РІШЕННЯ      

                        іменем України

5 серпня  2009 року                                                                              м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді:               Мельника Ю.М.

суддів:                                        Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.

при секретарі                             Омельчук А.М.,

представників позивача           ОСОБА_1., ОСОБА_2.

представника відповідача        ОСОБА_3,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_4 на заочне рішення Рівненського міського суду від   6 березня 2009 року у цивільній справі за позовом  ОСОБА_5 до ОСОБА_4про відшкодування моральної шкоди,

                                                                          в с т а н о в и л а:

У червні 2008 року  позивачка звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4. про  відшкодування моральної шкоди, заподіяної  сімейною зрадою.

 В обґрунтування позову покликалася на те, що відповідач , під час перебування у зареєстрованому шлюбі  із позивачкою , перебував у фактичних шлюбних стосунках із іншою жінкою і у них народилася дитина. Вказувала , що  відповідач вчинив сімейну зраду.

Стверджувала , що  сімейною зрадою  відповідач заподіяв їй моральну шкоду ,  на відшкодування якої просила стягнути 50 000 грн.

У лютому 2009 року позивачка  змінила   підстави позову і  вказувала , що моральна шкода їй заподіяна сімейною зрадою та неправомірним позбавленням відповідачем її права власності  на  Ѕ частину квартири   АДРЕСА_1 в м. Рівне та Ѕ частину автомобіля  «Шкода Октавія» р.н.НОМЕР_1 , які відповідач без її згоди відчужив іншим особам.( а.с. 37-38).

Заочним рішенням Рівненського міського суду від  6 березня 2009 року   постановлено стягнути із ОСОБА_4. на користь ОСОБА_5. 50000 грн. на відшкодування  моральної шкоди та вирішено питання про судові витрати.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4. вказує на незаконність рішення суду через порушення судом  норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що  спірні правовідносини регулюються сімейним законодавством , яке не передбачає можливості для відшкодування моральної шкоди за  сімейну зраду . Окрім того вказує, що  факт заподіяння моральної шкоди позивачем не доведено.

Із зазначених підстав просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4.  апеляційну скаргу підтримав  і  , давши  пояснення в межах її доводів , просить рішення суду   скасувати та ухвалити нове рішення ,  яким  відмовити у задоволенні позову.

 Представники ОСОБА_5.  вважають рішення суду 1 інстанції законним та обгрунтованим і просять скаргу відхилити , а рішення суду - залишити без зміни.

Колегія суддів , заслухавши  пояснення представників сторін , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона   підлягає задоволенню із таких міркувань.

Відповідно до ч.2 ст. 18 СК України  суд при вирішенні спорів у сімейних відносинах застосовує способи захисту , які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

При цьому відповідно до п.  6 ч.2 ст. 18 СК України відшкодування моральної шкоди може бути способом захисту , якщо це передбачено Сімейним Кодексом або договором.

Задовольняючи позов , суд 1 інстанції виходив із того , що  відповідач  не виконував покладені на нього ст. 55 СК України обов»язки - не піклувався про побудову сімейних правовідносин із дружиною та іншими членами сім»ї на почутях взаємної любові , поваги , дружби,

Справа № 22-1045/09                                            Головуючий в 1 інстанції:  Доля В.А.  

             Категорія №   57                                                     Доповідач:          Мельник Ю.М.

взаємодопомоги;  не утверджував у сім»ї повагу до матері;  не був відповідальним перед дружиною та дитиною за свою поведінку в сім»ї та не дбав про матеріальне забезпечення сім»ї , чим заподіяв позивачці моральну шкоду , на відшкодування якої стягнув із відповідача на користь позивача 50 000 грн.

При цьому суд послався на ст. 23 та ст. 1167 ЦК України як на правову підставі задоволення позову.

Колегія суддів  не може погодитися із таким  висновком суду і вважає, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального права , а тому  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються Сімейним Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно вимог  ст. 8 СК України вбачається , що в тому разі , коли немайнові та майнові відносини між подружжям , батьками та дітьми, іншими членами сім»ї та родичами не врегульовані СК , то вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті  сімейних відносин.

Оскільки Сімейним Кодексом України врегульовані питання підстав та  порядку відшкодування моральної шкоди , завданої у сімейних правовідносинах , то у суду 1 інстанції не було підстав для застосування до сімейних правовідносин норми ст.. 23 та 1167 ЦК України.

Зважаючи на те, що Сімейним Кодексом України не передбачено  можливості відшкодування моральної шкоди за невиконання  членом подружжя обов»язків , передбачених ст. 55  СК України  та не передбачено можливості для відшкодування моральної шкоди за порушення порядку відчуженя майна , яке є спільною сумісною власністю подружжя, то у суду 1 інстанції не було правових підстав для задоволення позову і стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди за «сімейну зраду» та неправомірні дії по  відчуженню майна .

У зв»язку із тим, що  суд 1 інстанції застосував до спірних правовідносин закон, який не підлягав застосуванню, тобто порушив норму матеріального права , то рішення суду 1 інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову  в позові.

Окрім того ,  колегія судів вважає, що покликання позивачки про заподіяння їй моральної шкоди неправомірним відчуженням відповідачем квартири та автомобіля і позбавлення її цим самим права власності на половину вказаного майна, не заслуговують на увагу і не дають підстав для задоволення позову.

Статтею 204 ЦК України встановлено  презумпцію правомірності правочину за якою правочин є правомірним , якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.

Позивачкою не було надано доказів  , що правочини по відчуженню квартири та автомобіля визнані недійсними , що свідчить про те, що  позивачкою не було доведено факту вчинення відповідачем протиправих дій чи бездіяльності та не було доведено факту заподіяння  позивачці такими діями моральної шкоди.

Враховуючи вказане , колегія суддів прийшла до висновку , що рішення суду 1 інстанції було постановлено з порушенням вимог норм матеріального права , а тому таке рішення відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову позивачеві у задоволенні позову.

Керуючись  п. 2 ч. 1 ст. 307,  п. 4 ч. 1 ст. 309,  ч.2 ст. 314,  ст..316 , ст..  317 ЦПК України, колегія суддів                  

                                      ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4на заочне  рішення  Рівненського міського суду від  6 березня 2009 року задовольнити повністю.

Заочне рішення Рівненського міського суду від  6 березня 2009 року скасувати .

Відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову до ОСОБА_4про відшкодування моральної шкоди за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду апеляційної інстанції  набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:                         Мельник Ю.М.

Судді:                              Хилевич С.В.

                             Ковальчук Н.М.