Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
15.07.2009 Справа № 2-а-6451/08/9/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
сторони не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 26.01.09 у справі № 2-а-6451/08/9
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул. К.Лібкнехта, 3, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія Автономної Республіки Крим (вул. Українська, 44, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
про спонукання до вчинення певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.09 у справі № 2-а-6451/08/9 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія Автономної Республіки Крим про спонукання до вчинення певних дій задоволено частково.
Відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку звернення з адміністративним позовом щодо спонукання до нарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік, за період з січня по жовтень 2007 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія Автономної Республіки Крим нарахувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за листопад - грудень 2007 року у сумі 249,06грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1,70грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія Автономної Республіки Крим звернулася з апеляційною скаргою, вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія Автономної Республіки Крим .
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду. В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи за відсутності нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач -ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується відповідним посвідченням № 127128 (а.с. 6), у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яке передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
За даними позивача, які не спростовувалися відповідачем, за 2007 рік позивачу підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не виплачувалося.
Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV, в редакції, яка діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України № 489-V зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України № 2195-IV.
Статтею 111 Закону України № 489-V встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп від 09.07.2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом України “Про Державний бюджет України”інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України. Також зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема: пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України № 489-V.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян -таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому при розгляді справи “Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені соціальні виплати з бюджету і який є діючим, та Закону України “Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 “Бурдов проти Росії”).
Таким чином, стаття 6 Закону України № 2195-IV діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до статті 62 Закону України № 489-V розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2007 -380,00грн., з 01.04.2007 -406,00грн., з 01.10.2007 -411,00грн.
Частиною третьою статті 62 Закону України № 489-V встановлено, що у 2007 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої статті 62 Закону України № 489-V, збільшений на 1 відсоток.
Строк звернення до суду про нарахування недоплаченої щомісячної державної допомоги за 2006 рік та за період з липня по жовтень 2007 року позивачем пропущений, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду 10.11.2008, тобто після спливу річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не надавши суду доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови у задоволенні позову внаслідок пропуску позивачем строку звернення до суду (а.с.17).
За таких підстав судом першої інстанції з урахуванням зазначених положень правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про нарахування недоплаченої щомісячної державної допомоги за 2006 рік та за період з липня по жовтень 2007 року.
Отже, на думку судової колегії, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, дітям війни за період з листопада по грудень 2007 року (в межах строку позовної давності).
Однак, судова колегія вважає, що задоволення позову в частині лише нарахування на користь позивача щомісячної державної соціальної допомоги є помилковим, оскільки частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, а тому зазначена до нарахування сума підлягає виплаті.
Згідно з частиною 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги наведене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись статтями 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, п. 2 ч. 1 ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.09 у справі № 2-а-6451/08/9 змінити.
Викласти пункт третій резолютивної частини постанови у наступній редакції:
"Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за листопад -грудень 2007 року у сумі 249,06грн.".
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена згідно ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
Повний текст судового рішення виготовлений 21.07.09
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко