Справа №22-ц-2322-08
Головуючий у 1 інстанції Лискж О.Д.
Категорія 1, 45
Доповідачу И інстанції Оношко Г.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого Коцюрби О.П., суддів Малорода О.І, Оношко Г.М. , при секретарі Бобку О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду від 23 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селезінківської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на будинок , визнання недійсними заяви про вилучення земельної ділянки, рішень сільської ради, визнання незаконним Державного акту на право приватної власності на землю, визнання незаконним будівництва ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, відновлення сільською радою садиби по АДРЕСА_1.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , колегія суддів, -
встановила:
У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд з зазначеним позовом.
Доповнивши в процесі розгляду справи позовні вимоги, зазначала , що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 Після смерті матері
відкрилася спадщина на 1 / 2 частину будинку та сарай в с Власівка
Бариїпівського району Київської області. Все своє майно мати
заповідала своїм дочкам : позивачці ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в
рівних частках. Сестра ОСОБА_5 померла у грудні 1995 року ,
спадщини не оформила. До нотаріальної контори позивачка з заявою про
прийняття спадщини не зверталася , одна на день смерті матері
постійно проживала разом з нею, доглядала матір та поховала її, тому відповідно прийняла спадщину.
У 1997році позивачка отримала у АДРЕСА_2 земельну ділянку, на якій побудувала житловий будинок. За домовленістю з головою . сільської ради 30 квітня 2004 року позивачка написала заяву в сільську раду про вилучення біля спадкового будинку
земельної ділянки разом з будівлею замість надання їй рівноцінної земельної ділянки. Проте інша земельна ділянка їй надана не була, а рішенням сільської ради від 28 грудня 2004 року на підставі заяви ОСОБА_1 закрито погосподарський номер, що значився за померлою ОСОБА_4 і на цій земельній ділянці площею 0, 08 га погоджено розташування будівництва житлового будинку ОСОБА_3, який приватизував земельну ділянку і розпочав будівництво житлового будинку.
Просила встановити факт прийняття нею спадщини , визнати за нею
права власності на будинок , визнати недійсною заяву про вилучення
земельної ділянки, рішення сільської ради, визнати незаконним
Державний акт на право приватної власності на землю, визнати
незаконним будівництво ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтва про право "на спадщину за заповітом, та зобов"язати сільську раду відновити садибу по АДРЕСА_1.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Баришівського районного суду від 23 квітня 2008 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи встановлено , що суть позовних вимог ОСОБА_1 зводиться до встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті матері ОСОБА_4, визнання за нею права власності на частину жилого будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_4, яка померла у травні 1994 року та до захисту її прав власника від подальших порушень з боку сільської ради, відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Постановляючи рішення, суд дійшов правильного висновку про те , що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відмовляючи в позові в частині встановлення факту прийняття
спадщини, суд зробив правильний висновок, що доводи позивачки щодо прийняття нею в порядку , передбаченому ст. 549 ЦК України в ред . 1963 року спадщини після смерті матері не знайшли підтвердження доказами .
При цьому суд правильно виходив з того , що на час смерті матері ОСОБА_4 позивачка постійно .проживала та була зареєстрована в м. Києві . За таких обставин у суду не було підстав вважати, що позивачка прийняла спадщину, оскільки на час смерті спадкодавця постійно проживала разом з спадкодавцем.
З матеріалів справи вбачається , що позивачка після смерті матері зареєструвалася у спірній частині будинку згідно з заявою матері, поданою при житті, однак після смерті матері в спірній частині будинку також не проживала, проживала в м. Києві.
Доказів , які б беззаперечно підтверджували факт вступу позивачкою в управління та володіння спадковою частиною будинку та /або/ іншим спадковим майном протягом шести місяців від дня смерті спадкодавця позивачка суду також не надала. Скориставшись реєстрацією за місцем проживання матері, позивачка за згодою сільської ради побудувала жилий будинок на іншій земельній ділянці, спадковою частиною будинку не цікавилася, що призвело до її руйнування .
З урахуванням наведених обставин суд дійшов правильного висновку щодо недоведеності позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини.
За правилами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не
інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих
відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі
доказів сторін і інших осіб , що беруть участь у справі.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до даних
погосподарських книг за матір"ю позивачки ОСОБА_4 дійсно
числилася 1/ 2 частина будинку, однак первинна реєстрація права
власності на вказану частину будинку / чи на іншу частину будинку/
при житті ОСОБА_4 проведена не була, правовстановлюючий
документ на будинок відсутній.
Відповідно до вимог ст. 25 328, 346 ЦК України у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація прав власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній , питання
визначення належності цього майна попередньому власнику
вирішується судом.
З позовом про встановлення факту, що ОСОБА_4 на день своєї смерті на правах власника володіла, розпоряджалася і управляла спірною частиною будинку ОСОБА_1 не зверталася. Доказів про те , що мати ОСОБА_4 на час її смерті була власником спірної частини будинку, позивачка суду не надала.
За таких обставин підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом "після смерті матері ОСОБА_4 немає.
Відповідно не підлягають задоволенню також інші позовні вимоги , що випливають з права власності на спірну частину будинку.
З урахуванням наведеного висновок суду про те , що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, є правильним.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності висновків суду про те , що спадщина була визнана відумерлою є обґрунтованим, однак не впливає на вирішення справи по суті.
Доводи апелянта щодо незаконності вилучення сільською радою земельної ділянки, на якій розташована спірна частина будинку, не заслуговують на увагу. Право на користування зазначеною земельною ділянкою у позивачки не виникло , тому не могло бути порушеним.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на вирішення справи по суті.
За правилами с т. 308 ЦПК України , не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права , підстав для його скасування немає.
.Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів , -
у х ва л и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Баришівського районного суду від 23 квітня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.