Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 313/647/15-ц Головуючий у 1 інстанції Калабухов О.А.

Номер провадження 22-ц/778/2418/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі: Головуючого: Краснокутської О.М.,

Суддів: Сапун О.А., Пільщик Л.В.,

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВТБ ОСОБА_2» на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 29 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ПАТ «ВТБ ОСОБА_2» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В позові позивач зазначав, що 20 січня 2014 року між ПАТ «ВТБ ОСОБА_2» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № R53100517178B на суму 50000,00 грн., на строк до 20 січня 2017 року  включно, зі сплатою 20 % річних.

Підписанням Кредитного договору Позичальник підтверджує своє приєднання до ОСОБА_2 споживчого кредитування фізичних осіб у ПАТ «ВТБ БАНК» з якими він ознайомився та погодився.

Відповідачка належним чином зобов'язання за Кредитним договором № R53100517178B щодо повернення чергових щомісячних частин кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконує, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка станом на 08 вересня 2014 року склала 58823,09 грн., з яких:

- 46838,29 грн. - сума заборгованості за кредитом;

- 3589,48 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 4225,00 грн. - сума заборгованості за комісією;

- 4170,32 грн. - пеня по кредиту та процентам.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 58823,09 грн. та судовий збір в сумі 588,23 грн.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 29 січня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «ВТБ ОСОБА_2».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ «ВТБ ОСОБА_2» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В засідання судової колегії відповідачка ОСОБА_3 і її представник не з»явились. Повідомлені про час і місце розгляду справи,що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення повісток,із яких видно,що відповідачка отримала повістку 30.04.2016р,її представник-30.04.2016р.Про причини своєї неявки не заявили.

Судова колегія вважає ,що поважні причини неявки відповідачки і її представника відсутні і за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення,яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «ВТБ ОСОБА_2», суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів і не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Судова колегія вважає, що погодитись з такими висновками не можна, виходячи із наступного.

За змістом вимог ст.ст. 57,58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд першої інстанції, посилаючись на ухвали від 31 липня 2015 року та від 13 серпня 2015 року про зобов’язання позивача надати оригінали всіх документів доданих до позовної заяви, зазначає, що позивачем не було виконано вимоги зазначених ухвал, та суду не надані необхідні оригінали документів.

Проте, матеріали справи не містять ухвал Веселівського районного суду Запорізької області від 31 липня 2015 року та від 13 серпня 2015 року про зобов’язання позивача надати оригінали всіх документів, які додані до позовної заяви.

Натомість в матеріалах справи є запит Веселівського районного суду Запорізької області за № 647 від 21 січня 2016 року про витребування оригіналів письмових доказів, доданих до позовної заяви, який отриманий позивачем 01 лютого 2016 року,тобто після постановлення судом оскаржуваного рішення.

За вказаних обставин з урахуванням того, що судом не з’ясовано питання наявності оригіналів документів, якими обґрунтований позов,або посвідчених копій, а також того,що суд першої інстанції у порушення вимог ч.4 ст.10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з»ясуванню обставин справи, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2014 року між ПАТ «ВТБ ОСОБА_2» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № R53100517178B. Відповідно до Кредитного договору Позивач надав Відповідачу кредит у розмірі 50000,00 грн., а Відповідач зобов'язався повернути кредит в строк до 20.01.2017 року  включно, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в порядку і в строки, передбачені Кредитним договором.

На виконання вимог ч.4 ст.10,ст..ст.57-59,212 ЦПК України ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 квітня 2016 року ПАТ «ВТБ ОСОБА_2» був зобов»язаний надати завірені уповноваженими особами копії письмових доказів,доданих до позовної заяви ,зокрема,кредитний договір№ R53100517178B на суму 50000,00 грн ,графік повернення кредиту і сплати процентів,меморіальний ордер №3407 від 20.01.2014р. та інші письмові докази,які були надані позивачем судовій колегії.

Згідно п. 1 Кредитного договору за користування кредитом Відповідач прийняв зобов'язання сплачувати Позивачу 20% річних щомісячно.

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно відповідно до Графіка повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості супутніх послуг комісійну винагороду за управління Кредитом у розмірі 1,69 % від початкової суми Кредиту.

Згідно п. 7.3.2 ОСОБА_2 має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди у випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, зокрема невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати Платежів, а також комісійної винагороди, неустойки тощо, передбачених умовами Договору.

Відповідачка, отримавши суму кредиту, свої зобов'язання по поверненню чергової частини кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконала, у зв'язку з чим Банком було надіслано Позичальнику повідомлення з вимогою дострокового погашення № 7446/1-2.54 від 08.10.2014 року.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору, у випадку прострочення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5 в день від суми невиконаних зобов'язань. Вказана неустойка розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань по погашенню заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок Позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідачка не виконала свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, тому станом на 08 вересня 2014 року склала 58823,09 грн., з яких: 46838,29 - сума заборгованості за кредитом; 3589,48 грн. - сума заборгованості за відсотками; 4225,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 4170,32 грн. - пеня по кредиту та процентам, що підтверджується розрахунком та іншими письмовими доказами.

Зважаючи на зазначені порушення відповідачкою умов Кредитного договору позивач на підставі п.7.3.2.2 ОСОБА_2 банківського обслуговування фізичних осіб,затверджених наказом ПАТ «ВТБ ОСОБА_2» №136-од від 03.04.2014р. з послідуючими змінами, набув право вимоги до відповідачки, а у відповідачки згідно п. 7.3.3.5 ОСОБА_2 виникло зобов'язання достроково повернути кредит, сплатити відсотки за його користування, виконати інші зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі.

Відповідачка, надавши суду заперечення проти позову і посилаючись на недостатність доказів,наданих позивачем, не оспорила і не спростувала укладений кредитний договір, наданий банком розрахунок, факт отримання нею грошей від банку і погашення нею заборгованості.

Між тим згідно з вимогами ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку про те, що рішення суду про відмову у стягненні заборгованості за кредитом підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог у розмірі 58823,09 грн. за наведеними мотивами з пропорційним задоволеному позову стягненням судового збору.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ ОСОБА_2» задовольнити.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 29 січня 2016 року у цій справі скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ ОСОБА_2» задовольнити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ ОСОБА_2» з ОСОБА_3 заборгованість по Кредитному договору № R53100517178B від 20 січня 2014 року в сумі 58823 грн. 09 коп., з яких: 46838 (сорок шість тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 29 копійок - сума заборгованості за кредитом; 3589 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 48 копійок - сума заборгованості за відсотками; 4225 (чотири тисячі двісті двадцять п'ять) гривні 00 копійок - сума заборгованості за комісією; 4170 (чотири тисячі сто сімдесят) гривень 32 копійки - пеня по кредиту та процентам.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ ОСОБА_2» судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 23 копійки.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: