АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-19617/11 Номер провадження 22-а/1690/8763/11Головуючий у 1-й інстанції Чередников С.м. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Винниченко Ю.М.,
Суддів: Корнієнка В.І.,Абрамова П.С.,
розглянула у письмовому провадженні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про перерахунок і виплату недоплаченої допомоги на оздоровлення , -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов»язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ої категорії, невиплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2009 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до вимог ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленого ЗУ „Про державний бюджет України” на відповідний рік, з урахуванням виплачених сум на оздоровлення.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання про судові вимтрати.
З рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій прохає його скасувати, оскільки вважає, що воно винесено з порушенням норм матеріального права, вказуючи на те, що порядок обчислення даної пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, у зв’язку з чим, у даному випадку, норми закону не є нормами прямої дії, оскільки вони не встановлюють механізм реалізації даного права. Прохав прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, і не заперечується сторонами, що позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЄС, мав статус учасника ліквідації аварії на ЧАЄС 2 категорії, і має право на отримання допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат щорічно.
Позивачу виплата вищевказаної допомоги протягом 2004-2009 років нараховувалася та виплачувалася в значно меншому розмірі.
Виходячи із загальних засад пріорітетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.
З прийняттям ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст.77) було зупинено на 2006 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими передбачались виплати допомоги на оздоровлення в розмірі відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік. Дана норма рішення КСУ неконституційною не визнавалася, а тому дії відповідача щодо не нарахування позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік були правомірними. З прийняттям ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Положення пункту ЗО статті 71 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року.
З прийняттям ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” статтю 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в новій редакції і встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Положення пункту 28 розділу II ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
В 2008 році допомога позивачу виплачувалась в січні місяці, тобто до прийняття рішення КСУ про неконституційність, коли діяли положення ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зі змінами внесеними ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а тому дії відповідача щодо нарахування позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 роки в розмірах встановлених постановою КМ України були правомірними.
За таких обставин вимога позивача щодо виплати недоплаченої допомога на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2009 роки підлягає задоволенню .
Доводи відповідачів про те, що виплату компенсаційних виплат слід провадити в межах бюджетних асигнувань суд не може прийняти до уваги, оскільки обмеження соціальних виплат учасникам ліквідації аварії на ЧАЄС протирічить вимогам Конституції та Законів України.
Оскільки обов’язок по нарахуванню та виплаті допомоги законодавчо покладено на управління праці та соціального захисту населення Лубенської райдержадміністрації, але в Полтавській області, як виключення , існує Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА, суд вважає, що обрахування сум недорахованої допомоги у відповідності до вимог закону з урахуванням виплаченої допомоги необхідне покласти на даних відповідачів, зобов'язавши їх спільно виплатити позивачу перераховану допомогу на оздоровлення.
Перерахунок та виплату одноразової грошової компенсації та щорічної допомоги, слід проводити з урахуванням вже виплачених сум.
Відповідно до п.З ч.І ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю
Виходячи із системного аналізу ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, п.З.ч.1 ст.268 ЦК України, суд приходить до висновку, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоровлю, строки позовної давності не поширюються.
Вимоги позивача стосуються виплат за заподіяну шкоду здоровлю, які не обмежуються строком давності, що вірно зумовило суд залишити без уваги вимоги відповідача про застосування строків позовної давності.
На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись нормами Закону України “Про внесення змін до розділу XII “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій та статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 02 грудня 2010 року, ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області - відхилити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
СУДДІ: