Березнівський районний суд Рівненської області
м. Березне, вул. Київська, 3, 34600, (03653) 5-64-94
Справа №2-а-746/2010
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року Березнівський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Ємельянової Л.В.
при секретарі Середі Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Київській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, вказуючи, що 28 жовтня 2010 року інспектором Києво-Святошинського взводу ДПС ДАІ УМВС України в Київській області ОСОБА_2 винесено постанову серії АІ № 431396 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.І ст.122 КУпАП, за те, що він 28.10.2010р. о 00 год. 15 хв. на 34 км а/д Київ-Чоп в зоні дії дорожнього знака 5.45 5.45 «Початок населеного пункту» перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину, та піддано штрафу в розмірі 255 гривень.
Постанову вважає незаконною, оскільки правил дорожнього руху він не порушував. На приладі "Беркут 0603159" дійсно було зафіксовано швидкістю 86 км/год. Однак це було зафіксовано швидкість не його автомобіля. На приладі "Беркут 0603159" була відсутня дата і час фіксування перевищення швидкості. Він рухався в межах допустимої швидкості. Тому вини при складанні протоколу і постанови він не визнав. Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень правил дорожнього руху, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходився у співробітника ДАІ та керувався ним безпосередньо. Така фіксація не відповідає вимогам закону, тому дії відповідача вважає протиправними і постанову про накладення адміністративного стягнення просить скасувати.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному об'ємі, просить задовольнити позов.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення по слідуючих підставах.
Постановою про адміністративне правопорушення серії АІ № 413396 від 28 жовтня 2010 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28.10.2010р. о 00 год. 15 хв. на 34 км а/д Київ-Чоп на ділянці дороги, позначеній дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту», керуючи автомобілем марки "Опель Комбо " н/з НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 86 км/год при обмеженні швидкості 60 км/год, чим порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України.
В обгрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, додано протокол про адміністративне правопорушення серії АІ1 № 054950 від 28.10.2010р., в якому зазначено, що швидкість вимірювалась приладом "Беркут 0603159".
Відповідно до п.п.20.1, 20.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом №111 МВС України 27.03.2009р., технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями, методичними рекомендаціями про порядок їх використання. Працівники підрозділів ДПС, яким видають технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не
сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про та повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередню на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів робот приладу за зміну.
Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень правил дорожнього руху необхідно мати відомості про співробітників, які проводять фотофіксацію, та документацію, яка підтверджує сертифікацію даного приладу.
У постанові відсутні вказівки про те, хто проводив фотофіксацію, відсутні самі знімки, немає підтвердження того, що прилад "Беркут 0603159" сертифікований.
В ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів про технічний засіб "Беркут 0603159", реквізити документів про допуск даного виду засобу вимірювальної техніки до використання та документ, що підтверджує метрологічний контроль даного приладу відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та відомості про співробітників, які несли в той час службу в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на 34 к а/д Київ-Чоп.
Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії АІ1 № 054950 від 28.10.2010р. вбачається, що при складанні протоколу ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиві відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Враховуючи той факт, що позивач своєї вини при складанні протоколу не визнав, інспектор зобов'язаний був опитати свідків. В протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про свідків правопорушення. Також інспектор ДПС не врахував доказів, на які посилався ОСОБА_1 та не зазначив мотиви їх відхилення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимогам вказаної норми процесуального права відповідач не наводить жодних належних доказів щодо правомірності винесеного ним оскаржуваного рішення. Будь-які інші докази, передбачені ст.251 КУпАП, які б встановлювали наявність адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, в матеріалах справи відсутні.
В протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення відсутні посилання на конкретні докази, які стверджували б порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху. В ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
За таких обставин, позов підлягає до задоволення.
Частиною 4 ст.288 КУпАП встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7-12, 17, 18, 158-163 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову серії АІ № 413396 від 28 жовтня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя