Справа № 617-1669/12
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2012 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Смиковська Л. О.
з секретарем Деменчук О. Г.,
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2М
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ігнатпільський кар’єр» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, , -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить стягнути з нього на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 33495,93 грн., виходячи з розміру середньої заробітної плати 858,87 грн. за останні шість місяців роботи на підприємстві, мотивуючи тим, що 24 вересня 2008 року він був звільнений з роботи за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. При звільненні йому не було виплачено індексацію на заробітну плату, що є порушенням Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян». 05.01.2012 року на його ім’я прийшло поштове повідомлення про грошовий переказ коштів в сумі 2517,97 грн., який він отримав 10.01.2012 року.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю та просить його задовольнити.
Відповідач позов не визнав та пояснив, що індексація на підприємстві не здійснювалась. Лише після припису щодо виконання вимог ст.33 Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян» була проведена індексація грошових доходів, в тому числі й позивачу. Йому пропонувалося отримати грошові кошти, однак позивач відмовився, адреса його місцезнаходження підприємству не була відома. Лише в грудні 2011 року коли позивач звернувся на підприємство про видачу довідки про підтвердження суми заборгованості, ця сума була направлена йому поштовим переказом 28.12.2011 року.
Суд вислухавши пояснення позивача, відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази встановив наступне.
Згідно копії трудової книжки (а.с.8) позивач звільнився з ВАТ «Ігнатпільський кар’єр» 24.09.2008 року.
Із довідки ПАТ «Ігнатпільський кар’єр» №32 від 09.04.2012 року вбачається, що розрахункові ОСОБА_1 виплачені в день звільнення 24.09.2008 року.
Із листа УПСЗН №к-24/10 від 22.03.2011 року (а.с.3) вбачається, що позивач звертався до них із заявою, щодо перевірки виплати на ПАТ «Ігнатпільський кар’єр» індексації на зарплату у зв’язку із ростом споживчих цін.
07.12.2011 року звернувся з заявою на ПАТ «Ігнатпільський кар’єр» про видачу довідки, якою підтвердити суму заборгованості та довідку про середній заробіток (а.с.4).
Із довідки ПАТ «Ігнатпільський кар’єр» №12 від 21.03.2012 року за вихідним №25 (а.с.58) вбачається, що позивачу нарахована індексація на заробітну плату в сумі 2517,97 грн. та відправлена йому поштовим переказом 28.12.2011 року.
В довідці ПАТ «Ігнатпільський кар’єр» (а.с.20) зазначено, що середня заробітна плата ОСОБА_1 за останні шість місяців роботи на даному підприємстві становить 858,87 грн., зокрема липень 2008 року -762,24 грн., серпень 2008 року – 899,71 грн.
На час звільнення позивачу не було виплачено 2517,97 грн. індексації на заробітну плату, що підтверджується довідкою відповідача №25 від 21.03.2012 року (а.с.58) та не заперечується представником відповідача.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємтсва, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред”явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
В п.6 Постанови від 24.12.1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що судам належить мати на увазі, що відповідно до загальних положень статей 1 і 2 Закону «Про оплату праці» розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Відповідно до ч.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Той факт, що позивач працював в день звільнення сторонами не спростовується, та також підтверджується довідкою №32 від 09.04.2012 року, а тому 24.09.2008 року йому повинна була бути виплачена також сума індексації.
Окрім того, в ч.2 п.2.26 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», зареєстрованої в ОСОБА_3 юстиції України від 17.08.1993 року за №110, зазначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.
Відповідачем не доведено, що позивачеві не виплачено належні від підприємства суми не з їх вини. А згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В Роз’ясненні Пленуму Верховного Суду України в п. 22 Постанови від 24.12.1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено: що у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що:
1) індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст.33 Закону в період між переглядами Верховною ОСОБА_2 України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону "Про індексацію грошових доходів населення" і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 7 травня 1998 р. N 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації).
За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.
Наприклад, коли воно мало бути виконано до січня 1998 р., то він і є місяцем, з якого обчислюється (береться за 100 відсотків) величина порога індексації. Спір із цього приводу розглядається судом за заявою стягувача в позовному провадженні;
2) компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 р. N 692 підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Тобто, дані роз’яснення стосуються справ, предметом позову по яких є саме індексація заробітної плати або компенсація працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати. Предметом позову ОСОБА_1 є заборгованість по вже нарахованій та несвоєчасно виплаченій йому індексації на заробітну плату при звільненні та середній заробіток за весь час затримки.
Не виплачуючи заборговані позивачеві суми, відповідач порушив право його на своєчасне одержання винагороди за працю, гарантоване Конституцією України (ст.43), Законом України «Про оплату праці» та обмеживши право на використання його власності для задоволення В рішеннях Європейського Суду з прав людини по численних заявах до суду громадян України зазначається, що невиплата заробітної плати, інших належних працівникові сум є втручанням у право заявника на мирне володіння майном у сенсі першого речення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Європейський Суд з прав людини також звертає увагу на те, що відсутність достатніх коштів у підприємства-боржника не може бути виправданням тривалого невиконання судових рішень. Тобто має місце порушення Конвенції про захист прав людини та основних свобод. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідачем заборгованість по індексації на заробітну плату погашено 28.12.2011 року, тобто відповідно до ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню на користь працівника середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно з відповідача слід стягнути компенсацію за несвоєчасний розрахунок в розмірі середнього заробітку за весь час затримки, яка складає:
24.09.2008 року був звільнений.
Термін розрахунку-останні два повних робочих місяці (ч.2,3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затверджена Постановою КМ України від 08.02.1995 року №100), тобто липень-серпень 2008 року.
Середньоденна заробітна плата складає:762,24 (липень 2008р.)+899,71 (серпень 2008р.):43 робочі дні за два місяці (23 роб.дні 07.2008р. та 20 роб.дні 08.2008р.)=38,65 грн. (п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати затверджена Постановою КМ України від 08.02.1995 року №100).
Період не виплати належної індексації заробітної плати з 24.09.2008 року по 28.12.2011 рік (день повного фактичного розрахунку з позивачем) та згідно ОСОБА_3 праці та соціальної політики України «Про розрахунок тривалості робочого часу на 2008,2009,2010 та 2011 року» становить 821 робочих дні.
Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 29 213,68 грн. (38,65*821 робочий день=31731,65 грн.-2517,97грн., які були виплачені 28.12.2011 року).
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому з відповідача відповідно до ст. 88 ЦПК України слід стягнути судовий збір в розмірі 292 грн. 14 коп. в дохід держави.
Керуючись ст.ст.10,11,60,179,209,212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ігнатпільський кар’єр» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Ігнатпільський кар’єр» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні в сумі 29213,68 грн.
В задоволенні вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ігнатпільський кар’єр» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні в сумі 4282,25 грн. відмовити за безпідставністю.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Ігнатпільський кар’єр» на користь держави судовий збір в сумі 292 грн.14 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Овруцький районний суд в апеляційний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення підписано 10.04.2012 року.
Суддя: ОСОБА_4