Березнівський районний суд Рівненської області
м. Березне, вул. Київська, 3, 34600, (03653) 5-64-94
Справа №2-а-736/2010
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року Березнівський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Ємельянової Л.В.
при секретарі Середі Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС відділення ДАТ з обслуговування адміністративної території Березнівського району Рівненської області ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій посадової особи про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, вказуючи, що 21 жовтня 2010 року інспектором ДПС відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Березнівського району Рівненської області ОСОБА_2 винесено постанову серії ВК № 205443 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, за те, що він 21.10.2010р. о 15 год. 00 хв. в м.Березне по вул.Андріївській, керуючи транспортним засобом марки „Форд Транзит" н/з НОМЕР_1, здійснив зупинку, де відстань між суцільною лінією розмітки і транспортним засобом менше 3 м, та піддано штрафу в розмірі 255 гривень.
Постанову вважає незаконною, оскільки під час руху його автомобіль заглох і тому він здійснив вимушену зупинку, після чого увімкнув аварійну сигналізацію і хотів виставити знак аварійної зупинку. Однак в цей час до нього підійшов інспектор ДПС і звинуватив у порушенні правил зупинки, не з'ясувавши обставини справи. Крім того, для визначення відстані від його автомобіля до суцільної лінії розмітки інспектор не застосовував будь-яких засобів вимірювальної техніки. Стверджує, що правил дорожнього руху він не порушував. Дії відповідача вважає протиправними, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення просить скасувати.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному об'ємі, просить задовольнити позов.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення по слідуючих підставах.
Постановою про адміністративне правопорушення серії ВК № 205443 від 21 жовтня 2010 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те. що він 21.10.2010р. о 15 год. 00 хв. в м.Березне по вул.Андріївській, керуючи транспортним засобом марки „Форд Транзит" н/з НОМЕР_1, здійснив зупинку, де відстань між суцільною лінією розмітки і транспортним засобом менше 3 м, чим порушив п.15.9(д) Правил дорожнього руху України.
В обгрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, додано протокол про адміністративне правопорушення серії ВК1 № 043356 від 21.10.2010р., з якого вбачається, що при складанні протоколу ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Враховуючи той факт, що позивач своєї вини при складанні протоколу не визнав, інспектор зобов'язаний був опитати свідків. В протоколі відсутні відомості про свідків правопорушення. Також інспектор ДПС не врахував доказів, на які посилався ОСОБА_1 та не зазначив мотиви їх відхилення.
В порушення вимог ст.280 КУпАП інспектором не з'ясовані обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до п. 15.14 Правил дорожнього руху України у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9 - 9.11 цих Правил.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1, під час вимушеної зупинки він діяв згідно вимог Правил дорожнього руху України.
Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимогам вказаної норми процесуального права відповідач не наводить жодних належних доказів щодо правомірності винесеного ним оскаржуваного рішення. Будь-які інші докази, передбачені ст.251 КУпАП, які б встановлювали наявність адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, в матеріалах справи відсутні.
В постанові про накладення адміністративного стягнення відсутні посилання на конкретні докази, які стверджували б порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху. В ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
За таких обставин позов підлягає до задоволення.
Частиною 4 ст.288 КУпАП встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7-12, 17, 18, 158-163 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ВК № 205443 від 21 жовтня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.