий у першій інстанції - Логвіна Т.В.

   Категорія - цивільна                                               Доповідач - Шемець Н.В.

У Х В А Л А

                      І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

   03 серпня 2009 року                               м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ   у  складі :

                              головуючого- судді Позігуна М.І.,

            суддів -     Шемець Н.В., Редьки А.Г.,

                    при секретарі - Бивалькевич Т.В..,

                              з участю -представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності,

В С Т А Н О В И В:

         Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 грудня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та  ухвалити нове про задоволення її позовних вимог. Апелянт посилається на порушення судом  норм процесуального права, зокрема, всупереч положенням ст. 143 ЦПК України суд не призначив у справі судову будівельно - технічну експертизу, яка має значення для вирішення спору; відповідно до положень ст.175 ЦПК України суд мав можливість заключити мирову угоду; відповідачі визнавали позов, проте суд в порушення вимог ст.174 ЦПК України не ухвалив рішення про задоволення позову.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

    Позивачі є співвласниками нежитлового приміщення, загальною площею 427,4 кв.м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1,

позивачці належить 7/13 частин, відповідачам - по 3/13 частин будівлі (а.с.8).

    Позовні вимоги позивачки полягають у  виділі їй в натурі 7/13 частин спірного приміщення, а саме, приміщень  з літ. „3-1” по літ. „3-7”, з літ. „3-10” по літ. „3-12”, літ. „3-12а”, літ. „3-22”, літ. „3-25”, літ. „3-26”, з літ. „3-28” по літ. „3-31”, літ. „4-1”, загальною площею 229,5 кв.м,  відповідачам  просила залишити  приміщення  з літ. „1-1 по літ. „1-7”, „1-8”, що становить 6/13 частин.

    Оскаржуваним рішенням в задоволенні вимог ОСОБА_3 відмовлено. Суд не заперечував право позивачки як співвласника на виділ її частки із майна, проте відмовляючи в задоволенні позову зазначив, що сторони не позбавлені можливості укласти договір про виділ у натурі часток сторін  з нерухомого спільного майна згідно ч.3 ст.364 ЦК України за  згоди сторін; крім того, сторонами суду не надано даних щодо технічної можливості  такого виділу у натурі, тому реальний поділ  в судовому порядку провести неможливо за  відсутності  висновку експерта.

    Такий висновок суду узгоджується з наявними матеріалами справи.

    При розгляді в суді першої інстанції  позивачкою не надано суду  технічного обґрунтування запропонованого нею варіанту виділу, виходячи із наданої нею експлікації внутрішніх площ спірної будівлі (а.с.10-12) суд не міг зробити  правильний висновок щодо відповідності кількості та площ приміщень, які позивачка  просить виділити їй у натурі, її частці у майні та щодо можливості реального виділу зазначених у позові  приміщень.

    Клопотання про призначення судової будівельно- технічної експертизи згідно вимог процесуального законодавства позивачкою не заявлене, а вирішення питання щодо необхідності проведення експертизи позивачка у позовній заяві поклала на суд (а.с.6).

    Проте згідно ч.2 ст.11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд, крім того, в силу ст.145 ЦПК України у даній справі призначення експертизи не є обов”язковим, тому  суд не вправі розпоряджатись правом позивачки і покладати на сторону  обов”язок по проведенню експертизи без її згоди.

    Також апеляційний суд враховує, що ухвалою апеляційного суду від 16 лютого 2009 року у даній справі  було призначено судову будівельно- технічну експертизу, проте експертна установа повернула ухвалу суду без виконання в зв”язку з неоплатою ОСОБА_3 витрат по проведенню експертизи (а.с.48-50,58). Зазначене  суд розцінює як небажання позивачки проводити експертизу.

      Крім того, після відновлення апеляційного провадження і призначення справи до судового розгляду від апелянта надійшла заява, в якій вона просить „відізвати апеляційну справу”, тобто, вимога   заявлена не  у відповідності з положеннями ст.300 ЦПК України, тому і не задоволена апеляційним судом.

    Оскільки апелянт не прибула в судове засідання апеляційного суду і не повідомила про свої дійсні наміри щодо апеляційної скарги, апеляційний суд перевірив законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції згідно вимог ч.1 ст.303 ЦПК  України.

    Доводи апелянта щодо  можливості суду заключити мирову угоду не відповідають положенням ст.175 ЦПК України, оскільки мирова угода укладається сторонами, які повідомляють про це суд спільною заявою. Проте в матеріалах справи відсутні докази щодо бажання сторін укласти мирову угоду.

    Також не узгоджуються з положеннями ст.174 ЦПК України доводи апелянта щодо  задоволення її позову виходячи з того, що відповідачами визнавались заявлені нею вимоги. Ч.4 даної статті передбачено, що суд ухвалює рішення про задоволення позову у разі визнання позову відповідачем за наявності для того законних підстав.

      Проте за  вищезазначених обставин саме лише визнання позову відповідачами не є визначальним, тому суд обгрунтовано з врахуванням всіх обставин справи та наявних доказів ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову  ОСОБА_3

    Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

        Керуючись ст.ст. 303,307,308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

          Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 -відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 грудня 2008 року -залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.         

         Головуючий:                                                   

         Судді :