Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
15.07.2009 Справа № 2-а-1455/08/2703
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
сторони не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя (суддя Гаркуша О.М.) від 22.12.08 у справі № 2-а-1455/08
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя (вул. Карантинна, 16, к. 56, м.Севастополь, 99008)
про спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 22.12.08 у справі № 2-а-1455/08 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про спонукання до виконання певних дій задоволений частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у сумі 614,00грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя звернулося з апеляційною скаргою, вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм чинного законодавства, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи за відсутності нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач -ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується відповідним посвідченням АД № 382106 (а.с.4), у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яке передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
За даними позивача відповідачем в 2006 та 2007 роках позивачу підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не виплачувалося, що відповідачем не заперечується.
Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період (далі -Закон № 2195-IV), Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 № 3235-ІV, Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” № 489-V від 19.12.2006.
Відповідно до статті 6 Закону № 2195-IV, в редакції, яка діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 № 3235-ІV зупинена на 2006 рік дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 № 489-V зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Статтею 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 № 489-V встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп від 09.07.2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом України “Про Державний бюджет України” інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України. Також зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема: пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян -таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини”№3477-VI від 23.02.2006 суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Тому при розгляді справи “Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які соціальні виплати здійснювати своїм громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких виплат шляхом внесення відповідних змін до законодавства.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає певні соціальні виплати і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені соціальні виплати з бюджету і який є діючим, та Закону України “Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 “Бурдов проти Росії”).
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Тобто чинне правове положення передбачає виплату відповідної соціальної допомоги і якщо дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону № 2195-IV, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Право на отримання державної соціальної допомоги, встановленої статтею 6 Закону № 2195-IV, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Отже, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”№489-V від 19.12.2006, не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру цієї допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
Таким чином, стаття 6 Закону № 2195-IV діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”№ 489-V від 19.12.2006 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2007 -380,00грн., з 01.04.2007 -406,00грн., з 01.10.2007 -411,00грн.
Згідно з частиною третьою статті 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”№ 489-V від 19.12.2006 у 2007 році встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№ 1058-IV від 09.07.2003 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої статті 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”№ 489-V від 19.12.2006, збільшений на 1 відсоток.
Строк звернення до суду про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік та за період з січня по серпень 2007 року позивачем пропущений, оскільки позивач звернулася до суду 14.10.2008 вх. № 1455/08, тобто після спливу річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік та за період з січня по червень 2007 року.
Позивач в адміністративному позові при розрахунку суми, яка підлягає стягненню на її користь помилково не застосував збільшення встановленого у 2007 році розміру мінімальної пенсії у сумі 406,00грн. на 1 відсоток, що передбачено статтею 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”№ 489-V від 19.12.2006, враховуючи зміни, внесені Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 15.03.2007 № 749-V, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог в порядку частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд першої інстанції правомірно визначивши період з липня по грудень 2007 року, за який підлягає стягнення державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, дітям війни помилково зазначив суму 614,00грн., виходячи з періоду в п'ять місяців, тоді як стягненню підлягає сума за шість місяців 2007 року.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, дітям війни за період з липня по грудень 2007 року, в сумі 742,65грн. згідно наступного розрахунку: (410,06грн. + 410,06грн. + 410,06грн. + 415,11грн. + 415,11грн. + 415,11грн.) х 30%.
Статтею 58 Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону № 2195-IV, є Пенсійний фонд України.
Доводи відповідача щодо відсутності, невиділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених Законом розмірах.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду підлягає зміні.
Керуючись статтями 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, п.2 ч. 1 ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 22.12.08 у справі № 2-а-1455/08 змінити.
Викласти абзац другий резолютивної частини постанови у наступній редакції:
"Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у сумі 742,65грн.".
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена згідно ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
Повний текст судового рішення виготовлений 21.07.09
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко