Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
15.07.2009 Справа № 2-а-6761/08/4/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
сторони не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 05.02.09 у справі № 2-а-6761/08/4/0170
за позовом Прокурора м. Армянськ Автономної Республіки Крим (мкрн. ім. Генерала Васильєва, 1, м.Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012)
в інтересах ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ Автономної Республіки Крим (вул. Шкільна, 55-а, м.Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012)
про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.09 у справі № 2-а-6761/08/4/0170 позов Прокурора м. Армянськ Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ Автономної Республіки Крим про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги задоволений частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ Автономної Республіки Крим щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з жовтня по грудень 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язано відповідача виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за зазначені періоди.
В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ Автономної Республіки Крим звернулося з апеляційною скаргою, вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм чинного законодавства, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ Автономної Республіки Крим .
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.09 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.
В судове засідання прокурор та представник відповідача не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи за відсутності нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 6) та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Оскільки ОСОБА_1 є дитиною війни, вона наділена державою відповідним правовим статусом та має право на соціальний захист, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону.
Частина 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цим Законом передбачено в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 %.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо державної соціальної підтримки дітей війни.
У даному рішенні Конституційного суду України зазначено, що згідно статей 22 частина 3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Частиною 3 статті 22 Конституції України також встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007 (09.07.2007), у позивача, на підставі частини 3 статті 152 Конституції України, виникло право на отримання щомісячної доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Отже, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №107-VІ від 28.12.2007, не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
Таким чином, стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 22.05.2008 (дати прийняття рішення Конституційного Суду України) діє у попередній редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VІ від 28.12.2007 встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2008 -470,00грн., з 01.04.2008 -481,00грн., з 01.07.2008 -482,00грн., з 01.10.2008 -498,00грн.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду 12.11.2008 вх. № 2-а-6761/08, тобто після спливу строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не довівши суду поважність причини пропуску процесуального строку.
Судова колегія вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни з січня по вересень 2007 року, оскільки положенням частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Відповідач у запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 100Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.13).
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, дітям війни за жовтень-грудень 2007 року (в межах строку позовної давності) та за травня по грудень 2008 року (після прийняття рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України №2195-IV в сумі 1154,00грн., згідно наступного розрахунку: за період з жовтня по грудень 2007 року у сумі 373,60грн. (415,11грн. х 30%) х 3,
з травня по червень 2008 року 288,60грн. = (481,00грн. х 30%) х 2,
з липня по вересень 2008 року 433,80грн. = (482,00грн. х 30%) х 3,
з жовтня по грудень 2008 року 448,20грн. (498,00грн. х 30%) х 3,
з урахуванням виплаченого підвищення в травні-грудні 2008 року в сумі:
з травня по червень 2008 року -48,10грн. х 2 = 96,20грн.,
з липня по вересень 2008 року -48,20грн. х 3 = 144,60грн.,
з жовтня по грудень 2008 року - 149,40грн.;
1170,60грн.-390,20грн.=780,40грн.
Всього:373,60грн.+780,40грн.=1154,00грн.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення на користь позивача, з урахуванням проведених виплат, щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за жовтень-грудень 2007 року та за травень - грудень 2008 року є правомірним.
Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.09 у справі № 2-а-6761/08/4/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
Повний текст судового рішення виготовлений 21.07.09
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко