Справа № 22-ц-718/2009 Головуючий у суді першої інстанції: Кривцова Г.В.
Категорія: 50 Суддя - доповідач: ВедмедьН.І.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
07 липня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Гагіна М.В.,
суддів - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання - Марченко В.А.,
та осіб, які приймають участь в справі - ОСОБА_1, її піклувальника ОСОБА_2., представника органу опіки та піклування Ероха О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 23 січня 2009 року
у справі за позовом Глухівського міжрайонного прокурора Сумської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування Глухівської районної державної адміністрації, піклувальник неповнолітньої ОСОБА_2, про позбавлення батьківських прав ,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 23 січня 2009 року позов Глухівського міжрайонного прокурора Сумської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 задоволено.
Позбавлено ОСОБА_3. батьківських прав у відношенні неповнолітньої ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судові витрати по справі віднесено за рахунок держави.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту з'ясування фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, направивши справу на новий розгляд в інший склад суду.
В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що суд не дав критичної оцінки суперечливим показам неповнолітньої ОСОБА_1 щодо поганого запам'ятування її батька у дитинстві, факт невиплати аліментів не відповідає дійсності, він протягом дванадцяти років постійно сплачував аліменти на утримання його дочки, які стягувались на користь її матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2; з жовтня місяця 2004 року дочка проживає з ним у м.Железногорськ Курської області Російської Федерації, що підтверджували письмові пояснення сусідів за місцем його проживання, факт надання матеріальної допомоги, на ряду з виплатою аліментів, стверджується зарахуванням на рахунок дочки 15000 російських рублів.
Судом першої інстанції встановлено, що батьками ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Мати дівчини померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області від 20 березня 2006 року піклувальником над неповнолітньою ОСОБА_5. призначена її тітка ОСОБА_2.
За той період, коли дівчина стала проживати з тіткою, тобто з червня 2005 року, її батько ОСОБА_3. ухиляється від обов'язків по вихованню дитини.
З довідки поштового відділення с. Баничі Глухівського району вбачається, що ні на ім'я ОСОБА_2., ні на ім'я ОСОБА_1., за період з липня 2005 року по лютий 2008 року грошові перекази чи аліменти по пошті не надходили.
З повідомлення Глухівської спеціалізованої школи-інтернату вбачається, що їх учениця ОСОБА_1 на вихідні дні та в канікулярний час знаходилась у тітки ОСОБА_2, яка займалася її вихованням. Батько дитина ОСОБА_3. в школу жодного разу не навідувався, життям дитини ні: цікавився.
З висновку органу опіки та піклування Глухівської районної державної адміністрації, вбачається доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3. по відношенню до ОСОБА_1
Неповнолітня ОСОБА_1. в судовому засіданні підтримує позов про позбавлення її батька батьківських прав.
Неповнолітня ОСОБА_1. після приїзду до України у листопаді 2007 року оформила всі необхідні документи на реєстрацію громадянкою України відповідно до існуючого порядку реєстрації, отримала паспорт громадянки України, що відбувалось в межах діючого законодавства України, а питання щодо виходу з російського громадянства буде вирішуватись нею після досягнення повноліття.
ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника (після смерті матері) тільки в Російській Федерації, так як там проживає її батько, який не позбавлений відносно її батьківських прав. В Україні ніОСОБА_5, ні її піклувальник ОСОБА_2. пенсії не отримують. Ця пенсія нараховувалась на рахунок з 24 липня 2006 року, і частково кошти знімались лише у 2008 році: 14 травня, 26 червня, 16-17 серпня 2008 року. Сама неповнолітня ОСОБА_1.пояснювала що, дані кошти знімались нею особисто, так як були потрібні при закінченні школи та для вступу до університету.
Кошти, що знаходились на рахунку з Ощадбанку Росії на ім'я ОСОБА_4 (матері ОСОБА_1) в розмірі 11015 російських рублів 69 копійок, не використовувались піклувальником ОСОБА_2., а були оформлені як спадщина на двох неповнолітніх дітей -ОСОБА_1. та ОСОБА_6..
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, її піклувальника, представника органу опіки та піклування, вивчивши матеріали справи та перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення місцевого суду - залишенню без змін, з наступних підстав.
Суд, ухвалюючи рішення, вірно з'ясував спірні правовідносини, повно, всебічно та об'єктивно встановив обставини, що мають значення для справи, дослідив наявні в ній докази та відповідно до ст.212 ЦПК України дав їм належну оцінку, а тому дійшов вірного висновку, задовольнивши позовні вимоги прокурора в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 в повному обсязі.
Задовольняючи позов прокурора Глухівського міжрайонного прокурора Сумської області про позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3. ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утримання дочки, оскільки не піклується про її фізичний розвиток, її матеріальне забезпечення, навчання, підготовку до самостійного життя, не цікавиться її подальшою долею та не створює умов для отримання нею вищої освіти.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не надав доказів про те, що після припинення виплати аліментів він піклувався за дитиною як батько, надавав їй моральну та матеріальну підтримку, спілкувався з нею в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляв інтересу для її внутрішнього світу та не створив умов для отримання нею освіти. Ці обставини не спростовані також під час апеляційного розгляду справи.
Протягом усього часу розгляду справи ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції відповідач не намагався налагодити стосунки з дитиною, досягти порозуміння, щоб вона відчувала батьківську турботу та любов.
З пояснень ОСОБА_1, наданих під час апеляційного розгляду, вбачається, що після повернення її на Україну в 2005 році відповідач не сприяв тому, щоб вона відчула його батьківство, не приїздив до неї, не листувався з нею, вона не має до нього прихильності та любові, як до батька. Він ні в чому їй не допоміг як під час навчання в школі-інтернаті, та під час вступу до університету, а тому прохала позбавити відповідача батьківських прав стосовно неї.
На думку колегії суддів, встановлені факти свідчать про свідоме ухилення батька від виконання своїх обов'язків по вихованню неповнолітньої дитини через його недбале ставлення щодо тривалого не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не створення умов для отримання нею освіти та постійної матеріальної підтримки.
У Декларації прав людини від 20 листопада 1959 року (принцип 6) проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, чого вона тривалий час не мала.
Посилання апелянта на те, що він сплачував аліменти на утримання дитини і після 2006 року та зарахування на її банківський рахунок 15000 російських рублів, не заслуговують на увагу, оскільки починаючи з січня 2005 року після постановлення ухвали мирового судді судової дільниці № 4 м.Железногорська и Железногорського району Курської області про припинення виплати аліментів, відповідач припинив надавати будь-яку матеріальну підтримку, перераховувати грошові кошти дитині, яка проживала з жовтня 2005 року на території України.
З урахуванням віку дитини, її пояснень, пояснень сторін, аналізу доказів по справі, колегія суддів вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3. відносно неповнолітньої дочки є захистом її прав та інтересів. Ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню його дочки є його свідомою по поведінкою, оскільки він мав можливість виконати цей обов'язок, але не вчинив відповідних дій, не проявляючи про неї батьківської турботи, ні усно, ні письмово не спілкуючись з нею та ухиляючись від обов'язку по вихованню дитини.
Інші доводи апеляційної скарги висновків не спростовують.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307,308,309,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити, а рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 23 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: