Справа №22-1199 2008 року                     Головуючий у 1 інстанції Тітова Т.А.

Категорія: 33                                               Доповідач Лісовий О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня  2008 року             Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого НОВОСЯДЛОЇ В.М.

Суддів: ЛІСОВОГО О.О., ТРОЦЕНКО Л.І.

При секретарі МАРТІРОСОВІЙ А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку

цивільну справу за апеляційною   скаргою позивачки ОСОБА_1

на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Золотоколодязька сільська рада, про захист права на земельну ділянку -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права на земельну ділянку відмовлено.

Позивачка, звернувшись до суду із вказаним вище позовом вказувала на те, що на підставі державного акта від 14 березня 2005 року їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,3751 га по АДРЕСА_1.

Суміжно з її земельною ділянкою знаходиться земельна ділянка, яка належить відповідачці, яка на протязі останніх п"яти років чинить перешкоди в користуванні ділянкою, самочинно переміщає межові знаки, самовільно захопила частину ділянки шириною два метри, тому просила захистити її право на землю та визначити межі земельної ділянки, згідно державного акту на землю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. суд виходив з того, що право позивачки на земельну ділянку виникло після отримання нею державного акту на землю 24 жовтня 2007 року, який зареєстрований у встановленому законом порядку, тоб-то занесений до державного реєстру земель.

Акт, який раніше отримала позивачка 14 березня 2005 року не пройшов державної реєстрації і таким чином не породжував у позивачки право власності на земельну ділянку, остання не мала права користуватися земельною ділянкою до встановлення її меж в натурі, позивачка не надала суду документів про встановлення на місцевості меж земельної ділянки, після отримання нею документа про право власності на землю.

Що стосується порушеного права позивачки на земельну ділянку на теперішній час, то на думку суду першої інстанції позивачка не довела факт порушення її права.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи доводи скарги тим, що право на земельну ділянку перейшло до неї в порядку спадкування після смерті матері, про що свідчить акт про право власності земельною ділянкою від 14 березня 2005 року.

Під час переоформлення документів після смерті матері, вона виконала весь комплекс робіт, передбачених законодавством, зверталася у відповідні органи про встановлення меж земельної ділянки, отримала державний акт на право приватної власності на землю.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають з таких підстав:

У відповідності з вимогами ч.2 та 3 ст.10 ЦПК, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1., остання посилається на те, що відповідачем було самовільно переміщені знаки, які розділяють дві земельні ділянки та зайнято частину належної їй земельної ділянки шириною два метри.

При цьому представники позивачки у судовому засіданні як суду першої інстанції так і апеляційного суду в обґрунтування своїх вимог посилалися на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства /а.с.7/, складеного комісією у складі землевпорядника та депутатів сільської ради від 18.12.2006 року.

Однак із даного акту вбачається, що комісією встановлено тільки факт того, що відповідачка не дала змоги доорати позивачці частину її земельної ділянки, і ніяких доказів немає того, що відповідачка захопила земельну ділянку позивачки шириною два метри.

Згідно повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи по справі /а.с. 67/, вбачається, що під час огляду земельних ділянок сторін по справі, межові знаки не закріплені на місцевості, у зв"язку з тим, що у сторін виник спір з приводу розміщення межових знаків, то їх установку може виконати землевпорядними організаціями.

Таким чином висновки суду першої інстанції про те, що позивачка не довела факт порушення її права на земельну ділянку, захоплення шириною два метри її земельної ділянки відповідачкою є обгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

У відповідності з вимогами ст.308 ЦПК   України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315   ЦПК України апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну   скаргу позивачки ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.