Справа № 22-Ц-3025/2008
Головуючий в 1 інстанції Козіна С. М.
Доповідач в 2 інстанції Дьоміна О.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2008 року колегія суддів судової палати а цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Дьоміної О.О.,
Суддів: Гуль В.В., Приходько К.П.
при секретарі: Рудзінській А.С. ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 19 листопада 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту на земельну ділянку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
8 серпня 2007 року позивачка звернулась із вищезазначеним позовом до суду посилаючись на те, що 13 листопада 2002 року згідно договору дарування частини житлового будинку їй було подаровано 1/3 частину житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що згідно рішення Ржищівського міського суду Київської області від 24 липня 2003 року за нею було визнано право власності на 1/3 частину земельної ділянки біля даної частини житлового будинку. Згідно варіанту розподілу земельної ділянки, криниця знаходиться в спільному користуванні, але позивачка не має вільного доступу до криниці, оскільки вона загороджена суцільним парканом відповідачки, а в дворі відповідачки знаходиться не прив'язаний великий пес, просила суд зобов'язати відповідачку демонтувати частину забору від вулиці Щорса в частині землі, що перебуває в спільному користуванні, зобов'язати відповідачку не чинити перешкод в користуванні та зобов'язати відповідачку облаштувати окремий вхід до колодязя, який передано в спільне користування, а також просить суд стягнути на її користь з відповідачки понесені судові витрати.
Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 19 листопада 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення вимог матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Розглянувши справу в межах наведених доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у позові, суд послався на те, що позивачкою не було надано суду доказів того, що земельна ділянка біля криниці по АДРЕСА_1 знаходиться в спільній сумісній власності або спільній частковій власності позивачки та відповідачки.
Як вбачається з рішення Ржищівського міського суду Київської області від 24 липня 2003 року за позивачкою було визнано право на 1/3 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1. Право спільної власності чи користування на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, даним рішенням суду не визначалось.
Позивачкою та відповідачкою було визнано ту обставину, що криниця по АДРЕСА_1 знаходиться в їхньому спільному користуванні, а тому в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України дана обставина не підлягає доказуванню.
Крім того, предметом позову позивачка вказує встановлення сервітуту на земельну ділянку, а в судовому засіданні просила зобов'язати відповідачку демонтувати частину забору від вулиці Щорса в частині землі, що перебуває в спільному користуванні, зобов'язати відповідачку не чинити перешкод в користуванні та зобов'язати відповідачку облаштувати окремий вхід до колодязя, який передано в спільне користування.
В даному випадку позивачкою не надано доказів знаходження спірної земельної ділянки в чужому користуванні.
Згідно рішення Ржищівського міського суду Київської області від 15 травня 2003 року відповідачку вже було зобов'язано не чинити перешкоди позивачці в користуванні 1/2 частиною криниці.
Судом було встановлено, що державні акти на право приватної власності на земельну ділянку відповідачки та на земельну ділянку спільного володіння на сьогодні не отримані.
Про виготовлення державного акту на частину земельної ділянки позивачки суду відомо лише зі слів останньої, документальний факт позивачкою підтверджено не було.
Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі, вимога щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат не підлягає задоволенню.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені з врахуванням обставин справи, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів та вимог закону.
Так, згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.
Згідно ч. 4 ст. 86 Земельного кодексу України право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю.
Поняття «сервітут» тлумачиться в ст. 401 ЦК України як право користування чужим майном.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, рішення суд першої інстанції постановив з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі всебічно з'ясованих обставин справи, тому апеляційна скарга, в якій позивачка посилається на те, що суд не надав їй можливості уточнити позовні вимоги та предмет позову підлягає відхиленню, так як її доводи не спростовують висновки суду першої інстанції та не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи і посилання на обставини, які б свідчили про незаконність ухваленого рішення не містить.
Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317 та 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 19 листопада 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.