СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
15.06.2009 Справа № 2-а-243/08/2703
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Колб Т.П.
за участю представників сторін:
представник позивача, ОСОБА_1 - ОСОБА_2, довіреність № б\н від 21.12.07
представник відповідача, Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Севастополя - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2на постанову Ленінський районний суд м.Севастополь (суддя Проценко О.І. ) від 13.11.08 по справі № 2-а-243/08/2703
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Севастополя (Карантинна, 16, Севастополь, 99008)
про зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 листопада 2008 року у справі № 2-а-243/08 позовна заява ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Севастополя про зобов'язання вчинити певні дії, була задоволена частково. Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Севастополя зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 735,30 грн. З Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 стягнута сума судового збору в розмірі 51,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 листопада 2008 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 листопада 2008 року у справі № 2-а-243/08 позовна заява ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Севастополя про зобов'язання вчинити певні дії, була задоволена частково. Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Севастополя зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 735,30 грн. З Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 стягнута сума судового збору в розмірі 51,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 листопада 2008 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-1У здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Заявник апеляційної скарги вказав, що сплата надбавки була здійсненна у відповідності з Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». На думку заявника, на законодавчому рівні не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У судове засідання 15 червня 2009 року представник відповідача не з'явився. Про причини неприбуття не повідомив. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Ленінським районним судом м.Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є пенсіонером та прирівняна до дітей війни, що підтверджується пенсійним посвідченням №НОМЕР_1 від 14 серпня 2007 року (а.с. 6). Цей факт відповідачем не спростовується.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-1V із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Таким чином, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком так як має відповідний статус.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року № 489-V визначено, що з 01 квітня 2007 року прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність становить 406,00 гривень, а з 01 жовтня по 31 грудня 2007 року -411,00 гривень.
Відповідно до зазначеного Закону розмір мінімальної пенсії за віком прирівнюється до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток, та складає з 01.04.2007 по 30.09.2007 410,06 грн., а з 01.10.2007 по 31.12.2007 -415,11 грн.
Позивач звернувся з позовом 09 січня 2008 року з вимогами про зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Севастополя провести перерахунок нарахування пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV з січня 2007 року та зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Севастополя здійснювати нарахування пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV та виплачувати разом з основною пенсією. Так, дослідивши матеріали справи судова колегія вважає, що діючим законодавством України та положеннями Конституції України не передбачається можливість встановлення певного розміру пільг та надбавок на майбутнє. Таким чином, суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги позивача на дату звернення до суду (09 січня 2008 року).
Тому вимоги позивача підлягають задоволенню за період з липня по грудень 2007 року.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України згідно до якої суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Право позивача на отримання підвищення пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок на здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Севастополя.
Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 листопада 2008 року у справі № 2-а-243/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 червня 2009 р.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Т.Р.Лядова
О.А.Щепанська