Березнівський районний суд Рівненської області

м. Березне, вул. Київська, 3, 34600, (03653) 5-64-94

Справа №2-а-647/2010

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2010 року Березнівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Ємельянової Л.В.

при секретарі Середі Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Рівненської роти ДПС для ОДДЗ ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій посадової особи про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, вказуючи, що 18 червня 2010 року інспектором ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ ОСОБА_2 винесено постанову серії ВК № 120458 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, за те, що він 18.06.2010р. о 17 год. 20 хв. на 130 км а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів, керуючи транспортним засобом марки „Опель Омега" н/з НОМЕР_1, здійснив обгін автомобіля НОМЕР_2, чим порушив п.14.6 Правил дорожього руху, та піддано штрафу в розмірі 430 гривень.

Стверджує, що під час руху на 130 км а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів перед ним рухався вантажний автомобіль „ЗІЛ" з причепом. Обгін вантажного автомобіля, швидкість якого була менше 30 км/год, він розпочав на ділянці дороги, що не мала обмежень здійснювати обгін, переконавшись, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону швидкості. Правил дорожнього руху він не порушував, інспектором не зазначено який саме підпункт п.14.6 ПДР ним порушено. Дії відповідача вважає протиправними, а тому постанов' про накладення адміністративного стягнення просить скасувати, а провадження у справі закрити.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному об'ємі, просить задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення по слідуючих підставах.

Постановою про адміністративне правопорушення серії ВК № 120458 від 18 червня 2010 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 18.06.2010р. о 17 год. 20 хв. на 130 км а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів, керуючи транспортним засобом марки „Опель Омега" н/з НОМЕР_1, здійснив обгін автомобіля НОМЕР_2, чим порушив 14.6 Правил дорожього руху України.

Постанову про накладення адміністративного стягнення позивач отримав поштою 23 червня 2010 року.

В обгрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч,2 122 КУпАП, не додано жодного доказу. В постанові не зазначено який саме підпункт п.14.6 Правил дорожнього руху України порушено.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1. дійсно 18.06.2010р. на 130 км а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів він здійснив обгін вантажного автомобіля „ЗІЛ", який рухався зі швидкістю менше ніж 30 км/год на ділянці дороги, що не мала обмежень здійснювати обгін, переконавшись, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону швидкості.

Відповідно до п.3.25 розділу 33 „Дорожні знаки" Правил дорожнього руху України в зоні дії знаку 3.25 „Обгін заборонено" забороняється обгін усіх транспортних засобів, крім поодиноких, що рухаються зі швидкістю менше ЗО км/год.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам вказаної норми процесуального права відповідач не наводить жодних належних доказів щодо правомірності винесеного ним оскаржуваного рішення. Будь-які інші докази, передбачені ст.251 КУпАП, які б встановлювали наявність адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В порушення вимог зазначеної норми, ОСОБА_1 не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.279 КУпАП посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, зобов'язана роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки.

В оскаржуваній постанові відсутні будь-які дані, які вказують на те, що позивач роз'яснювалися його права та обов'язки.

В порушення вимог ст.280 КУпАП інспектором не з'ясовані обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

В постанові про накладення адміністративного стягнення відсутні посилання на конкретні докази, які стверджували б порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху. В хол: розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Однак, відповідно до п.3 ч.3 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень. Таким чином, адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині закриття провадження по справі слід відмовити.

Частиною 4 ст.288 КУпАП встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення з покладанням витрат н відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7-12, 17, 18, 158-163 КАС України, суд-

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ВК № 120458 від 18 червня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 гривень.

Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 3 (три) гри. 40 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.