Справа 2-1837/2008 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2008р. м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд в складі:
головуючого Кущенка М.Ф.
при секретарі Олійник В.П.
з участю прокурора Мусієнко О.В.
позивача ОСОБА_1.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Конотопі справу за позовом Конотопського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ "Юрівка" про стягнення 643,49 рн.,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор обґрунтовує вимоги тим,що відповідач в порушення вимоги ст. 125 Земельногого Кодексу України самовільно використовував земельні ділянки (паї) площею 0,4536 га , власником яких є ОСОБА_1. на підставі державних актів CM № 112805 від 28.04.04р. та CM № 112807 від 25.05.04р. на право власності, а також земельну ділянку (пай) площею 0,2268 га, власником якої,згідно з државним актом CM № 112806 від 25.05.04р., є ОСОБА_3.,який за дорученням передав її для управління ОСОБА_1. За самовільне використання земельної ділянки позивача, директор ТОВ "Юрівка" ОСОБА_4. притягнутий до адміністративної вдповідальності по ст.53-1 КпрАП України 21.05.08р.
За розрахунком державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель внаслідок самовільного використання земельних ділянок позивачу завдані збитки в сумі 643,49 грн., які прокурор , посилаючись на ст. 1166ЦК України ,ст. 158 ЗК України просить стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1. ,який за дорученням його сина ОСОБА_3 розпоряджається і земельною ділянкою останнього.
В судовому засіданні прокурор і ОСОБА_1. вимоги позову зменшили до 482,62 грн., підтримавши його обгрунтування.
ОСОБА_1. додатково пояснив, що вказаний земельний пай, по якому іде спір , розташований на землях випасу. їх йому із сином виділили реально в грудні 2007р., а відповідач безпідставно переорав їх. Про їх повернення він пред"явив вимогу керівнику підприємства ще в кінці серпня 2007р..однак відповідач відмовляв йому у цьому, вговорюючи підписати договір оренди на завідомо неприйнятних умовах, аргументуючи свою позицію тим,що всі люди підписали такі договори. Він змушений був звертатися із скаргами до райдержадміністрації, прокуратури.
Представник відповідача вимоги позову не визнала і пояснила,що вказані земельні паї ,по яких іде спір, знаходились в загальному масиві земель,які були передані в користування відповідачу, їх меж визначено не було і до відповідача не було ніяких претензій по їх використанню,за які він проводив відповідну сплату податків. Позивачу вказані землі були передані реально тільки в грудні 2007р. Крім цього позивач вимагає стягнень не тільки за свої паї, а і за пай свого сина. Однак останній із відповідним позовом не звертався і в його інтересах прокурор також не пред"являв позову. Просить в задоволенні вимог відмовити.
Вислухавши учасників розгляду справи,спеціалістів та перевіривши її матеріали суд приходить до висновку , що позов підлягає частковому задоволенню із слідуючих підстав.
Відповідно до вимог ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа,що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості),одержання документа ,що посвідчує право на неї ,та державної реєстрації забороняється.
Судом встановлено.що 25 травня 2004р. ОСОБА_1. і його сину ОСОБА_3 видані державні акти на право власності на земельні ділянки в складі яких були і землі під сінокоси : позивачу дві такі ділянки площами під сінокоси 0,2268 га і 0.02268 га ,а його сину одна ділянка площею під сінокос 0.2268 га(л.с.7- 9).
Відповідно до вимог ст.ст. 9,11,12 Закону України "Про порядок виділення в натурі земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості)" виділенню в натурі земельних часток повинно передувати оформлення і видачі державних актів на право власності на земельні ділянки. В даному випадку державні акти на право власності на землю ОСОБА_3 і ОСОБА_1. видані 25 травня 2004р., а реально встановлені в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок (паїв) та передачі межових знаків позивачу було здійснено 11 грудня 2007р (7-9, 38-43). Однак із вимогами про повернення земельних ділянок позивач до відповідача звернувся раніше і відмовився від укладання договору оренди на умовах,які запропонував позивач. Вказані обставини не спростовані відповідачем і вони свідчать про те, що місце знаходження земельних ділянок, які являлись сінокосами, відповідач знав і продовжував використовувати до кінця літа 2008р. Його пояснення, що вказані земельні ділянки були в загальному масиві і йому не було відоме місце їх розташування суд не може прийняти до уваги оскільки вказані ділянки знаходились в загальному масиві сінокосів на який відповідач, за його ж поясненнями, із остальними людьми- власниками паїв уклав договори оренди. Тому три ділянки,які належать позивачу і його сину, він мав можливість і повинен був виділити із масиву землі,яким користувався.(л.с.58). Крім цього 11 грудня 2007р. вказані земельні ділянки позивача і його сина були виділені в натурі, про що відповідач не знати не міг і продовжував використовувати ці ділянки і в 2008р (л.с.38-43). Без дозволу власників переорав ці сінокоси. Про самовільний захват земельної ділянки відповідачем, проводилась перевірка управлінням з контролю за використанням та охороною земель в Сумській області, 7 травня 2008р. ,за резільтатами якої, був складений адміністративний протокол і керівник відповідача був притягнутий до адміністративної відповідальності передбаченої ст.53-1 КпрАП України за самовільне зайняття земельної ділянки (л.с.13,15,16).
Відповідно до Методики визначення розміру шкоди , заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок ... затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25 липня 2007р. державний інспектор управління з контролю за використанням та охороною земель в Сумській області провів розрахунок розміру завданої шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в результаті якого завдана шкода самовільним зайняттям земельної ділянки розміром 0,2268 га становить 160 грн. 87 коп. (л.с. 17) і вказаний розрахунок в судовому засіданні підтвердив спеціаліст ОСОБА_5. Із цим розрахунком погоджується і суд. Поскільки у позивача ОСОБА_1. земельних ділянок такого ж розміру,яку самовільно зайняв відповідач, двідо відповідно до вимог ст.1166 ч.1 ЦК України із останнього на користь позивача підлягає стягненню 321 грн. 75к.( /0,2268+0,2268/ х 690 х 1 х 1,028), де показники в / / це розміри земельних паїв,що самовільно зайняті, 690 - середньомісячний дохід,який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням; 1 - кофіцієнт функціонального використання земель; 1,028 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель.
Що стосується стягнення збитків в сумі 160,87грн. за самовільно зайнятих 0,2268 га сінокосу , що належить сину позивача ОСОБА_3, то задовільненню ця вимога не підлягає,поскільки відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку визначеному ЦПК Ураїни,звернутися до суду за захистом своїх прав. У випадку, встановленому законом , до суду можуть звернутися органи та особи , яким надано право захищати права ,свободи та інтереси інших осіб. Прокурор на підставі ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду за захистом прав ОСОБА_1., пред"явивши позов в його інтересах. Позов в інтересах ОСОБА_3 до суду не пред"являвся, тому у суда немає підстав стягувати завдані збитки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1.незважаючи на те,що у ОСОБА_1. мається доручення сина на розпорядження його земельним паєм. Виходячи із викладеного та керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України,суд
ВИРІШИВ:
Змінений позов задовільнити частково. Стягнути із Товариства із обмеженою відповідальністю "Юрівка" на користь ОСОБА_1 321 грн. 75к., а на користь держави 51 грн. судового збору і 30 грн. за витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.
Апеляційне оскарження рішення суду може бути проведено шляхом подачі заяви про таке оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення з послідуючою подачею апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайсуд протягом 20 днів, або без попередньої подачі заяви про таке оскарження - в такому ж порядку протягом 10 днів з дня винесення рішення.