ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(додаткова)
23 грудня 2013 року 16:00 № 826/5978/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., суддів: Катющенка В.П., Пащенка К.С., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про прийняття додаткового судового рішення в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
до третя особаДержавної виконавчої служби України, Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 ОСОБА_2
провизнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1Г.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України (далі по тексту – відповідач 1, ДВС України), Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 (далі по тексту – відповідач 2, Старший державний виконавець Кеда М.В.), третя особа – ОСОБА_2 (далі по тексту – третя особа, ОСОБА_2Б.), у якому просила визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність, а також зобов’язати вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження від 9 квітня 2013 року №37488238;
- зобов’язати Державну виконавчу службу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 1 квітня 2013 року у порядку, визначеному статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження»;
- визнано протиправними дії Державної виконавчої служби України в частині порушення строків, визначених статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 9 квітня 2013 року №37488238.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
10 липня 2013 року позивачем та третьою особою до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву, в якій останні на підставі статей 161, 163 та 168 Кодексу адміністративного судочинства України просять винести додаткове судове рішення щодо вирішення питання відшкодування судових витрат, понесених позивачем по даній справі, визначення способу виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року та щодо встановлення строку для подання суб’єктом владних повноважень – відповідачем до суду звіту про виконання зазначеної постанови.
В судовому засіданні 23 грудня 2013 року представник відповідача заперечувала проти задоволення вказаної заяви.
Позивач та третя особа у судове засідання не з’явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Згідно з частиною 3 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з’явилися у судове засідання, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з приписами статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору №572.464.1 від 23 квітня 2013 року у розмірі 34,50 грн.
Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, у частині 1 названої статті передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
У той же час, частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України уточнено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача та третьої особи в частині постановлення додаткового судового рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 11,50 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Однак, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про постановлення додаткового судового рішення щодо визначення способу виконання постанови суду, оскільки зі змісту наведеної вище частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що нею визначено виключний перелік підстав для винесення додаткової постанови чи ухвали.
Такої вимоги, як встановлення у резолютивній частині судового рішення способу його виконання, позивачем, ані в адміністративному позову, ані під час розгляду справи заявлено не було.
Крім того, як вбачається з зі змісту пункту 3 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року, суд визначив спосіб, у який відповідачем мають бути вчинені дії щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 1 квітня 2013 року, а саме у порядку, визначеному статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження».
Також суд не знаходить підстав для задоволення заяви позивача та третьої особи про винесення додаткової постанови щодо встановлення судом строку для подання суб’єктом владних повноважень – відповідачем до суду звіту про виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року.
Як вбачається зі змісту частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Цій нормі кореспондуються положення абзацу сьомого пункту 4 частини 1 статті 163, абзацу п'ятого пункту 4 частини 1 статті 207 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень – відповідачем шляхом зобов’язання останнього подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов’язком суду та, в силу вимог пункту 4 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, є складовою резолютивної частини постанови суду.
Однак, під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_2 про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії та постановлення рішення по суті спору, суд не знайшов підстав для зобов’язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення.
Законність та обґрунтованість постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року підтверджена ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, постановленою за результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 та Державної виконавчої служби України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви у відповідній частині.
Такий висновок суду також узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 10 жовтня 2012 року №К/9991/71136/11 та листі від 09 січня 2013 року № 28/12/13-13, адресованому головам апеляційних адміністративних судів.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 69, 70, 71, 87, 94, 158-163, 165, 168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
1. Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про прийняття додаткового судового рішення – задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, код ЄДРПОУ 37471975) на користь ОСОБА_1 (08600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 (одинадцять) грн. 50 коп.
3. У решті заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про прийняття додаткового судового рішення залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя А.І. Савченко
Судді В.П. Катющенко
ОСОБА_4