Справа № 2-а-614/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 липня 2009 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Кардаш О.І.
секретаря судового засідання Боднар Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Калуша адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Калуш про стягнення невиплаченої щомісячної соціальної державної допомоги,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом і просить визнати дії Управління пенсійного фонду України в м. Калуші щодо відмови у підвищенні розміру пенсії, як дитині війни, неправомірними та стягнути з відповідача 4471грн. 20коп. невиплаченої щомісячної державної допомоги за 2006 - 2008 р.р.
Позивачка посилається на ті обставини, що вона є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте така доплата не здійснювалася із посиланням на зупинення у 2006 - 2008 роках Законами України про державний бюджет на відповідний рік ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вважає відмову відповідача неправомірною, виходячи із того, що рішенням Конституційного суду України від ІНФОРМАЦІЯ_1 року по справі №6 - рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Виходячи із встановлених Законами України про державні бюджети за відповідні роки розмірів прожиткового мінімуму за відповідні періоди, позивачка вважає, що їй недоплачено 4471грн. 20коп.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача, у судовому засіданні пояснила, що відповідач хоча і не заперечує тих обставин, що позивачка є дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії на тридцять відсотків пенсії за віком, проте не визнає позов. Свої заперечення обґрунтовує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Інших законодавчих актів по даному питанню на 2006 рік не приймалося. Ст.6 Закону діє з ІНФОРМАЦІЯ_1 року відповідно до рішення Конституційного Суду України, тому підстав для задоволення позову з 01.01.2006 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 р. немає. З 01 січня 2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», згідно якої дітям війни до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін , дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заявлені вимоги позивачки підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка у відповідності до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради №117175 виданого управлінням Пенсійного фонду в м. Калуш.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» передбачено проведення виплат, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто вказаним Законом України було визначено умови реалізації права на отримання дітьми війни підвищення пенсії на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком. Законом «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Також Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, згідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте рішенням Конституційного Суду України від ІНФОРМАЦІЯ_1 року по справі №1 - 29/2007 були визнані неконституційними положення ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», а отже відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім цього рішенням Конституційного Суду України від ІНФОРМАЦІЯ_3 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Всупереч вказаним обставинам, управлінням Пенсійного фонду України в Калуському районі підвищення пенсії позивачці не проводилося і належні йому до виплати суми не нараховувалися та не виплачувалися. Обмеження будь-яких прав чи свобод людини можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України і може мати місце в умовах воєнного або надзвичайного стану. Інші випадки зменшення обсягу гарантованих прав та свобод людини не допускаються.
Тому такі дії відповідача щодо не проведення підвищення пенсії позивачці на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком є неправомірними.
За таких обставин суд вважає, що порушено право позивачки на отримання підвищення пенсії в розмірі, визначеному Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом України, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами. Також ст.22 Конституції України передбачено, що при прийняті нових законів або внесення змін у чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Тому суд також вважає, що встановлення з 01 січня 2008 року постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої діям війни до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни є істотним звуженням обсягу прав дітей війни, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно із ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» проведення виплат, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році здійснюється поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто вказаним Законом України було визначено умови реалізації права на отримання дітьми війни підвищення пенсії на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим Конституційним Судом України при ухваленні рішень від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ІНФОРМАЦІЯ_3 року не вирішувалося питання про неконституційність ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». У зв'язку з цим вказані рішення Конституційним Судом України щодо стягнення недоплаченої позивачці щомісячної державної доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за 2006 рік преюдиціального значення не мають, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законами України про Державний бюджет на відповідні роки були встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і виходячи із вказаних розмірів слід проводити розрахунок недоплаченої щомісячної державної допомоги до пенсії.
Оскільки, як було зазначено вище, рішення Конституційного Суду України від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ІНФОРМАЦІЯ_3 року щодо даних правовідносин мають преюдиціальне значення, а також враховуючи викладену у рішенні мотивацію, Конституційний Суд України вважає в цілому такою, що не відповідає ст.ст.1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 92, 95 Конституції України практику зупинення законами України про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій та гарантій, тому відповідач зобов'язаний і в подальшому здійснювати нарахування позивачу доплати до пенсії згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що діяла до внесення до вказаного Закону України змін підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
З врахуванням викладених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і дії відповідача щодо відмови у підвищенні розміру пенсії позивачці, як дитині війни, слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачці з врахуванням розміру щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції.
Згідно із ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Також законами можуть встановлюватися інші строки звернення до адміністративного суду. Зокрема такі строки передбачені Цивільним кодексом України, Кодексом законів про працю України, які також можуть бути застосовані.
При цьому відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Тобто Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи шляхом постановлення окремого процесуального документа, а ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено тільки поновлення процесуальних строків.
На підставі вищенаведеного, ст. ст. 22, 124 Конституції України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішень Конституційного Суду України від ІНФОРМАЦІЯ_1 року №6 - рп/2007 та від ІНФОРМАЦІЯ_3 року №10 - рп/2008, керуючись ст. ст. 8, 9, 99, 100, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Позов задоволити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у м. Калуш щодо не виплати у підвищенні розмірі пенсії ОСОБА_1 як дитині війни, протиправними.
Відновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом порушених прав свобод та інтересів за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року та з ІНФОРМАЦІЯ_3 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Калуш здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року та з ІНФОРМАЦІЯ_3 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 року з врахуванням щомісячного підвищення пенсії на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що діяла до внесення до вказаного Закону України змін підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
В задоволенні решті позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Калуші відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного Апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України .
Суддя: