Справа № 22-958/2008

Головуючий в першій інстанції Медвецький С.К.

Категорія 44

Доповідач Міхасішин І.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Щолокової О.В., Якути О.І.

При секретарі: Яблонській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеля­ційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2на рішен­ня Гайсинського районного суду від 28 лютого 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3про усунення перешкод у користуванні земельною ділян­кою, -

встановила:

30 листопада 2007 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 зверну­лися до суду з позовом до ОСОБА_3, з вищезазначеним позовом.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 28 лю­того 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовле­но.                                        

19 березня 2008 року на таке рішення позивачами була подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої   інстанції та ухвалення нового по суті позовних вимог, в зв'язку з тим що ви­сновки суду не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що дану скаргу слід відхилити.        

Так, судом встановлено, що сторони по справі є володільцями суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1( а.с. 46-48).                                                                                                                      

На земельній ділянці ОСОБА_3 на відстані 0,2 - 1 м. до межі земельної ділянки ОСОБА_2 , а також на відстані 0,3 - 0,65 м. до межі земельної ділянки ОСОБА_1 ростуть дерева, корені та гілки яких про­никають на земельні ділянки позивачів, чим створюють перешкоди у викори­станні останніми своїх земельних ділянок за цільовим призначенням (а.с. 44-45).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з то­го, що позовні вимоги позивачів є такими, що не ґрунтуються на положен­нях, які закріплені в Земельному Кодексі України.

З матеріалів справи вбачається, що даний спір між сторонами триває з 2003 року.             

Погоджувальною комісією по земельних спорах Жерденівської сільсь­кої ради неодноразово пропонувалось позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідачці ОСОБА_3 дійти згоди на засадах добросусідства, проте остання відмовлялася виконувати дані пропозиції.

Так, згідно із ч.1 ст. 103 Земельного Кодексу України власники та зем­лекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власни­кам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно до ст. 105 Земельного Кодексу України у випадку проник­нення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за призначенням.

Таким чином, суд першої інстанції, відповідно до норм діючого зако­нодавства, дійшов правильного висновку про те, що позивачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право самостійно, без отримання згоди з боку відповідачки ОСОБА_3 обрізати гілки та корені дерев, які прони­кають на їх земельні ділянки і перешкоджають у використанні цих земельних

ділянок за цільовим призначенням.                                                                

Вирішення цього спору в судовому порядку, незалежно від результату, не позбавляє права позивачів здійснити захист своїх прав, способом, перед­баченим ст. 105 Земельного Кодексу України.

За таких обставин, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2

До таких висновків суд першої інстанції дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права і такі висновки відповідають обстави­нам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -     

ухвалила:

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2відхилити, а рішення Гайсинського районного суду Вінни­цької області від 28 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і з цього часу мо­же бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.