справа № 22Ц-3 211/2008

Головуючий у І інстанції Заріцький С. М.

Категорія

Доповідач у 2 інстанції Гуль В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Дьоміної М. А.,  суддів Гуль В.В.,  Оношко Г.М. ,  при секретарі Рудзінській А.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  Вишгородської міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,  -

встановила:

Позивачка звернулася до суду із позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 від 23 грудня 2003 року,  що укладений між позивачем та ОСОБА_3 та визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно,  а саме будинок,  який був збудований за тією ж адресою після того,  як попередній будинок згорів.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2008 року позов задоволений.

Судом визнано дійсним договір купівлі-продажу 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 від 23 грудня 2003 року,  укладений між позивачем та ОСОБА_3 та визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно по АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та справу направити на новий розгляд в зв'язку з порушенням судом норм процесуального права,  оскільки вказаним рішенням вирішено питання про права та обов'язки апелянта,  але участі в справі вона не брала.

В обгрунтування скарги зазначає,  що вона є співвласником згорілого будинку,  але відчуження його частини за спірним договором відбулося з порушенням її переважного права на купівлю частки у спільній частковій власності. А також зазначає,  що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно неможливе,  оскільки воно порушує права заявника.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 3,  5  ст.  376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою,  яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці,  що не була їй відведена для цієї мети,  за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно,  яке самочинно збудоване на ній,  якщо це не порушує права інших осіб.

За змістом зазначених норм за особою,  яка здійснила самочинне будівництво може бути визнано право власності на нерухоме майно,  однак при наявності певних умов - якщо земельну ділянку надано у встаноленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно,  або якщо такак особа має право власності чи право користування земельною ділянкою.

Судом встановлено,  що апелянт є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 та відповідно до рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2008 року за апелянтом також визнано в порядку спадкування за законом право

власності на земельну ділянку площею 0, 10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0, 0550 га для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином з матеріалів справи вбачається,  що суд першої інстанції визнав за позивачем право власності на нерухоме майно,  що самочинно збудоване на земельній ділянці,  що належить апелянту,  чим вирішив питання про права та обов'язки особи,  яка участі в розгляді справи не брала.

Відповідно до статті 292 ЦПК України право апеляційного оскарження судового рішення є також у особи,  яка не брала участі у справі,  якщо суд вирішив питання про її права та обов'язки.

Оскільки апелянт участі в розгляді справи не брала,  а суд вирішив питання про її права та обов'язки,  відповідно до  ст.  311 ч. 1 п. 4 ЦПК України,  рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  303,  311,  315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2008 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає оскарженю в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.