Березнівський районний суд Рівненської області

м. Березне, вул. Київська, 3, 34600, (03653) 5-64-94

Справа №2-а-709/ 2010

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2010 року Березнівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Ємельянової Л.В.

при секретарі Середі Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ УДАІ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій посадової особи про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, вказуючи, що 26 вересня 2010 року інспектором ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ ОСОБА_2 винесено постанову серії ВК № 160521 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, за те, що він о 22 год. 43 хв. в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком "5.45" в с.Бармаки Рівненського району Рівненської області, перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину, та піддано штрафу в розмірі 300 гривень.

Постанову вважає незаконною, оскільки правил дорожнього руху він не порушував. Стверджує, що при відтворенні інспектором ДПС відеофіксації на моніторі приладу "Візир" було видно лише дві фари в повній темряві, які повільно наближалися і показник швидкості при цьому коливався від 70 до 86 км/год. Візуально на моніторі приладу "Візир" не було видно ні реєстраційного номерного знака автомобіля, ні його форми. Він рухався в межах допустимої швидкості, тому на приладі "Візир" було зафіксовано швидкість не його автомобіля. Дії відповідача вважає протиправними, тому постанову про накладення адміністративного стягнення просить скасувати, а провадження в справі закрити.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному об'ємі, просить задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення по слідуючих підставах.

Постановою про адміністративне правопорушення серії ВК № 160521 від 26 вересня 2010 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 26.09.2010р. о 22 год. 43 хв. в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком "5.45" в с. Бармаки Рівненського району Рівненської області, керуючи автомобілем "РОКХ)" н/з НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 90 км/год, перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину, чим порушив вимоги п. 12.9(6) Правил дорожнього руху України.

В обгрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, додано протокол про адміністративне правопорушення серії ВК1 № 031439 від 26.09.2010р., в якому зазначено, що швидкість вимірювалась приладом "Візир № 0812518".

Відповідно до п.п.20.1, 20.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом №111 МВС України 27.03.2009р., технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями, методичними рекомендаціями про порядок їх використання. Працівники підрозділів ДПС, яким видають технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.

Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень правил дорожнього руху необхідно мати відомості про співробітників, які проводять фотофіксацію, та документацію, яка ч підтверджує сертифікацію даного приладу.

У постанові відсутні вказівки про те, хто проводив фотофіксацію, відсутні самі знімки, немає підтвердження того, що прилад "Візир № 0812518" сертифікований.

В ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів про технічний засіб "Візир № 0812518", реквізити документів про допуск даного виду засобу вимірювальної техніки до використання та документ, що підтверджує метрологічний контроль даного приладу відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та відомості про співробітників, які несли в той час службу в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в с.Бармаки Рівненського району Рівненської області.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам вказаної норми процесуального права відповідач не наводить жодних належних л доказів щодо правомірності винесеного ним оскаржуваного рішення. Будь-які інші докази, передбачені ст.251 КУпАП, які б встановлювали наявність адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, в матеріалах справи відсутні.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВК1 № 031439 від 26.09.2010р. вбачається, що при складанні протоколу ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав.

Враховуючи той факт, що позивач своєї вини при складанні протоколу не визнав, інспектор зобов'язаний був опитати свідків. Також інспектор ДПС не врахував доказів, на які посилався ОСОБА_1 та не зазначив мотиви їх відхилення.

В протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення відсутні посилання на конкретні докази, які стверджували б порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху.

В ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Однак, відповідно до п.3 ч.3 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень. Таким чином, адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині закриття провадження по справі слід відмовити.

Частиною 4 ст.288 КУпАП встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Тому позов підлягає до часткового задоволення з покладанням витрат на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7-12, 17, 18, 158-163 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ВК № 160521 від 26 вересня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.