Справа №2-77/2009

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

  Р І Ш Е Н Н Я

7 липня   2009 року                             смт.Софіївка

     Софіївський районний суд  Дніпропетровської області в складі:

                                                судді                         Джерелейко О.Є.              

                                            при секретарі                   Палій Л.Г.    

                з участю     позивачів                   ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                представника позивачів             ОСОБА_3

                відповідача                 ОСОБА_4

                представника відповідачів         ОСОБА_5

      розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву  ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,- ОСОБА_2, ОСОБА_7,  про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, та позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,- ОСОБА_1, ОСОБА_7, про  відшкодування моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Софіївського районного суду із позовною заявою, мотивуючи її тим, що 06 травня 2008 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди відповідачами заподіяно йому матеріальну та моральну шкоду, тому позивач просить суд стягнути з відповідачів  ОСОБА_6, ОСОБА_4  солідарно на користь позивача  матеріальну шкоду в сумі 14850грн., судові витрати: юридичні послуги-1500гривень, витрати на проведення автотоварознавчого  дослідження в сумі 450грн., судовий збір – 148,50грн. та 250грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення – 30 гривень, моральну шкоду в сумі 10000грн.( уточнена позовна заява на а.с. 54-56, том 1)

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Софіївського районного суду із позовною заявою, мотивуючи її тим, що 06 травня 2008 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди відповідачами заподіяно йому моральну шкоду, тому позивач просить суд стягнути з відповідачів  ОСОБА_6, ОСОБА_4  солідарно на користь позивача моральну шкоду в сумі 10000грн., судові витрати: юридичні послуги-500гривень, судовий збір – 250грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення – 30 гривень.( уточнена позовна заява на а.с. 54-56, том 1)

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх представник ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовних заявах.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_4, їх представник ОСОБА_5 заперечують проти позовних вимог, так як не згодні з оцінкою пошкоджень автомобіля позивача, вважають, що моральної шкоди позивачам не завдано, а також з тих підстав, що вони не є належними відповідачами.

Третя особа -   ОСОБА_7 надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Розглянувши в  судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу,  суд вважає, що позовні вимоги  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини по позовній заяві  ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,- ОСОБА_2, ОСОБА_7,  про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України  шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки,  відшкодовується  на загальних підставах, а  саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

    В судовому засіданні встановлено, що 6 травня 2008 року водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем ЗАЗ 110247, реєстраційний номер НОМЕР_1  по вул.Червоноармійській від вул.Квітнева в напрямку вул..Жовтнева, виїхав на смугу зустрічного руху, не надав переваги автомобілю ІЖ 2717 , держномер АЕ 3726 АТ, власником якого є ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_2, який рухався в зустрічному напрямку та здійснив зіткнення, автомобілі отримали механічні ушкодження.

    Зазначені обставини та вина відповідача ОСОБА_6 підтверджуються матеріалами адміністративної справи у відношенні ОСОБА_6 (а.с.93-111, том 2), що досліджувалась в судовому засіданні , постановою суду від 05.11.2008 р. (а.с.48, том 1), відповідно до якої ОСОБА_6 визнано винним по ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв»язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Зазначена постанова набрала законної сили.

    Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України  обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини.    

    Власником автомобіля ЗАЗ 110247, реєстраційний номер НОМЕР_1  був ОСОБА_8, що підтверджує свідоцтво про реєстрацію  (а.с.11, том 1), який помер 05 листопада 2006 року, що підтверджує копія  актового запису про смерть (а.с.92, том 2), тобто до настання дорожньо-транспортної події. Відмітка у свідоцтві про реєстрацію зазначеного транспортного засобу має наступний зміст: має право керувати ОСОБА_4 (а.с.11, том 1). Відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_8М в силу зазначеної відмітки  мали ознаки представництва згідно ст.237 ЦК України, однак у зв»язку із смертю ОСОБА_8 , цивільна правоздатність якого  припинилась у момент смерті згідно із ст.25 ЦК України, припинились і  відносини представництва між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Після смерті ОСОБА_8 його дружина ОСОБА_7 спадщину не переоформляла, будь-яких підтверджень про те, що автомобіль був проданий ОСОБА_4 – в матеріалах справи не має, учасниками процесу належних доказів на підтвердження зазначеної обставини  суду не надано, таким чином причинно-наслідкового зв»язку між діями відповідача ОСОБА_4 та спричиненням шкоди не встановлено, тому ОСОБА_4М не може відповідати  за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, таким чином, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відповідача ОСОБА_4 має бути відмовлено.

    Оскільки ОСОБА_6 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, тому він є належним відповідачем по обом позовам  ОСОБА_1 та ОСОБА_2

    Щодо ОСОБА_9, який зазначений у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ЗАЗ як такий, що має право керувати зазначеним автомобілем, то у зв»язку із смертю ОСОБА_8 він не мав права на час скоєння ДТП на управління зазначеним автомобілем, тому судом не залучався до участі по справі, оскільки рішенням по справі не можуть зачіпатися його інтереси, оскільки право на управління автомобілем було припинено у зв»язку із смертю  ОСОБА_8, який таке розпорядження робив.

    Позивач зазначає, що на ремонт автомобіля ним затрачено 14850грн., про що надано до суду товарні чеки на а.с.45 ,46 та накладну на а.с.47, том 1. Однак, оскільки товарні чеки  на а.с.45 на суму 850грн., 1450грн. (за капот) не містять дати продажу товару, чек на а.с.45 на суму 1450грн. (за лонжерон) не містить штампу, чек на а.с.46 на суму 1200 грн. (за балку) не містить дати продажу, до накладної на а.с.47 відсутній розрахунково-фінансовий документ, що підтверджує внесення коштів в сумі 7880грн. за надані послуги, підпис в накладній в графі «одержав»  - відсутній, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди  в сумі 10278,01грн. При визначенні розміру відшкодування матеріальної шкоди  за позовом ОСОБА_1 суд приймає до уваги висновок спеціаліста-товарознавця №203 по визначенню матеріальної шкоди, відповідно до якого сума матеріальної шкоди , спричиненої власникові пошкодженого транспортного засобу  ІЖ -2717, держномер АЕ 3726 АТ, складає 10278,01грн. (а.с.24,том1). Зазначений висновок підтверджено в судовому засіданні експертом ОСОБА_10, якому присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз , що підтверджує свідоцтво (а.с.40,том 1),  пояснення надано з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, про що є розписка (а.с.88, том 2). Згідно із висновком вартість деталей, що підлягають заміні, визначено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (а.с.22,том1).

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»: « постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду; …зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).» Оскільки висновок спеціаліста-товарознавця №203 по визначенню матеріальної шкоди враховує  фізичний знос деталей, що підлягали заміні, тоді як позивач просив стягнути вартість нових деталей згідно товарних чеків, можливості повернути замінені деталі у ОСОБА_1 не має, оскільки запчастини, які мінялись та які просять повернути відповідачі, втрачено, що підтверджує лист особи, яка проводила їх заміну, на а.с.130,том2, цінність зазначеного майна сторонами не підтверджена, тому суд не погоджується із позицією відповідачів щодо передачі їм деталей після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, та приходить до висновку про стягнення із відповідача ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 10278,01грн.

    Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідачів щодо непогодження із висновком по оцінці матеріальної шкоди нічим не підтверджуються. Відповідач ОСОБА_6 надав заяву про відсутність клопотань про призначення товарознавчої експертизи. (а.с.161 , том 2). Іншим учасникам процесу роз»яснено право про подачу клопотання про призначення товарознавчої експертизи в судовому засіданні, однак клопотань від учасників процесу не надійшло, про що є відмітка в журналі судового засідання за 7 липня 2009 року (а.с.165 зворот, том 2 ). За таких обставин  суд позбавлений можливості призначити  по справі товарознавчу експертизу, оскільки  для  її проведення необхідна оплата, яку проводить особа, яка заявила таке клопотання.

    Відповідачем завдана шкода позивачу не відшкодовувалась, страхове відшкодування позивачем не отримувалось, що підтверджують довідки на а.с.147-148.

    Таким чином,  вимоги позивача ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню  в сумі 10278,01грн., що підлягають стягненню із  винної особи - відповідача ОСОБА_6

    Згідно із ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

    Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

    Оскільки позивач ОСОБА_1 є власником пошкодженого автомобіля, був позбавлений можливості користуватись своєю власністю, тому суд не приймає до уваги заперечення відповідачів про те, що позивачу не спричинено моральної шкоди, та приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_6, який визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді,  підлягає стягненню на користь позивача заподіяна моральна шкода в сумі 1500 гривень, що відповідає вимогам розумності і справедливості. При визначенні розміру моральної шкоди суд також враховує небажання відповідача добровільно відшкодовувати завдану шкоду.

    Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

Судові витрати складають: сплата судового збору -148 грн. 50 коп., та 30 грн.00коп. сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -30 грн. Оскільки вимоги по відшкодуванню матеріальної шкоди задоволено частково, тому на цій підставі слід стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору та затрати на інформаційно - технічне забезпечення з позовної вимоги майнового характеру частково (69,21%) в сумі 102,78 (судовий збір)+20,76(витрати на інформаційно-технічне забезпечення) =123,54 грн., з немайнової вимоги про стягнення моральної шкоди – в повному обсязі  в сумі 8грн.50коп (0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), що передбачено п.д) ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», а не 250грн., оскільки відшкодування моральної шкоди не пов»язано із розглядом питань про захист честі та гідності, а всього 132,04грн.

Переплачена позивачем сума судових витрат в розмірі 241,5 грн. не може бути стягнена з відповідача, а за завою позивача може бути повернена відповідно до ухвали суду, що передбачено ст.83 ЦПК України .

Сплата витрат за юридичні послуги в розмірі 1500 гривень відшкодуванню не підлягає з наступних підстав.

Суду позивач ОСОБА_1надав  договір про надання юридичних послуг приватним підприємцем ОСОБА_3від 24.05.2008 року (а.с.42-43,том 1) квитанцію про сплату юридичних послуг ОСОБА_3 на суму 1500 грн. (а.с.50, том 1).

ОСОБА_3 приймала участь по справі як представник за довіреністю (копія довіреності  на а.с.44, том 1). В матеріалах справи  відсутні документи, які свідчать про те, що приватний підприємець ОСОБА_3, котрому ОСОБА_1 відповідно до квитанції сплатив 1500грн. за надання правової допомоги, є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги. Відповідно до довіреності від 24.05.2008 року , що видана ОСОБА_1 (а.с.44, том1), він уповноважує ОСОБА_3 представляти  його інтереси в суді та надає йому процесуальні повноваження представника. Відповідно до  ст. 12 ЦПК України  особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається  адвокатами або іншими фахівцями  у галузі права в порядку, встановленому законом. Витрати на правову допомогу згідно ст.84 ЦПК України  складаються із витрат, пов»язаних з оплатою правової допомоги  адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Враховуючи те, що ОСОБА_3  приймала участь по справі як представник, а не фахівець  в галузі права, документи про те, що вона надавала юридичну допомогу як адвокат – також відсутні, тому  суд приходить до висновку, що відсутні  підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн, що сплачені ОСОБА_3  

Позивачем ОСОБА_1 понесено витрати в розмірі 450 гривень, що підтверджує квитанція (а.с.41, том 1),по проведенню оцінки вартості матеріального збитку. Однак зазначені витрати здійснено 14.05.2008 року -до відкриття провадження у справі, тоді як  позов подано 19.12.2008 року. Таким чином, понесені позивачем витрати на оплату замовленого ним дослідження не є судовими, а тому не можуть присуджуватись на його користь з відповідача у зв»язку з ухваленням рішення на його користь.    

    Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, який керував автомобілем ІЖ 2717 , держномер АЕ 3726 АТ, та під час дорожньо-транспортної пригоди отримав травму, що підтверджується висновком фахівця (а.с.45,том 2), записами в медичній картці позивача від 06.05.2008 року, 23.05.2008 року, 02.06.2008 року щодо погіршення стану здоров»я ОСОБА_2 (а.с.53-55, том 2), то суд приходить до висновку про часткове задоволення його позовних вимог в сумі 1000 гривень на підставі ст.1167 ЦК України, що відповідає вимогам розумності та справедливості та підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_6 , так як причинно-наслідкового зв»язку між діями відповідача ОСОБА_4 та заподіянням моральної шкоди позивачу ОСОБА_2 не встановлено, обґрунтування чому є аналогічним як по позову ОСОБА_1 Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я. Таким чином заперечення відповідача ОСОБА_6  проти позову ОСОБА_2 спростовується  наданими суду доказами про погіршення стану здоров»я позивача ОСОБА_2 після дорожньо-транспортної пригоди.

    Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

Судові витрати складають: сплата судового збору -8 грн. 50 коп, обгрунтування чому є аналогічним за позовом ОСОБА_1, сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -7 грн.50коп. що було визначено на час пред»явлення позову Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 року №627, а всього 16 гривень 00 копійок, що підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_2

Переплачена позивачем сума судових витрат в розмірі 241,5 грн. та  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  в розмірі 22 грн.50 коп. не може бути стягнена з відповідача, а за завою позивача може бути повернена відповідно до ухвали суду, що передбачено ст.83 ЦПК України .

Сплата витрат за юридичні послуги в розмірі 500 гривень відшкодуванню не підлягає з підстав, що є аналогічними як по позовним вимогам ОСОБА_1

Суду позивач ОСОБА_2надав  договір про надання юридичних послуг приватним підприємцем ОСОБА_3від 24.05.2008 року (а.с.15-16,том 2) квитанцію про сплату юридичних послуг ОСОБА_3 на суму 500 грн. (а.с.46, том 2).

ОСОБА_3 приймала участь по справі як представник за довіреністю (копія довіреності  на а.с.17, том 2). В матеріалах справи  відсутні документи, які свідчать про те, що приватний підприємець ОСОБА_3  , котрому ОСОБА_2 відповідно до квитанції сплатив 500грн. за надання правової допомоги, є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги. Відповідно до довіреності від 24.05.2008 року , що видана ОСОБА_2 (а.с.17, том2), він уповноважує ОСОБА_3 представляти  його інтереси в суді та надає їй процесуальні повноваження представника. Відповідно до  ст. 12 ЦПК України  особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається  адвокатами або іншими фахівцями  у галузі права в порядку, встановленому законом. Витрати на правову допомогу згідно ст.84 ЦПК України  складаються із витрат, пов»язаних з оплатою правової допомоги  адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Враховуючи те, що ОСОБА_3  приймала участь по справі як представник, а не фахівець  в галузі права, документи про те, що вона надавала юридичну допомогу як адвокат – також відсутні, тому  суд приходить до висновку, що відсутні  підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 500 грн, що сплачені ОСОБА_3  

    Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд,-          

В И Р І Ш И В:

      1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,- ОСОБА_2, ОСОБА_7,  про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,

задовольнити частково.

 Стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача  ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 10278 (Десять тисяч двісті сімдесят вісім) гривень  01 копійка, моральну шкоду  в розмірі 1500 (ОСОБА_10 тисяча п»ятсот) гривень 00 копійок,  судові витрати в сумі 132,04грн.

    В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 відмовити як необґрунтованих.

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

2.Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,- ОСОБА_1, ОСОБА_7, про  відшкодування моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково.

 Стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача  ОСОБА_2 моральну шкоду  в розмірі 1000 (ОСОБА_10 тисяча) гривень 00 копійок, судові витрати в сумі  16 (Шістнадцять) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6 відмовити як необґрунтованих.

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

       Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня   проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                                          О.Є.Джерелейко