Справа №  2-139/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2009 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді         Католікяна М.О.,

при секретарі             Богатирьовій Д.І.,

за участю:

- позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1,

- представника ОСОБА_1 ОСОБА_2,

- відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3,

- представника ОСОБА_3 ОСОБА_4,

- третіх осіб за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа – Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району міста Дніпропетровська, про визнання права власності на ? частку квартири, вселення, визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою, зобов’язання вчинити дії, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності на квартиру,

у с т а н о в и в:

22 травня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа – КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська, про вселення, визначення порядку користування квартирою, зобов’язання вчинити дії. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він з відповідачем перебував у шлюбі. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина. Під час шлюбу ними була придбана квартира № 8 в будинку № 9 по
вул. Світанкова в м. Дніпропетровськ, право власності на яку оформлено за відповідачем. В результаті конфліктних стосунків, які виникли між сторонами, позивач був змушений змінити місце проживання. Позивач неодноразово намагався вирішити спір мирним шляхом, але відповідач не вживала жодних заходів до врегулювання конфлікту, що в решті явилося причиною звернення до суду з позовом про усунення йому перешкод у користуванні квартирою, його вселення, визначення порядку користування квартирою шляхом виділення йому кімнати площею 10,32 м2, відповідачеві з дитиною – кімнати площею 19,08 м2, зобов’язання третьої особи зареєструвати його у спірній квартирі (а.с.а.с. 3 – 5, 28 – 30).

14 липня 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності на квартиру. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що насправді спірна квартира була придбана за кошти, подаровані її батьками (треті особи), а тому ця квартира не є майном, придбаним подружжям (а.с.а.с. 36 – 41).

28 жовтня 2008 року ОСОБА_1 уточнив свої вимоги в частині зазначення площ кімнат у квартирі, а саме просила виділити йому кімнату площею 11,0 м2, а відповідачеві з дитиною – кімнату площею 18,4 м2 (а.с. 99).

28 квітня 2009 року ОСОБА_1 доповнив свої позовні вимоги, додавши вимогу про визнання за ним права власності на ? частку спірної квартири, оскільки вона була придбана під час шлюбу подружжям (а.с.а.с. 157, 158).

У судовому засіданні ОСОБА_1, його представник підтримали первісний позов повністю, заперечували проти задоволення зустрічних позовних вимог.

ОСОБА_3, її представник заперечували проти задоволення первісних позовних вимог, наполягали на задоволенні зустрічного позову.

Треті особи також наполягали на задоволенні зустрічних позовних вимог.

Представник КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська у судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, третіх осіб, вивчивши матеріали справи, вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом було встановлено, що 06.08.2005 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії 1-КИ № 012557, видане 06.08.2005 р. Любимівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області (актовий запис № 10) (а.с. 6).

10 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено попередній договір, за яким останній зобов’язався у майбутньому продати ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 2307 (а.с. 8).

26 грудня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 15151 (а.с.а.с. 9, 42, 43, 60, 61).

29 січня 2006 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син, ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-КИ № 054580, виданим 22.02.2006 р. Любимівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області (актовий запис № 5) (а.с. 7).

У придбаній квартирі зареєстровано лише ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_10, про що свідчить довідка КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська № 2042 від 15.05.2008 р. (а.с. 12).

Наприкінці 2007 року через постійне виникнення конфліктів, скандалів та сварок, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припинили ведення спільного господарства, шлюбні відносини не підтримували, почали мешкати окремо одне від одного (ОСОБА_1 пішов зі спірної квартири) (а.с. 11).

Теперішнього часу право власності на спірну квартира у цілому зареєстроване за ОСОБА_3, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно
№ 9696900, виданий КП «ДМБТІ» 30.01.2006 р. (а.с.а.с. 44, 62).

Спірна квартира складається з наступних приміщень: житлова кімната площею 11,0 м2, житлова кімната площею 18,4 м2, кухня, вбиральня, ванна кімната, два коридори. Зазначені обставини підтверджуються технічним паспортом (а.с.а.с. 89 – 91).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України 2003 року, Сімейним кодексом України, Житловим кодексом України.

В силу ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 60, ст. 63 СК України майно, придбане подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з подружжя не мав за поважною причиною самостійного заробітку (доходу). Подружжя мають рівні права на володіння, користування й розпорядження майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, придбане подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю.

Ураховуючи положення приведених норм, суд вважає, що право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 безумовно розповсюджується на спірну квартиру. Квартира була придбана у період шлюбу, не є річчю індивідуального користування, що є підставою для такого висновку суду.

У відповідності зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

В силу ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 як співвласник спірної квартири має безумовне та об’єктивне право, у тому числі на проживання (користування) у ній, а дії ОСОБА_3, пов’язані з перешкоджанням ОСОБА_1 у здійсненні цього права, є незаконними.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження цим майном.

Ураховуючи викладене, суд вважає заявлену позовні вимоги про вселення та передачу ключів від спірної квартири такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про визначення порядку користування квартирою, то суд враховує ті обставини, що між сторонами не склався такий порядок, а в родині виникли неприязні стосунки.

При вирішенні цього питання суд також враховує право проживання у спірній квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_3, інтереси їхньої дитини, яка проживає разом з останньою, та вважає за можливе виділити у користування ОСОБА_3 та дитині житлову кімнату площею 18,4 м2, ОСОБА_1 – житлову кімнату площею 11,0 м2. Решту приміщень необхідно залишити у спільному користуванні.

Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_1 в частині зобов’язання КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська зареєструвати його у спірній квартирі та відкрити окремі особові рахунки відповідно до визначеного порядку користування, суд враховує наступні обставини.

Згідно зі ст. 124 Конституції України до юрисдикції судів віднесені усі правовідносини, які виникають у державі. Проте ця норма не може розглядатися як така, що звільнює заінтересованих осіб від необхідності попередньо звертатися за вирішенням відповідних питань до компетентного органу державної влади або місцевого самоврядування.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 було неправомірно відмовлено певним органом у задоволенні відповідної вимоги, суд вважає за необхідне вимоги ОСОБА_1 в цій частині відхилити.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 є безумовним співвласником спірної квартири, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги мають бути відхилені.

При цьому суд критично ставиться до посилання ОСОБА_3 на те, що кошти на отримання спірної квартири були подаровані її батьками, оскільки воно жодним чином не спростовує наявність у ОСОБА_1 права власності на частку у придбаній квартирі.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а наявність такого договору сторонами в засіданні була спростована.

У порядку ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню недоплачений у справі судовий збір в сумі 20,50 грн.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р.
№ 361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ» з ОСОБА_3 на користь ДП «Інформаційні судові системи» додатково підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 220,00 грн.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 150 Житлового кодексу України, ст.ст. 11, 368, 391, 719 Цивільного кодексу України 2003 року, ст.ст. 60, 63 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4 – 8, 10, 11, 18, 57 – 60, 79 81, 88, 208, 209, 212 – 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа – Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району міста Дніпропетровська, про визнання права власності на ? частку квартири, вселення, визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою, зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири
№ 8 в будинку № 9 по вулиці Світанкова в місті Дніпропетровськ.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_2.

Визначити порядок користування квартирою № 8 в будинку № 9 по вулиці Світанкова в місті Дніпропетровськ наступним чином:

•   виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 11,0 м2;

•   виділити у користування ОСОБА_3, малолітньому ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, житлову кімнату площею 18,4 м2;

•   кухню, вбиральню, ванну кімнату, два коридори залишити у спільному користуванні.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю і зобов’язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 ключі від квартири АДРЕСА_2.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

ОСОБА_3 у зустрічному позові до ОСОБА_1, треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності на квартиру відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 20,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «Інформаційні судові системи» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 220,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд міста Дніпропетровська. Для цього протягом десяти днів з дня проголошення рішення подається заява про його апеляційне оскарження. Протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження подається апеляційна скарга. Також апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя: