ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №2а-2115/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2009 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сакалоша В.М.
при секретарі судового засідання Лоза Ю.Я.
з участю представників:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі міста Львова про визнання недійсними податкових повідомленнь-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі міста Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова від 16.10.2008 року № 5722531721 та від 31.12. 2008 року № 5722531721/1.
Позивач вказує на те, що зазначені повідомлення-рішення було прийнято із порушенням термінів встановлених п.4.11 розділу 4 «Порядку оформлення результатів невиїзних, документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного, та іншого законодавства від 10.08. 2005 року, на підставі акту незаконної перевірки, здійсненої із порушенням вимог ст.11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», та такі, що суперечать вимогам ст., ст. 4,5,6, Указу Президента України № 727, тощо.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви і просив позов задоволити.
Відповідач в запереченні проти позову вважає, що діяв у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні запереченням.
Заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 перебував на наступних системах оподаткування : за період 2-4 кварталів 2006 року на спрощеній системі, за період 2007 року на загальній системі оподаткування, за період 1-2 кварталів 2008 року на загальній системі оподаткування.
Обсяг виручки від наданих послуг згідно з поданими звітами платника єдиного податку - фізичної особи за 2006 рік склав 789360,00 грн.(звіт № 36512 від 065.01.07).
Згідно ст.1 Указу Президента України від 03.07.98 № 727 Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва (далі - Указ), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується зокрема для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до статті 5 Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу, зокрема, перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік понад 500 тис. грн., платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
У зв'язку з цим та враховуючи положення Указу, у разі порушення суб'єктом малого підприємництва - фізичною особою вимог Указу, зокрема щодо граничної чисельності осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах протягом року, та обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік , доходи (виручка), отримані такими суб'єктами, підлягають оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 „Про прибутковий податок з громадян”, який діє у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю. Вказане роз'яснення з цих питань викладене у листі Міністерства юстиції України від 15.08.07 № 20-9-7599.
При цьому платник податку повинен подати до податкового органу за місцем проживання податкову декларацію за наслідками звітного кварталу, наступного за тим, у якому виникло перевищення обсягу виручки.
Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (ст. 5 Указу).
При цьому платник податку повинен подати до податкового органу за місцем проживання податкову декларацію за наслідками звітного кварталу, наступного за тим, у якому виникло перевищення обсягу виручки.
Таким чином, при перевищенні граничного розміру виручки, платник єдиного податку у відповідності ст..5 Указу має перейти на загальну систему оподаткування з виплатою податку з доходу фізичних осіб , в порядку встановленому розділом IV Декрету Кабінету міністрів України „Про прибуток з доходів фізичних осіб ”.
Такі дії платник зобов'язаний здійснити самостійно починаючи із наступного звітного періоду (кварталу, в якому виникло перевищення) шляхом подання податкової декларації за результатами такого звітного кварталу та шляхом здачі до податкового органу свідоцтва про право сплати єдиного податку, відповідно до положень листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 17.08.07 № 6129.
Перевіркою встановлено, що розмір валового доходу, якій мав бути задекларований позивачем у 2006 році, склав 241133,00 грн., що є перевищенням розміру виручки у 2006 році понад 500 тис. грн.. (789360,00 - 500000,00 - 289360,00 грн.) за виключення податку на додану вартість (289360,00-48227,00 - 241, 133,00 грн.). Таким чином, перевищення граничного обсягу виручки , передбаченого ст. 1 Указу , на суму 241133,34 грн. підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному розділом 4 Декрету КМ України „про прибутковий податок з громадян”.
З позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує факт перевищення граничного розміру виручки у 2006 році.
Пунктом 22.3 ст.22 „Прикінцеві положення ” Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” визначено, що починаючи з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року, ставка оподаткування, визначена п. 7.1 ст. 7 цього Закону , встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування. В свою чергу, зміст загального оподатковуваного доходу визначено ст. 4 вказаного Закону, до якого відносяться суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, також іноземних доходів, одержаних протягом звітного року.
Суд не бере до уваги посилання позивача на додані до позовної заяви листи Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 22.09.2008 року № 8032 та від 17.08. 2008 року № 6129, оскільки положення вказаних листів не позбавляють позивача від обов'язку сплати податку з суми, що перевищує граничний обсяг виручки, в листі від 22.09.2008 року № 8032 лише зазначається, що Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727 не визначено механізму оподаткування вказаної суми.
Проте, в листі цього ж органу від 06.06.2008 року № 4879 вказується, що при розгляді звернень суб'єктів господарювання, відповіді Держкомпідприємництва надаються з урахуванням умов обставин, за якими вони виникли. Крім цього, у відповіді не вказуються всі обставини, що дають можливість прийняти рішення, щодо врегулювання проблеми суб'єкта звернення. А тому, всі суб'єкти господарювання не можуть користуватися роз'ясненнями листа Держкомпідприємництва визначеному суб'єкту звернення.
Позивач, згідно вимог ст. 71 КАС України, не надав суду доказів про надання роз'яснення - відповіді Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва на його особисті звернення, та неправомірності дій податкового органу при проведенні перевірки і при винесенні податкових повідомлень - рішень.
Відтак, податкові повідомлення - рішення за результатами перевірки податкового органу, якою встановлено порушення позивачем вимог ст., ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 „Про прибутковий податок з громадян” та пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168-97 ВР від 03.04.1997 року є винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 7 - 11, 17, 18, 49, 51, 69, 70, 71, 160-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 19 червня 2009 року.
Суддя (підпис) Сакалош В.М.
З оригіналом згідно
Суддя Сакалош В.М.