ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "08" липня 2009 р. по справі № 8/68-38
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Софіт-Люкс”, м. Київ
До відповідача Приватного підприємства “Назар”МЛ, м. Луцьк
Про стягнення 13 620 грн. 33 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Представники:
Від позивача: Остапюк А.Г., довіреність №1 від 03.12.2008 року
Від відповідача: Танцюра А.М. – директор
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.
Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “ Софіт-Люкс ” просить стягнути з відповідача - приватного підприємства “Назар” МЛ
13 620 грн. 33 коп., в тому числі: 11 610 грн. 69 коп. основного боргу згідно договору №39 від 01.06.2008 року, 893 грн. 17 коп. пені, 1 116 грн. 47 коп. річних та судові витрати по справі: 136 грн. 21 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 312 грн. 50 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України в межах повноважень, наданих йому довіреністю №1 від 03.12.2008 року, подав заяву (вх.№01-28/10314 від 07.07.2009 року) про збільшення позовних вимог, де просить стягнути з відповідача 22 871 грн. 73 коп., в т. ч. 11 610 грн. 69 коп. основного боргу, 3 608 грн. 79 коп. пені, 4 537 грн. 23 коп. річних, 3 115 грн. 02 збитків від інфляції (збільшує розмір пені та річних та додатково заявляє до стягнення збитки від інфляції).
Заява про збільшення позовних вимог не може бути прийнята судом, оскільки відсутні докази сплати держмита у встановленому розмірі: згідно підпункту „а” пункту 2 ст. 3 Декрету КМУ „Про державне мито” державне мито сплачується у розмірі: „із заяв майнового характеру – 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”. Позивач до позовної заяви додав платіжне доручення № 1349 від 13.05.2009 року про сплату державного мита в сумі 136 грн. 21 коп., тоді як ціна збільшених позовних вимог становить 22 871 грн.
73 коп. Крім того, додаткове заявлення до стягнення збитків від інфляції є зміною як підстави, так і предмету позову, що суперечить вимогам ст. 22 ГПК, згідно якої позивач вправі, зокрема, до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні та поясненні від 08.07.2009 року суму позову 13 620 грн. 33 коп. визнає.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
в с т а н о в и в:
1 червня 2008 року між позивачем - товариством з обмеженою
відповідальністю “Софіт-Люкс” та відповідачем – приватним підприємством “Назар”МЛ був укладений договір № 39 (далі договір а. с. 32-35).
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору від 01.06.2008 року № 39.
Згідно п. п. 1.1, 8.1, 8.6, 9.6 договору позивач зобов’язувався поставити відповідачу товар, а відповідач – прийняти та оплатити його не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару. У разі прострочення оплати отриманого товару, відповідач сплачує позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, які нараховуються на суму заборгованості за весь період користування грошовими коштами та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення термінів сплати, від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на суму
39 456 грн. 80 коп. на підставі накладних від 06.10.2008 року №№0610-40711,
0610-40754, 0610-41100 (а. с. 40-42).
Відповідач в порушення умов договору отриманий товар не оплатив. Згідно накладних від 16.01.2009 року №№ВП-0000001, ВП-0000002 (а. с. 43-44) повернув позивачу товар на суму 27 846 грн. 11 коп.
Заборгованість відповідача становить 11 610 грн. 69 коп., підтверджена матеріалами справи, актом звірки взаєморозрахунків станом на 17.02.2009 року
(а. с. 36), визнана відповідачем, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник , який прострочив виконання
зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 8.6 договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, які нараховуються на суму заборгованості за весь період користування грошовими коштами.
Нараховані позивачем 1 116 грн. 47 коп. річних за період з 16 січня по 13 травня 2009 року підставні та підлягають до стягнення в силу ст. 625 ЦК України,
п. 8.6 договору.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Згідно п. 9.6 договору у разі прострочення оплати отриманого товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення термінів сплати, від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
Нарахована позивачем згідно розрахунку пеня в сумі 893 грн. 17 коп. за період з 16 січня по 13 травня 2009 року підставна і підлягає до стягнення з відповідача в силу ст.ст.230, 232 ГК України, п. 9.6 договору.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 136 грн. 20 коп. та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.
Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, - в и р і ш и в:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з приватного підприємства “Назар” МЛ, м. Луцьк,
вул. Романюка, 9/10 (фактична адреса: м. Луцьк, вул. Карбишева, 2), код 35353706 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Софіт-Люкс”, м. Київ, вул. Віскозна, 17/93-а (фактична адреса: м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 8-А/513),
р/р 26001401120832 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, код 32591365
- 11 610 грн. 69 коп. основного боргу, 893 грн. 17 коп. пені, 1 116 грн. 47 коп. річних, 136 грн. 20 коп. по сплаті державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 14 069 грн.
03 коп. (чотирнадцять тисяч шістдесят дев’ять грн. 03 коп.).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.М. Кравчук
Повний текст рішення
підписаний 08.07.2009 року
Суддя Кравчук Антоніною Михайлівною