Справа №2-03/2009 року.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2009 року. смт.Демидівка.
Демидівський районний суд, Рівненської області.
Одноособово суддя Зозуля П.Г.,
при секретарі Ковальській Л.С.,
за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Демидівської селищної ради Рівненської області про визначення меж суміжного землекористування, -
В С Т А Н О В И В:
У позовній заяві ОСОБА_1 просить винести рішення суду яким встановити порядок суміжного землекористування земельною ділянкою, розташованою біля житлового будинку №41 по вулиці Богдана Хмельницького в смт. Демидівка Рівненської області відповідно до вимог земельного законодавства з метою приватизації даної земельної ділянки.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що на праві приватної власності володіє квартирою №1, загальною площею 76,1 квадратного метра, що є половиною будинку №41 по вулиці Б.Хмельницького в смт. Демидівка Рівненської області. Відповідно до рішення №16 Демидівської селищної ради від 31 березня 1994 року, на підставі статей 56 та 67 ЗК України, Декрету Кабінету Міністрів України №15-92 від 26 грудня 1992 року, йому передано у приватну власність для обслуговування будинку та ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,638 гектара. З метою отримання Державного акта на право приватної власності на дану земельну ділянку він звернувся з заявою до Демидівського районного відділу земельних ресурсів. Однак, видача Державного акту блокується Демидівською селищною радою, яка відмовляється встановити площу прибудинкової території будинку №41 по вулиці Б.Хмельницького і розділити її пропорційно до займаної площі багатоквартирного будинку.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав повністю і показав, що відповідно до статей 56 і 57 ЗК України та Декрету Кабінету Міністрів України №15-92 від 26 грудня 1992 року Демидівська селищна рада передала йому безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства. Для виготовлення Державного акта на право приватної власності на землю Демидівська селищна рада повинна була визначити площу прибудинкової території та розділити її пропорційно до площі належного їм житла між власниками квартир. Однак, селищна рада відмовляється це зробити посилаючись на відсутність документів на відведення земельної ділянки під забудову даного будинку. Разом з тим, є Державний план земель смт. Демидівка від 1970 року, де земельна ділянка біля будинку №41 по вулиці 40-річчя Жовтня (тепер – ОСОБА_2) становить 0,15 гектара. Демидівська селищна рада заперечує даний факт, посилаючись на теперішні заміри даної земельної ділянки, зроблені землевпорядником селищної ради, в яких стверджується, що ця земельна ділянка має площу 0,13 гектара. У звіті Демидівської районної філії Державного земельного кадастру площа даної земельної ділянки визначена у 0,1417 гектара. За обмірами Рівненського інституту землеустрою – площа цієї земельної ділянки становить 0,20 гектара. Позивач вважає, що суд повинен встановити реальну площу прибудинкової території і, керуючись Положенням про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду, зареєстрованого Міністерством юстиції України 26 квітня 1996 року за №203/1228, відповідно до площі займаної кожним власником квартири, визначити межу суміжного землекористування з врахуванням існуючих будівельно-архітектурних та санітарних норм житлової забудови і дати йому можливість реалізувати його право на приватизацію земельної ділянки. На даний час до відповідача ОСОБА_3 позивач ніяких претензій не має, оскільки його земельна ділянка розташована за земельною ділянкою ОСОБА_4 і спільна межа між ними відсутня.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав і показав, що він чужої землі не захоплював, відведеною йому земельною ділянкою користується багато років. Межу не переносив. На даний час належну йому земельну ділянку приватизував з отриманням Державного акту на право приватної власності на землю. До своїх сусідів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ніяких претензій не має.
Представник Демидівської селищної ради ОСОБА_5 також позов не визнав і показав, що спір стосовно визначення меж земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1, продовжується багато років. Сусідка позивача ОСОБА_4 зверталася з заявою у Демидівський районний відділ міліції в якій просила перевірити належність наданої позивачем суду виписки з рішення Демидівської селищної ради №16 від 31 березня 1996 року, оскільки він надав суду дві різні виписки з цього рішення. При перевірці виявилося, що оригіналу такого рішення не існує. На думку ОСОБА_5, позивач незаконно претендує на частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, оскільки вона має на неї Державний акт і підстав для його скасування або зміну немає. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши показання сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.
Будинок №41 по вулиці Б.Хмельницького в смт. Демидівка Рівненської області перебуває у частковій власності ОСОБА_1 (76,1 м2 – або 44,76% від загальної площі будинку), ОСОБА_6 (48,5 м2 – або 28,53% від загальної площі будинку) та ОСОБА_4 (45,4 м2 – або 26,71% від загальної площі будинку) (а.с.19, 22, 23,183-184).
Загальна площа земельної ділянки біля будинку №41 по вулиці Б.Хмельницького складає, за обмірами, проведеними Демидівською районною філією державного земельного кадастру, складає 0,1417 гектара (а.с.38).
Суд приймає до уваги даний розмір земельної ділянки, оскільки визначення його проводилося працівниками Демидівської районної філії державного земельного кадастру, які мають відповідну кваліфікацію і досвід у виконанні таких робіт і при цьому вони використовували належні прилади (спеціальну мірну рулетку та бусоль). Обміри проведені землевпорядником Демидівської селищної ради (за його даними площа спірної земельної ділянки становить 0,1362 га) не приймаються судом до уваги, оскільки вони проводилися лише за допомогою звичайної рулетки. Не можуть бути прийняті до уваги і розміри, визначені на плані зйомки смт. Демидівка за 1970 рік (площа земельної ділянки визначена у 0,15 га), оскільки з часу проведення даної зйомки пройшло більше 30 років і відсутні межові знаки за той період (а.с.38-39, 41).
По справі було призначено експертизу, проведення якої суд доручив Рівненському філіалу інституту землеустрою Української академії аграрних наук (а.с.51).
Однак, дана установа відмовилася провести експертизу і уклала з позивачем договір по установленню межі землекористування (а.с.58).
Про результати своєї роботи Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою повідомив суд листом від 21 січня 2008 року (а.с.106-114), з якого слідує, що земельна ділянка, яка розташована по сусідству з земельною ділянкою позивача, на праві приватної власності належала ОСОБА_7. Державний акт на право приватної власності на землю на її ім’я був виданий на підставі рішення Демидівської селищної ради №16 від 31 березня 1994 року. Згідно з цим рішенням ОСОБА_7 у власність передавалось 0,08 гектара, однак, при відведенні меж ділянки в натурі, виявилося, що площа земельної ділянки, якою користувалася ОСОБА_7, фактично становить 0,07 гектара, оскільки межі земельних ділянок, розташованих біля будинку №41 по вулиці Б.Хмельницького, з 1970 року зазнали змін внаслідок господарської діяльності. Межі даної земельної ділянки у присутності суміжних землекористувачів встановлені та погоджені в натурі по існуючому їх використанню в 1997 році. На цю земельну ділянку і було видано Державний акт на право
приватної власності на землю. Технічна документація по складанню даного державного акту виготовлена відповідно до діючих на той час нормативних документів. Державний акт на право приватної власності на землю на ім’я ОСОБА_4 було видано на підставі цивільно-правової угоди, а саме договору дарування, після відновлення меж земельних ділянок в натурі, що не суперечить чинному земельному законодавству. Межі земельних ділянок №1 та №2, переданих у приватну власність ОСОБА_4 (а.с.118), по суміжності з землями ОСОБА_1, на думку працівників інституту, повинні проходити відповідно до розробленої технічної документації та державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_4. На час проведення досліджень працівниками інституту, фактичні межі земельної ділянки №2 (прибудинкова територія) відповідають юридичним межам, а фактичні межі земельної ділянки №1 юридичним межам не відповідають. Фактичні межі земельної ділянки №1 не відповідають юридичним межам, оскільки загорожі по цих межах побудовані без врахування юридичних меж. Внаслідок чого ОСОБА_4 використовує земельну ділянку площею 0,0015 гектара, яка належить ОСОБА_8, а частину земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4 використовують: ОСОБА_1 – 0,0026 гектара та ОСОБА_3 – 0.0012 гектара. Оскільки, неправильне встановлення межі між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 впливає на розмір земельної ділянки ОСОБА_1, то ОСОБА_3 було залучено до справи у якості відповідача. Однак, у ході розгляду справи дана межа була відновлена, ОСОБА_3 на земельну ділянку, якою він користується, отримав державний акт на право приватної власності на землю.
Проведеною по справі Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз будівельно-технічною експертизою встановлено, що відповідно до Державного акту про право приватної власності на землю серії Р4 №117605, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,07 гектара у двох ділянках. Фактична площа земельної ділянки №1 становить 0,0602 гектара (відповідно до Державного акту вона повинна становити 0,06 гектара). Площу земельної ділянки №2 експерти визначити не змогли.
Рішенням №16 від 31 березня 1994 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,638 гектара з врахуванням земельної ділянки, розташованої за межами смт. Демидівка. Фактична площа земельної ділянки, розташованої біля будинку №41, якою користується ОСОБА_1 становить 0,076 гектара (а.с.158-161).
При проведенні експертних досліджень, які проводилися по справі, сторони на вимогу суду не надавали необхідних експертам документів. З цього приводу судом було постановлено окрему ухвалу (а.с.168), однак, і після цього отримати всі, необхідні для дослідження документи не вдалося.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторона та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні, зазначено у ст.146 ЦПК України.
Враховуючи наведене, а також те, що у позові ОСОБА_1 не ставить вимоги щодо скасування існуючих Державних актів на право приватної власності на суміжні земельні ділянки, суд визнає ці фактично існуючі межі.
Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин належить: ...б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян...; д) організація землеустрою; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з ч.4 ст.120 ЗК України, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Сторони не надали суду доказів щодо вартості належних ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 квартир. Тому, постановляючи рішення, суд виходить з фактичного розміру даних квартир, визначеного у свідоцтвах про право власності на них (а.с.123-127, 183-184).
З наведеного суд робить висновок, що визначення меж в натурі (на місцевості) відноситься до компетенції селищної ради. Суд повинен встановити порядок визначення меж суміжного землекористування.
Враховуючи викладене, на підставі статей 12 та 120 ЗК України, керуючись статтями 11, 60, 146, 212-215 ЦПК України, -
Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Демидівської селищної ради Рівненської області про визначення меж суміжного землекористування – задовольнити.
Визначити наступний порядок розподілу земельної ділянки біля будинку №41 по вулиці Б.Хмельницького в смт.Демидівка Демидівського району Рівненськоїх області: кожному з власників квартир у будинку виділити земельні ділянки у розмірі, пропорційно до розміру належних їм на праві приватної власності квартир, а саме: ОСОБА_1 – 44,76% від загальної площі прибудинкової земельної ділянки; ОСОБА_6 – 28,53% та ОСОБА_4 – 26,71% від загальної площі прибудинкової земельної ділянки.
Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд шляхом подання у десятиденний строк апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги у двадцятиденний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк чи неподання апеляційної скарги у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду.
Суддя: