Справа №33ц-8 кс/08 р.                      оскаржуване рішення ухвалено під головуванням

Яблонського С.С.

Категорія     59                                                             Доповідач Мартьянова Л.І.

УХВАЛА

ІМ'ЯМ  УКРАЇНИ

10 січня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Нагорняка В.А.

Суддів: Мартьянової Л.І. Пащенко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенсько-Лучинського об'єднання війського комісаріату про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайсуду від 3 вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 9 листопада 2007 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Коростенського міськрайсуду Житомирської області від 3 вересня 2004 p., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 9 листопада 2004 року в позові ОСОБА_1 - відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстав для перегляду судових рішень немає, виходячи з наступного.

Згідно наказу № 126 від 27.06.2002 року Коростенського військового комісара позивачка призначена на посаду начальника фінансово-господарчої частини військомату з 27.06.2002 року на період перебування у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_2

13 червня 2003 р. позивачку звільнено з роботи у зв'язку з достроковим виходом з відпустки по догляду за дитиною основного працівника.

Відповідно до ст. 36 п. 2 КЗпП України із працівником, якого було прийнято на роботу на строк відпустки у зв'язку з народженням дитини і доглядом за нею, трудовий договір може бути припинено в разі, коли працівник вийде на роботу до досягнення дитиною трьох років.

Разом з тим, тривалість відпустки в межах цього строку може визначатись самим працівником, що передбачено ст. 181 КЗпП України.

Ст. 184 ч.3 КЗпК України передбачає звільнення вагітних жінок за ст. 36 п. 2 цього Кодексу з обов'язковим працевлаштуванням і збереженням на період останнього ( але не більше трьох місяців із дня закінчення строкового трудового договору) середньої заробітної плати.

Таким чином, звільнення позивачки з роботи з підстав закінчення строку трудового договору відповідачем проведено правомірно.

Крім цього, згідно наказу № 175 від 10.07.2003 року ОСОБА_1 поновлена на роботі і безперечних доказів про те, що моральна шкода їй завдана саме звільненням з роботи суду не надано.

Апеляційний суд обгрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції та залишив його рішення без зміни.

Відповідно до ст. 324 ч.2 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ч.1 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ст. 338 ч.1 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування рішення.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. 332, 336 ЦПК України, підпунктом 2 п.3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про судоустрій України», колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Коростенського міськрайсуду Житомирської області від 3 вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 9 листопада 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.