Березнівський районний суд Рівненської області

м. Березне, вул. Київська, 3, 34600, (03653) 5-64-94

Справа №2-а-628/2010

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2010 року Березнівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Ємельянової Л.В.

при секретарі Середі Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Святошинського ВДАІ м. Києва ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій посадової особи про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, вказуючи, що 27 травня 2010 року інспектором ДПС Святошинського ВДАІ м.Києва ОСОБА_2 винесено постанову серії АА № 422761 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, за те, що він 27.05.2010р. о 16 год. 00 хв. в м.Києві по пр.Перемоги під час руху транспортного засобу користувався засобом зв'язку (мобільним телефоном), тримаючи його в руці, чим порушив вимоги п.2.9(д) Правил дорожнього руху України, та піддано штрафу в розмірі 425 гривень.

Постанову вважає незаконною, оскільки правил дорожнього руху він не порушував. При розгляді справи інспектром не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки адміністративного правопорушення. Стверджує, що 27 травня 2010 року близько 16 год. він дійсно рухався по пр.Перемоги у м.Києві, оскільки рух був затруднений, всі автомобілі рухались зі швидкістю не більше 10 км/год. У той час, коли він подивився на годинник на мобільному телефоні, ліворуч проїжджав автомобіль ДАІ, в якому знаходився інспектор Савіцький А.В., який подумав, що він розмовляє по телефону. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення та постанови він заперечив свою вини, однак інспектор ДПС не врахував доводи, на які він посилався. Дії відповідача вважає протиправними, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення просить скасувати, а провадження у справі закрити.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному об'ємі, просить задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення по слідуючих підставах.

Постановою про адміністративне правопорушення серії АА № 422761 від 27 травня 2010 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 27.05.2010р. о 16 год. 00 хв. в м.Києві по пр.Перемоги, керуючи транспортним засобом марки "Мерседес" н/з НОМЕР_1, під час руху транспортного засобу користувався засобом зв'язку (мобільним телефоном), тримаючи його в руці, чим порушив вимоги п.2.9(д) Правил дорожнього руху України.

В обгрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, додано протокол про адміністративне правопорушення серії АА1 № 070407 від 27.05.2010р., з якого вбачається, що при складанні протоколу ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що по телефону не розмовляв, а просто тримав його у руці.

Враховуючи той факт, що позивач своєї вини при складанні протоколу не визнав, інспектор зобов'язаний був опитати свідків. В протоколі відсутні відомості про свідків правопорушення.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Однак інспектор ДПС не врахував доказів, на які посилався ОСОБА_1 та не зазначив мотиви їх відхилення.

В порушення вимог ст.280 КУпАП інспектором не з'ясовані обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам вказаної норми процесуального права відповідач не наводить жодних належних доказів щодо правомірності винесеного ним оскаржуваного рішення. Будь-які докази, передбачені ст.251 КУпАП, які б встановлювали наявність адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, в матеріалах справи відсутні.

В протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення відсутні посилання на конкретні докази, які стверджували б порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху. В ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Однак, відповідно до п.3 ч.3 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень. Таким чином, адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині закриття провадження по справі слід відмовити.

Частиною 4 ст.288 КУпАП встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7-12, 17, 18, 158-163 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову серії АА № 422761 від 27 травня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя