ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 45/115 | 11.04.07 |
За позовом | Державного підприємства "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім.. О.М. Макарова" |
До: | Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" |
Про | стягнення 20850,24 грн. |
Суддя Балац С.В. |
Представники |
позивача: | Граніна В.М., дов. від 22.12.2006 № 157/786 |
відповідача: | Мальцева Д.П., дов. від 13.03.2007 |
Суть спору: стягнення 20850,24 грн. штрафних санкцій, з яких 13690,40 грн. –пені за прострочення строку поставки, 4695,00 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, 562,22 грн. –3% річних, 1902,62 грн. - збитків від інфляції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за договором від 06.04.2005 № 786/166 зобов’язувався поставити товар, проте прострочив поставку вказаного товару, тому позивач за порушення відповідачем строку поставки нарахував 13690,40 грн. пені. Також позивач вказує, що він направив відповідачеві претензію про повернення сплачених за товар коштів, проте відповідач вчасно коштів не повернув, а тому позивачем нараховано 4695,00 пені за несвоєчасне повернення коштів, 1902,62 грн. –збитків від інфляції та 562,22 грн. - 3% річних за прострочення повернення коштів.
Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що ціна товару, який зобов’язувався поставити відповідач за договором від 06.04.2005 № 786/166 складає 126000,00 грн., а строк поставки складає 10 днів з моменту оплати, проте позивач вартість товару не сплатив. Відповідно, на думку відповідача, строк поставки за договором від 06.04.2005 № 786/166 не настав. Тому відповідач вважає, що він умов договору не порушував, а тому вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій є необґрунтованими.
Ухвалою від 17.01.2007 порушено провадження у справі № 45/115 та призначено її до розгляду на 19.02.2007.
В судовому засіданні 19.02.2007 оголошено перерву до 13.03.2007, про що сторони повідомлені під розписку.
У судовому засіданні 13.03.2007 сторони звернулися із спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору на 1 місяці. Ухвалою від 13.03.2007 клопотання сторін задоволено, строк вирішення спору продовжено на 1 місяць.
В судовому засіданні 13.03.2007оголошено перерву до 11.04.2007 для виготовлення повного тексту рішення, про що сторони повідомлені під розписку.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –
ВСТАНОВИВ:
06.04.2005 між позивачем та відповідачем укладено договір № 786/166 (далі - Договір). За умовами Договору постачальник (відповідач) зобов’язувався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору загальна сума договору складає 126000,00 грн.
Оплата продукції здійснюється покупцем (позивачем) шляхом перерахування 100% вартості продукції, що відвантажується (п. 2.2. Договору).
Згідно п. 3.1. Договору відповідач зобов’язувався поставити продукцію протягом 10 календарних днів з моменту оплати.
Пунктом 6.4. Договору передбачено, що при порушення строку поставки продукції постачальник (відповідач) сплачує пеню у розмірі 0,3% від суми не поставленої продукції за кожен день прострочки. При передоплаті у випадку порушення строку поставки продукції покупець (позивач) має право вимагати повернення перерахованої суми. Постачальник (відповідач) зобов’язаний перерахувати кошти в 10-ти денний строк з моменту пред’явлення вимоги про повернення. В іншому випадку постачальник (відповідач) зобов’язаний сплатити пеню у розмірі 0,3 % від суми що вимагалася за кожен день прострочки.
Позивач в позовній заяві та відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердили, що позивач перерахував, а відповідач отримав від позивача за Договором 98532,00 грн.
Відповідач за накладною від 25.11.2005 № РН0000312 поставив позивачеві продукцію на суму 73458,00 грн., а позивач її прийняв.
Позивач надіслав відповідачеві лист від 12.12.2005 № 166/398, в якому просив відповідача грошові кошти в сумі 25074,00 грн. перерахувати на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).
Враховуючи те, що відповідач зобов’язаний виконати свій обов’язок по поставці продукції протягом 10 календарних днів з моменту оплати позивачем 100% вартості продукції –126000,00 грн. (п.п. 2.2., 3.1. Договору), а позивач свій обов’язок по сплаті 126000,00 грн. виконав лише частково в сумі 98532,00 грн., то невиконання позивачем свого обов’язку по оплаті продукції в розмірі 100% - 126000,00 грн., свідчить про те, що позивач не виконав свого обов’язку по оплаті продукції у розмірі 100%. Відповідно у відповідача не винило обов’язку по поставці позивачеві продукції на суму 126000,00 грн..
Оскільки строк виконання відповідачем свого обов’язку по поставці продукції не настав, то відповідач не може вважатися таким, що порушив строк поставки продукції.
Факт того, що відповідач хоч і не отримав всієї суми оплати від позивача, але поставив останньому продукцію на суму 73458,00 грн., свідчить про часткове дострокове виконання обов’язку по поставці продукції за відсутності настання строку його поставки, що є правом відповідача в силу ст. 531 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13690,40 грн. –пені за прострочення строку поставки є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 4695,00 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, 562,22 грн. –3% річних, 1902,62 грн. - збитків від інфляції, то такі вимоги задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Оскільки, як встановлено вище, у відповідача не настав строк поставки продукції за Договором, то відповідно з боку відповідача не мало місце прострочення виконання зобов’язання. Тому у позивача не виникало права вимагати повернення суми попередньої оплати.
Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 4695,00 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, 562,22 грн. –3% річних, 1902,62 грн. - збитків від інфляції є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.
Суддя С. Балац