Справа №2-794/2008 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2008 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді - Терещенко О. І.

при секретарі Чобітько Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 24800 грн. та пені в сумі 132184 грн. ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки ОСОБА_2. на свою користь борг в сумі 24800 грн. та пеню в сумі 132184 грн.. Вимоги мотивує тим, що 17 березня 2005 року він передав відповідачці гроші в сумі 24800 грн., на підтвердження чого відповідачкою була складена та підписана розписка ( договор позики), підпис на якому був скріплений печаткою приватного підприємця - ОСОБА_2. За умовами вказаного договору відповідачка зобов'язувалась повернути позивачу суму боргу протягом 1 місяця, тобто, до 17 квітня 2005 року. За кожен день прострочки боржником у розписці було передбачено сплату пені в сумі 0,5% за кожен день просрочки від суми основного боргу. До теперішнього часу відповідачка не розрахувалась з ним та незважаючи на неодноразові вимоги з його боку про повернення суми боргу, гроші нею так і не повернуті, просить стягнути з відповідачки борг примусово, вирішивши вказане в судовому порядку.

В судовому засіданні заявлені вимоги підтримані позивачем ОСОБА_1 та його представником за довіреністю - ОСОБА_3

Відповідачка ОСОБА_2. в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи в суді належним чином повідомлена (а.с.47-49); повідомила, що в судове засідання не з»явиться за станом здоров»я, однак, документів, які б підтверджували захворювання, що перешкоджає їй з»явитись до суду не надала, а тому підстав визнавати її неявку в судове засідання з поважних причин не має.

Клопотань про відкладення розгляду справи не подавалась, заперечень проти вирішення справи заочно не надходило, справа вирішувалась на підставі наявних у справі даних та доказів.

Заслухавши пояснення осіб, які з»явились до суду, дослідивши матеріали справи, яких достатньо, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи із слідуючих підстав:

Згідно cт.1046 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом cm. 1047 Цивільного Кодексу України договір позики укладається у пи сьмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до cm. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із матеріалів справи вбачається:

17 березня 2005 року між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2., як приватним підприємцем був укладений договір займу, за яким позивач передав відповідачці гроші в сумі 24800 грн. (а. с. 3).

Вказаний договір складений власноручно відповідачкою , її підпис на договорі скріплений печаткою приватного підприємця - ОСОБА_2.

За умовами вказаного договору відповідачка зобов»язувалась повернути позивачу суму боргу протягом 1 місяця, тобто, до 17 квітня 2005 року. За кожен день прострочки боржником у договорі було передбачено сплату пені в сумі 0,5 % за кожен день просрочки від суми основного боргу.

У письмових запереченнях, що надійшли від відповідачки (а.с.24) вона підтверджує факт складання нею договору позику як приватним підприємцем .

Таким чином, вказані обставини сторонами по справі не оспорюються.

Неможливо взяти до уваги посилання відповідачки ОСОБА_2. на те, що борг не підлягає поверненню з тих підстав, що вона позику брала як приватний підприємець, а такого статусу на теперішній час вона не має.

Статтею 51 Господарського Кодексу України від 16 січня 2003 року визначено, що підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Постановою Господарського суду Сумської області від 12 липня 2007 року по справі № 6/26-07 приватний підприємець - ОСОБА_2. визнана банкрутом. (а.с. 23).

У статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 травня 2003 року № 755-ІУ зазначено на те, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до змісту листа Конотопської МДПІ від 29 жовтня 2008 року за № 11050/9-29 ОСОБА_2. як приватний підприємець виключена з єдиного державного реєстру згідно зазначеної постанови суду № 6/26-07 від 27 липня 2007 року. ( а.с. 42).

Згідно частини 2 статті 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ вимоги кредиторів особистого характеру, які не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця в повному обсязі в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Відповідно до статті 258 ч. 2 п 1 ) Цивільного Кодексу України для вимоги про стянення пені встановлена спеціальна позовна давність в один рік, перебіг якої згідно ч.ч. 1,5 cm. 261 Цивільного Кодексу України починається від дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права; за забов»язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У статті 267 ч. 4 Цивільного Кодексу України зазначено на те, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Сторони по справі не заперечують того факту, що борг в сумі 24800 грн. повинен був повернутий до 17 квітня 2005 року, що свідчить про те, що позивач зазначеної дати довідався про порушення свого права.

Однак, з вимогою про стягнення пені позивач звернувася з позовом до суду лише 20 березня 2008 року, тобто після перебігу строку, у межах якого він міг звернутись до суду з такою вимогою, поважності причин пропуску строку у суді не довів, з цих підстав, суд вважає, що його вимога про стягнення з відповідачки пені в сумі 132184 грн. не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те , що факт передачі однією стороною - позикодавцем, якою являються позивач по справі у власність другій стороні -позичальникові, якою є відповідачка грошових коштів в сумі 24800 грн. мав місце, він стверджений договором поруки, що не протирічить вимогам cm. 1047 ЦК України ; позивач має право заявляти вимоги щодо повернення суми боргу, а відповідачка зобов»язана його повернути у такій самій кількості; з вимогою про стягнення пені позивач звернувся з позовом до суду після перебігу встановленого законом строку, у межах якого він міг звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права, суд вважає, що позов слід задовольнити частково , поклавши на відповідачку судові витрати по справі, в тому числі держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 300 гривень - витрат за надання оголошення в газеті "Урядовий Кур"єр" та 108 гривень - витрат за надання оголошення в газеті «Сумщина»; відповідно до вимог cm. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10,15, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 258 ч.2 п.1), 261 частини 1,5, 267 ч. 4 , 1046, 1047,1049 ЦК України, cm. 51 ГК України від 16 січня 2003 року, ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 травня 2003 року № 755-ІУ, ч. 2 cm. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 800 ( двадцять чотири тисячі вісімсот ) гривень - боргу; 30 ( тридцять ) гривень- витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 300 ( триста ) гривень - витрат за надання оголошення в газеті "Урядовий Кур"єр" та 108 ( сто вісім ) гривень - витрат за надання оголошення в газеті «Сумщина»; 240 ( ) гривень - держмита в держбюджет, в решті позову відмовити.

Рішення суду може бути переглянуто Конотопським міськрайонним судом Сумської області за письмовою заявою відповідачки , поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд Сумської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення; апеляційна скарга на рішення суду - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.