ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "08" липня 2009 р. по справі № 8/70-44
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Богдан –Лізинг”,
м. Київ
До відповідача: Луцького підприємства електротранспорту, м. Луцьк
Про стягнення 949 446 грн. 28 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Представники:
Від позивача: Подима Я.В., довіреність №49-2 від 15.06.2009 року
Від відповідача: Івчик М.О., довіреність №17/23 від 05.01.2009 року
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.
Суть спору: позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “Богдан –Лізинг” просить стягнути з відповідача - Луцького підприємства електротранспорту 949 446 грн. 28 коп., в тому числі: 920 617 грн. 39 коп. основного боргу згідно договору № 045/07-АВТ від 25.12.2007 року, 16 400 грн. 92 коп. пені, 12 427 грн.
97 коп. збитків від інфляції та судові витрати по справі: 9 494 грн. 46 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 312 грн. 50 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, подала заяву №355 від 07.07.2009 року про вжиття заходів до забезпечення позову на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України шляхом заборони відповідачу користуватись предметом лізингу – автобусами «Богдан», 2007р.в.
Представник відповідача в судовому засіданні та поясненні від 23.06.2009 року позовні вимоги визнає, та враховуючи фінансовий стан підприємства просить суд зменшити розмір пені.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
в с т а н о в и в:
25 грудня 2007 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю “Богдан –Лізинг” та відповідачем - Луцьким підприємством електротранспорту був укладений договір № 045/07-АВТ фінансового лізингу (далі договір а. с. 8-22).
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору № 045/07-АВТ від 25.12.2007 року.
Відповідно до ч.1 ст.292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
У відповідності із п.2 ст.1 Закону України “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно п. п. 1.1, 1.6, 2.1, 4.1, 11.5.1, договору позивач зобов’язувався передати відповідачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу майно згідно специфікації (Додатку №2 до договору а. с. 24-31) загальною вартістю 11 736 000 грн. 00 коп. зі строком користування 60 місяців від дати підписання Акта прийому – передачі майна, а відповідач - за користування об’єктом лізингу вносити періодичні лізингові платежі. Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у Додатку №1 до договору (а. с. 23-24). Згідно п. 11.5.1 договору у випадку прострочення сплати або несплати кожного поточного лізингового платежу, у тому числі прострочення сплати першого лізингового платежу, незалежно від причини цього прострочення відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми несплаченого, несвоєчасно сплаченого, неповністю сплаченого лізингового платежу за кожен день прострочення платежу.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання договору позивач передав, а відповідач отримав майно згідно специфікації (Додатку №2 до договору а. с. 24-31) – 41 автобус «Богдан», 2007р.в. загальною вартістю 11 736 000 грн., що підтверджується актом прийому-передачі майна від 28.12.2007 року (а. с. 74-81).
Додатком №1 до договору погоджено графік сплати лізингових платежів.
Відповідач в порушення умов договору оплату лізингових платежів у строк не проводив, в результаті чого виникла заборгованість за період з 22.02.2009 року по 22.05.2009 року в сумі 920 617 грн. 39 коп.
Заборгованість відповідача в сумі 920 617 грн. 39 коп. підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Нараховані позивачем за період з 22 лютого по 22 травня 2009 року
12 427 грн. 97 коп. збитків від інфляції підставні та підлягають до стягнення згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до п. 11.5.1 договору у випадку прострочення сплати або несплати кожного поточного лізингового платежу, у тому числі прострочення сплати першого лізингового платежу, незалежно від причини цього прострочення відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми несплаченого, несвоєчасно сплаченого, неповністю сплаченого лізингового платежу за кожен день прострочення платежу.
Нараховані позивачем згідно розрахунку 16 400 грн. 92 коп. пені за порушення строків сплати лізингових платежів за період з 22 лютого по 22 травня 2009 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ підставні та підлягають до стягнення в силу ст. ст. 230, 232 ГК України, п.11.5.1 договору.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Клопотання відповідача про зменшення розміру пені відхиляється судом як необгрунтоване та не підтверджене доказами. Посилання на тяжкий фінансовий стан боржника як на підставу для зменшення пені у чинному законодавстві відсутні.
Заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу користуватись предметом лізингу – автобусами «Богдан», 2007р.в. залишена без задоволення у зв’язку з необгрунтованістю згідно ст. 66 ГПК України.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 9 494 грн. 46 коп. та 312 грн. 50 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.
Відповідно до підпункту „а” пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, державне мито сплачується у розмірі: „із заяв майнового характеру – 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.
Ціна позову – 949 446 грн. 28 коп. Позивач платіжним дорученням №394 від 27.05.2009 року сплатив державне мито в сумі 9 600 грн. 00 коп. Таким чином,
105 грн. 54 коп. державного мита підлягає поверненню позивачу як зайве сплачене.
Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -
в и р і ш и в:
1. Позов задоволити.
2.Стягнути з Луцького підприємства електротранспорту, м. Луцьк,
вул. Даньшина, 1/52, р/р 2600230144 у КБ "Західінкомбанк" м. Луцьк, код 03327931 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг", м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 7/920, р/р 2600415160 у ВАТ "Український професійний банк", МФО 300205, код 32960732
- 920 617 грн. 39 коп. основного боргу, 16 400 грн. 92 коп. пені, 12 427 грн.
97 коп. збитків від інфляції, 9 494 грн. 46 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 312 грн. 50 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 959 253 грн. 24 коп. (дев’ятсот п’ятдесят дев'ять тисяч двісті п’ятдесят три грн. 24 коп.).
3. Державному казначейству України повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг", м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 7/920,
р/р 2600415160 у ВАТ "Український професійний банк", МФО 300205, код 32960732
- 105 грн. 54 коп. (сто п’ять грн. 54 коп.) державного мита, зайве сплаченого платіжним дорученням №394 від 27.05.2009 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 8/70-44).
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.М. Кравчук
Повний текст рішення
підписаний 08.07.2009 року
Суддя Кравчук Антоніною Михайлівною