Справа №5 – 428/2009р.

ПОСТАНОВА

    29 липня  2009 р.                                 м.Кременчук

  Крюківський районний  суд  м. Кременчука Полтавської області  в складі   головуючого  судді  Сьоря С.І., при секретарі  Головньовій Л.М.., за участю прокурора Сєннікова А.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці заяву засудженого ОСОБА_1 про застосування кримінального закону, що  має зворотну силу, -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, відповідно до якої просив суд переглянути його кримінальну справу та застосувати до нього Закон України «Про внесення змін до кримінального та кримінально – процесуального кодексів України» від 15.04.2008 року.

    Свої вимоги мотивував тим, що вироком Дніпропетровського апеляційного суду від 07.04.2004 року він був визнаний винним та засуджений за ст..263 ч.1, ст..ст. 15 ч.2, 115 ч.1, ст..ст.15 ч.2, 115 ч.2,70 КК України до 11 років позбавлення волі. Згідно ст..68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання передбаченого санкцією статті. Оскільки він засуджений за замах на вчинення злочину то вважає, що відповідно до  68 КК України його справа повинна бути переглянута та призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.

    Вислухавши думку прокурора, який вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

    Вироком Дніпропетровського апеляційного суду від 07.04.2004 року ОСОБА_1  визнаний винним та засуджений за ст..263 ч.1, ст..ст. 15 ч.2, 115 ч.1, ст..ст.15 ч.2, 115 ч.2,70 КК України до 11 років позбавлення волі.

    Відповідно до ч.3 ст.68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

    Як вбачається із вироку  Дніпропетровського апеляційного суду від 07.04.2004 року ОСОБА_1 засуджений за ст.15 ч.2, 115 ч.2 КК України, тобто за вчинення замаху на злочин, санкція якого зокрема передбачає покарання у вигляді довідчого позбавлення волі.

    Відповідно до п. 6–1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 24.10.2003 року правила ч.3 ст.68 КК України не можуть бути застосовані при призначенні покарання особі, яка у віці 18 і більше років вчинила злочин, за який передбачено найбільш суворий вид покарання – довідче позбавлення волі, оскільки цей вид покарання є таким, що виключає можливість  визначення його двох третин.

    Враховуючи те, що ОСОБА_1 засуджено за замах на злочин передбачений ст.115 ч.2 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі, вказаний злочин було вчинено ОСОБА_1 у повнолітньому віці, то суд приходить до висновку, що заява є безпідставною та в її задоволенні необхідно відмовити.

    Керуючись ст.ст.409, 411 КПК України, ст.ст.5, 68 КК України, суд, -

                        ПОСТАНОВИВ:

    Заяву засудженого ОСОБА_1 про застосування кримінального закону, що має зворотну силу – залишити без задоволення.

    Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області протягом семи діб з моменту її винесення.

        Суддя: