Справа № 2-1352
2009 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2009 року
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого – судді Баранова В.І., при секретарі Калюжній І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Інституту зрошувального садівництва ім.М.Ф.Сидоренка УААН про визнання незаконним та скасування наказу № 101 від 26.11.2008 року в частині реорганізації відділу зрошення і механізації у відділ зрошення, визнання незаконним та скасування наказу № 11-к від 10.03.2009 року про звільнення з роботи у зв’язку зі скороченням штату, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до Інституту зрошувального садівництва ім.М.Ф.Сидоренко УААН про визнання незаконним та скасування наказів № 101 від 26.11.2008 року відповідача в частині реорганізації з 01.02.2009 року відділу зрошення і механізації у відділ зрошення, № 11-к від 10.03.2009 року про його звільнення за ст.40 п.1 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату, та стягнення з відповідача моральної шкоди, в розмірі 3000 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що з 08.02.1993 року у відповідності до наказу №5 від 08.02.1993 року його було прийнято до Інституту зрошувального садівництва на посаду виконуючого обов’язки молодшого наукового співробітника. Відповідно до наказу № 21 від 17.03.2008 року, він займає посаду наукового співробітника відділу зрошення та механізації в цьому ж інституті. 26.11.2008 року керівництвом інституту було видано наказ за № 101, відповідно до п.1 якого з 01.02.2009 року реорганізовано відділ зрошення та механізації у відділ зрошення.
На підставі цього наказу 28.11.2008 року керівництвом відповідача було видано також наказ за № 103, у відповідності до п.1 якого його звільнено з посади наукового співробітника відділу зрошення і механізації з 02.02.2009 року згідно п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв’язку із скороченням штату. 12.02.2009 року відповідачем було видано новий наказ № 7-к про звільнення позивача з 13.02.2009 року за ст.40 п.1 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату, а також з відсутністю обґрунтованого рішення профспілкового комітету про ненадання згоди на розірвання трудового договору. 13.02.2009 року відповідачем також було видано наказ № 8-к про призупинення наказу про звільнення позивача з 13.02.2009 року за № 7-к у зв’язку з тим, що в цей час він знаходився на лікарняному. 10.03.2009 року відповідачем було видано наказ за № 11-к про звільнення позивача з 10.03.2009 року за ст.40 п.1 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату, а також з відсутністю обґрунтованого рішення профспілкового комітету про ненадання згоди на розірвання трудового договору.
Позивач вважає, що накази від 26.11.2008 року за № 101 в частині реорганізації відділу зрошення і механізації у відділ зрошення, № 103 від 28.11.2008 року в частині звільнення його з посади наукового співробітника відділу зрошення та механізації з 02.02.2009 року та наказ від 10.03.2009 року за № 11-к про його звільнення у зв’язку із скороченням штату, а також з відсутністю обґрунтованого рішення профспілкового комітету про ненадання згоди про розірвання трудового договору є незаконними та підлягають скасуванню з наступних підстав. В наказі за № 101 від 26.11.2008 року зазначено, що реорганізація відділу зрошення і механізації у відділ зрошення відбувається у зв’язку з завершенням наукових досліджень в рамках наукового завдання “Розробити новітні ресурси, екологічно безпечні технологічні процеси і високопродуктивні засоби вирощування с/г культур” та відсутністю матеріально-технічної бази та кадрового складу наукових та інженерно-технічних працівників у відділі зрошення та механізації по НТП “Механізація та електрифікація в АПК”. Однак, вищевказані твердження, на думку позивача, не відповідають дійсності та є необґрунтованими та безпідставними. По-перше, в грудні 2004 року до Української академії аграрних наук інститутом було направлено Заявку на виконання науково-технічного проекту, наукові програми якого було розраховано на період 2006-2010 року. В березні 2008 року Українською академією аграрних наук було затверджено План науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт інституту на 2008 рік, у відповідності до якого передбачено розробку на період до 2010 року програми “Розвиток меліоративних територій” із завданням “Розробити наукові основи сталого розвитку меліорації земель, технологій, технічні засоби, системи та конструкції споруд для її здійснення”. В рамках цього завдання на відділ зрошення та механізації, де він є науковим співробітником, покладено завдання “Удосконалити експериментальний зразок машини МПП-4 для садіння підщеп”. Строк закінчення робіт – IV квартал 2010 року. Всі ці програми є державним замовленням та фінансуються за рахунок державного бюджету України. Вже після видання незаконних наказів щодо реорганізації відділу зрошення та механізації у відділ зрошення та про його звільнення у зв’язку зі скороченням штату, керівництво інституту звернулося до Української академії аграрних наук, а саме до директора ННЦ “ІМЕСГ”, вказуючи на те, що продовжувати дослідження за тематикою “Удосконалити експериментальний зразок машини МПП –4 для садіння підщеп” не має можливості внаслідок відсутності необхідної матеріальної бази та наукових кадрів відповідної кваліфікації. Також в цьому листі директор Інституту ОСОБА_2 просить розглянути питання щодо виключення інституту із складу співвиконавців завдань НТП “Механізація та електрифікація в АПК”.У відповідь до інституту надійшов лист від 29.12.2008 року за підписом академіка-секретаря Української академії аграрних наук ОСОБА_3, в якому зазначається, що у відповідності до рішення Експертної ради при Національній академії наук України, наукове завдання Інституту зрошувального садівництва ім. М.Ф.Сидоренко УААН визнано фундаментальним та доцільним для проведення витрат із державного бюджету України. Крім того, в листі зазначається, що Українська аграрна академія наук вважає цю роботу актуальною, яку доцільно продовжувати виконувати, а кошти Державного бюджету, які передбачені для цього завдання, не можуть бути перерозподілені на виконання інших завдань. Також позивач вказує, що посилання директора Інституту зрошувального садівництва на те, що інститут не має відповідних наукових кадрів для виконання цих наукових робіт є безпідставними, оскільки у відповідності до атестаційних листів, він є атестованим науковим співробітником та повністю відповідає займаній посаді. Таким чином, відповідач штучно намагається провести реорганізацію відділу зрошення та механізації у відділ зрошення та звільнити у подальшому співробітників відділу. Крім того, позивач зазначає, що під наукові програми зрошення та механізації до четвертого кварталу 2010 року будуть надходити бюджетні кошти, які передбачені державою для розвитку рішення питань механізації трудомістких робіт в садівництві. Однак ці факти ігноруються керівництвом Інституту зрошувального садівництва, що призводить до видання незаконних наказів про звільнення співробітників відділу. Також позивач вказує, що він вже більш ніж 10 років є головою профспілки Інституту зрошувального садівництва. У відповідності до п.2.8.10 Статуту професійної спілки працівників агропромислового комплексу України, члени профспілки мають право не бути звільненими з роботи з ініціативи роботодавця без згоди профспілкового комітету за винятком випадків, передбачених законодавством. Рішенням засідання профспілкового комітету Інституту зрошувального садівництва ім.М.Ф.Сидоренка від 27 січня 2009 року за № 42 відповідачу було відмовлено в наданні згоди про його звільнення. Це рішення було мотивованим та обґрунтованим.
Крім того, в наказі від 10.03.2009 року про звільнення позивача вказується на те, що звільнення проходить у зв’язку зі скороченням штату, однак в цей час на підприємстві не проводилося скорочення штатів, наказу про це не було, ніхто з робітників не попереджався про те, що на підприємстві буде проходити скорочення штатів. Таким чином, на думку позивача, вищевказані накази є незаконними, не ґрунтуються на актах законодавства, а тому підлягають скасуванню. Також позивач вказує, що у зв’язку з незаконними наказами відповідачем йому нанесена моральна шкода. Незаконний наказ про звільнення підірвав його нормальний моральний стан. До теперішнього часу він не може налаштуватися на роботу, під загрозою дворічна праця відділу. Ці переживання наклалися також на його стосунки в сім’ї, де до теперішнього часу склалися напружені відносини стосовно того, що з 02 лютого 2009 року його було звільнено та необхідно буде докласти багато зусиль для пошуку нового місця роботи. Напружена ситуація у зв’язку з скороченням та наступним звільненням призвела до того, що він став нервовим та різким у відносинах як із родиною, так і з колегами. Спричинену йому моральну шкоду оцінює в розмірі 3000 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили визнати незаконними та скасувати накази № 101 від 26.11.2008 року, виданий Інститутом зрошувального садівництва в частині реорганізації з 01.02.2009 року відділу зрошення і механізації у відділ зрошення, № 11-к від 10.03.2009 року про звільнення позивача за ст.40 п.1 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату, та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду, в розмірі 3000 грн.
Представники відповідача ОСОБА_2 і ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали в повному обсязі, пояснили, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Керуючись статутом Інституту та контрактом, передбачаючи зменшення обсягів бюджетного фінансування Інституту в умовах фінансової кризи, а також з метою дотримання строків попередження працівників в разі скорочення штату та зміною істотних умов праці, згідно з нормою закону, які передбачені ст.32, ст.36 та п.1 ст.40 КЗпП України, отримавши погодження від голови комітету профспілки інституту на скорочення посад наукового співробітника відділу зрошення та агронома науково–виробничої групи адміністрацією Інституту 26 листопада 2008 р. було видано організаційний наказ №101 “Про удосконалення організаційної структури підрозділів інституту” зі змінами від 27.11.2008 року наказ №102 “Про внесення змін до наказу від 26.11.2008 р. №101”. Підставою для видання даного наказу стало одне з положень Програми розвитку інституту на період 2009-2011 р.р., яку розглянуто та одноголосно затверджено на засіданні вченої ради інституту від 18.11.2009 р. У подальшому підтвердженням правильності таких дій адміністрації Інституту став лист від 16.01.2009 р. №3.1.5/3, в якому Академія звернулася до наукових установ власної мережі проаналізувати структуру завдань другого рівня науково-технічних програм УААН на 2006-2010 р.р., з метою виявлення фінансування на 2009 рік, розглянувши це питання на вченій раді. Засідання вченої ради інституту з таким порядком денним проведено 26 січня 2009 року. Щодо НТП “Механізація та електрифікація в АПК” то майже одноголосно (“за” –12 членів вченої ради, “утримався” –1, “проти” –немає) прийнято рішення припинити з 2009 року дослідження за завданням рівня 40.01-113 “Обґрунтувати умови та створити засоби механізації вирощування сертифікованого садивного матеріалу кісточкових культур на зрошуваних землях півдня України”, у рамках якого виконувалось завдання 06.04 “удосконалити експериментальний зразок машини МПП-4”. Витяг з протоколу засідання вченої ради інституту надіслано НТП УААН “механізація та електрифікація в АПК” та в Української академії аграрних наук. Дане рішення вченої ради інституту було розглянуто і підтримано на сумісному засіданні Відділення рослинництва і Відділення механізації та електрифікації УААН, про що інституту надіслано лист від 17.02.2009 р. № 5.3–2/25 за підписом Віце-президента УААН ОСОБА_5 та виписку з протоколу № 3 від 13.02.2009 р. за підписом голови засідання, академіка секретаря відділення рослинництва УААН ОСОБА_6 У результаті з січня 2009 року бюджетних асигнувань на НТП УААН “Механізація та електрифікація в АПК” немає, Інститут виключено із складу співвиконавців завдань цієї науково-технічної програми, що підтверджується контрактами з УААН за 2008-2009 р.р. Поряд з цим, збільшено на 21 % фінансування завдань НТП УААН “Розвиток меліоративних територій”, виконавцями яких є наукові співробітники відділу зрошення.
Отже, рішення про звільнення саме ОСОБА_1 було прийнято адміністрацією Інституту, враховуючи скорочення тематики за НТП “Механізація та електрифікація в АПК”, а також відсутності у позивача переважного права на залишення на роботі у разі скорочення штату працівників, яке передбачено ст.42 КЗпП України. Стаж роботи позивача в Інституті становить 16 років – з 08.02.1993 року, в той час як у наукових працівників, яких могло би стосуватися скорочення штату, він становить більше 30 років, крім того вони є “ветеранами виробництва”. Крім того, за даними рейтингу 30 наукових співробітників інституту, ОСОБА_1 в 2007 році зайняв останнє місце, а в 2008 році – передостаннє. Отже, результати рейтингу наукових співробітників у 2007 і 2008 роках та стаж роботи в інституті не надають позивачу переважного права на залишення на роботі перед вищевказаними працівниками відділу зрошення.
28.11.2008 р. адміністрацією Інституту видано розпорядчий наказ № 103 “Про скорочення штату працівників”, згідно з яким 02.02.2009 р. було заплановано звільнення ОСОБА_1, наукового співробітника відділу зрошення і механізації, за ст.40 п.1 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату. З цим наказом він був ознайомлений під підпис 28.11.2008 р., з дотриманням строків про попередження працівників щодо майбутнього вивільнення. Адміністрацією інституту вжито всіх заходів щодо попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення та запропоновано всі наявні вакансії станом на 08.01.2009 р., від яких він відмовився. Позивачу також двічі запропоновано вакансії молодшого наукового співробітника відділу зрошення, на які було оголошено конкурс згідно з п.6.9 Статуту Інституту та Положенням про наукові та керівні кадри, формування і використання їх резерву та заміщення вакантних посад затвердженим Постановою Президії УААН від 28.02.2002 р. Проте, ОСОБА_1 участь у конкурсі на обидві вакансії не приймав. 16.01.2009 року адміністрація звернулася з поданням до профспілкового комітету Інституту зрошуваного садівництва ім.М.Ф.Сидоренка УААН надати згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату та відмовою про перехід на іншу запропоновану роботу.
Витяг з рішення засідання членів профспілки інституту отримано адміністрацією Інституту 02.02.2009 р., але вони вважають його необґрунтованим. У наданому відповідачу витягу з рішення профспілкового комітету, копію якого надано під підпис позивачу, зазначено, як проголосували члени комітету профспілки, а причини ненадання згоди на звільнення позивача, які стали відмовою адміністрації, не вказані.
Мотивований витяг з протоколу засідання комітету профспілки інституту надано позивачу з порушенням строків, передбачених ст.43 КЗпП України, що підтверджено свідком ОСОБА_7 у судовому засіданні. Підтвердженням цього є те, що до позовної заяви від 28 січня 2009 року вищевказаний витяг позивачем не було надано, а в уточненій заяві від 24 березня 2009 року його вже додано. Однак саме його, як доказ, позивач подав до суду, але адміністрації інституту копію цього витягу разом з уточненою позивною заявою не надано. Порушення строків, передбачених ст.43 КЗпП України, підтверджено свідком ОСОБА_7 у судовому засіданні 22 травня 2009 року.
02.02.2009 р. адміністрація Інституту письмово звернулася до позивача з пропозицією щодо переведення його на посаду в.о. молодшого наукового співробітника відділу зрошення з подальшою участю у конкурсі на цю посаду, але відповіді не отримала. Тому, враховуючи відмову від переходу на запропоновані вакансії та відсутність обґрунтованої відповіді комітету профспілки інституту про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору, адміністрацією Інституту 12.02.2009 р. було видано наказ № 7-к про звільнення ОСОБА_1 з 13.02.2009 року. Але позивач 13.02.2009 року знову вийшов на лікарняний та адміністрація Інституту була вимушена наказом від 13.02.2009 року № 8-к призупинити дію наказу № 7-к від 12.02.2009 р. 10.03.2009 року позивач вийшов з лікарняного на роботу та у цей же день наказом від 10.03.2009 р.№ 11-к його було звільнено, видано трудову книжку та копії вищевказаних наказів, а також копію витягу з рішення засідання комітету профспілки від 27.01.2009 р., який було видано адміністрації Інституту 02.02.2009 р., що підтверджено підписом позивача в його особовій картці. Позивач додає до позовної заяви атестаційні листи та стверджує, що “він є атестованим науковим співробітником та повністю відповідає займаній посаді”. Відповідач просить суд врахувати те, що у 2005 році проводилась позачергова атестація позивача і рішення атестаційної комісії надавалося йому “авансом”, так як жодної рекомендації атестаційних комісій ОСОБА_1 не виконано, що підтверджується атестаційними листами, які були надані позивачем до суду як предмет доказу його відповідності займаній посаді, а також результатами рейтингів 2007-2008 р.р.
Посилання ОСОБА_1 на штучне проведення реорганізації відділу зрошення та механізації у відділ зрошення та намагання звільнити у подальшому співробітників відділу, а також відсутність відповідних наукових кадрів для виконання цих наукових робіт є безпідставними. Так, у відділ зрошення вкрай потрібні фахівці вищої кваліфікації, тобто кандидати і доктори наук, які б могли більш кваліфіковано виконувати НДР за одним із пріоритетних для інституту напрямів дослідження. На кінець 2008 року серед 8 наукових співробітників відділу 4 мали науковий ступень, а 3 з них навіть не планують захист дисертацій, у тому числі ОСОБА_1
Позивач також зазначає, що він є головою профспілки Інституту зрошувального садівництва більш ніж 10 років, однак, головою комітету профспілки інституту зрошувального садівництва ім. М.Ф. Сидоренка УААН є ОСОБА_7, яка наділена правами та обов’язками згідно з статутом.
Позивач вказує на те, що в той час на підприємстві не проводилося скорочення штатів, наказу про це не було, ніхто з робітників не попереджався про те, що на підприємстві буде проходити скорочення штатів, однак це не відповідає дійсності, виходячи з наступного. Наказ № 101 від 26.11.2008 р. “Про вдосконалення організаційної структури підрозділів інституту” свідчить про скорочення посад у штатному розписі інституту. Прийняття у цьому наказі заздалегідь рішення про необхідність скорочення вказаних у наказі посад підтверджується листом Української академії аграрних наук № 3.1.5/3 від 16.01.2009 р. та затвердженим 25 лютого 2009 р. штатним розписом інституту, яким зменшено обсяг фінансування інституту з 121458 грн. до 120743 грн. Крім того, зараз Інститут працює на умовах неповного робочого часу (тижня).
Щодо попередження працівників, то у виданих адміністрацією Інституту наказах № 101 від 26.11.2008 р. та № 103 від 28.11.2008 р. чітко зазначені строки попередження працівників про майбутнє вивільнення. Крім того, всіх керівників підрозділів інституту ознайомлено з цими наказами під підпис. Позивачу особисто надано під підпис копії вищевказаних наказів та попередження про майбутнє вивільнення. Саме на підставі цих наказів, не будучи на той час звільненим, в порушення ст.233 КЗпП України, позивач звернувся до суду. У зв’язку з тим, що позивач відмовився від запропонованих вакансій, його звільнено за ст.40 п.1 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату, як того вимагає ст.36 КЗпП України (якщо працівника не можливо перевести за його згодою на іншу запропоновану роботу).
Таким чином, видані адміністрацією Інституту накази, прийняті заходи щодо попередження працівників, а також звіти, які надані до Мелітопольського районного центру зайнятості у визначені законом терміни, відповідають вимогам законодавства про працю України, тому представники відповідача вважають, що у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними наказів слід відмовити. Також представники позивача вважають безпідставними посилання позивача на спричинену йому моральну шкоду, оскільки а дміністрацією інституту вжито всіх заходів щодо своєчасного попередження працівника про майбутнє вивільнення, запропоновано всі наявні вакансії, а також запропоновано прийняти участь у конкурсі на вакантні посади наукових працівників, з дотриманням встановлених строків подано звіти до районного центру зайнятості про заплановане та фактичне вивільнення, а також на ст.23 ЦК України як на норму права, яка передбачає відшкодування моральної шкоди в даному випадку.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
26.11.2008 року відповідачем був виданий наказ №101 “Про вдосконалення організаційної структури підрозділів інституту”, згідно з яким, у зв’язку з тим, що у 2008 році завершуються наукові дослідження в рамках наукового завдання “Розробити новітні ресурсоощадні екологічно безпечні технологічні процеси і високопродуктивні технічні засоби для вирощування с/г культур” розділ 06.04 “Удосконалити експериментальний зразок машини МПП-4 для садіння підщеп” та розділ 06.01 “Обґрунтувати параметри сепаратора для калібрування насіння кісточкових культур” та у зв’язку з відсутністю матеріально-технічної бази та кадрового складу наукових та інженерно-технічних працівників у відділі зрошення та механізації по НТП “Механізація та електрифікація в АПК”, а також із значним збільшенням обсягів механізованих робіт по НВД “Наукова” і площ молодих насаджень, відділ зрошення і механізації з 01.02.2009 року реорганізовано у відділ зрошення. Пунктом 2.1 вказаного наказу з 01.02.2009 року передбачено скорочення посади наукового співробітника у відділі зрошення /а.с.7-8/.
Свідок ОСОБА_8 пояснив в судовому засіданні, що очолював відділ зрошення та механізації Позивач ОСОБА_1 знаходився в його підпорядкуванні. За наказом директора інституту ОСОБА_2 відділ був перейменований у відділ зрошення. В інститут надійшли два листи із Президії Української академії аграрних наук про закриття тематики, над якою вони працювали, другий лист послужив підставою для реорганізації.
Також, 28.11.2008 року відповідачем був виданий наказ № 103 “Про скорочення штату співробітників інституту” /а.с.9-10/, згідно з пунктом 1 якого передбачено звільнити 02.02.2009 року ОСОБА_1, наукового співробітника відділу зрошення і механізації, за ст..40 п.1 КЗпП України, у зв’язку зі скороченням штатів. З цим наказом позивач був ознайомлений, про що свідчить його підпис у відповідній графі наказу.
Як вбачається з ч.2 ст.40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених в п.1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Позивачу було запропоновано прийняти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади молодшого наукового співробітника відділу зрошення і механізації, а також перехід на іншу роботу, а саме на посаду в.о. молодшого наукового співробітника відділу зрошення, що підтверджується листами відповідача /а.с.107-111/, проте згоди на ці пропозиції позивач не дав.
Згідно з ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до ч.5 ст.43 КЗпП України, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняття рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.
Частиною 7 ст.43 КЗпП України передбачено, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
16.01.2009 року інститутом зрошувального садівництва ім.М.Ф.Сидоренка на ім’я голови комітету профспілки інституту було направлене подання з проханням дати згоду на звільнення ОСОБА_1 02.02.2009 року за ст.40 п.1 КЗпП України у зв’язку з скороченням штату /а.с.116/.
З наданої відповідачу виписки з протоколу № 42 від 27.01.2009 року засідання профспілкового комітету Інституту зрошувального садівництва ім.М.Ф.Сидоренка /а.с.117/ вбачається, що профспілковим комітетом не надана згода на звільнення ОСОБА_1 за ст.40 п.1 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату з 02.02.2009 року. Ця виписка була видана представнику відповідача 02.02.2009 року.
Щодо наданої позивачу іншої обґрунтованої виписки з протоколу засідання профспілкового комітету № 42 від 27.01.2009 року, в якій зазначено, що профспілка не надає згоди на звільнення ОСОБА_1, суд виходить з наступного.
Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка є головою профспілкового комітету, через три дні після засідання профспілкового комітету вони повинні були передати виписку з протоколу засідання профкому у відділ кадрів інституту, проте вона захворіла та не встигла та не дала обґрунтоване рішення. Виписка, надана у відділ кадрів, була написана неправильно, її написала бухгалтер. Обґрунтоване рішення про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 було оформлене приблизно через 10 днів після засідання профспілкового комітету.
Таким чином, суд вважає, що оскільки надане представникові відповідача рішення профспілкового комітету про згоду на звільнення позивача було необґрунтоване, однак інше рішення на той момент профспілковим комітетом не надавалося, на момент видачі наказу № 7-к від 12.02.2009 року у відповідача були підстави для звільнення позивача з формулюванням, зазначеним в наказі “у зв’язку з відсутністю обґрунтованого рішення профспілкового комітету інституту про ненадання згоди на розірвання трудового договору”.
Згідно з наказом № 7-к від 12.02.2009 року “Про звільнення ОСОБА_1І.”, виданого Інститутом зрошувального садівництва ім.М.Ф.Сидоренка УААН /а.с.47/, ОСОБА_1, наукового співробітника відділу зрошення, звільнено з 13.02.2009 року у зв’язку з відмовою про перехід на іншу запропоновану роботу за ст.40 п.1 КЗпП України у зв’язку з скороченням штату, а також з відсутністю обґрунтованого рішення профспілкового комітету інституту про ненадання згоди на розірвання трудового договору.
Наказом відповідача № 8-к від 13.02.2009 року була призупинена дія наказу від 12.02.2009 року № 7-к у зв’язку з хворобою ОСОБА_1 з 13.02.2009 року /а.с.119/.
Згідно з наказом № 11-к від 10.03.2009 року, виданого відповідачем /а.с.120/, позивача ОСОБА_1, наукового співробітника відділу зрошення, звільнено з 10.03.2009 року у зв’язку з відмовою про перехід на іншу запропоновану роботу за ст.40 п.1 КЗпП України у зв’язку з скороченням штату, а також з відсутністю обґрунтованого рішення профспілкового комітету інституту про ненадання згоди на розірвання трудового договору. З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлений під підпис.
Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року “Про практику розгляду судами трудових спорів”, розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що при видачі наказів № 101 від 26.11.2008 року “Про вдосконалення організаційної структури підрозділів інституту” та № 11-к від 10.03.2009 року “Про звільнення позивача ОСОБА_1І.” відповідачем було здійснено з додержанням всіх необхідних норм закону та підстав, а посилання позивача на докази в обґрунтування його вимог не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.40, 42, 43 КЗпП України, ст. 10, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Інституту зрошувального садівництва ім. М.Ф.Сидоренка УААН про визнання незаконним та скасування наказу № 101 від 26.11.2008р. в частині реорганізації відділу зрошення і механізації у відділ зрошення, визнання незаконним та скасування наказу № 11-к від 10.03.2009р. про звільнення з роботи у зв’язку з скороченням штату, стягнення моральної шкоди 3000 гривень, відмовити повністю.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана апеляційному суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або може бути подана в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ