Справа №2-238/2009

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

1 липня 2009 р.       Софіївський районний суд  Дніпропетровської області в складі:

                                              судді                     Джерелейко О.Є.              

                                              при секретарі               Палій Л.Г.

                з участю   позивача                               ОСОБА_1                         відповідача                                        ОСОБА_2

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в смт. Софіївка цивільну справу за  позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

    5 травня  2009 року позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи її тим, що відповідач 21 січня 2009 року звернувся до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до нього про захист гідності та честі та відшкодування  моральної шкоди з тих підстав, що 1 вересня 2008 року під час проведення батьківських зборів у Володимирівській ЗОШ в с.Володимирівка Софіївського району Дніпропетровської області  він, будучи присутнім на зборах,  у грубій брутальній формі привселюдно перед вчителями та батьками учнів школи звинуватив його в крадіжці шкільного трактора, порушував порядок та заважав проводити збори весь час перебиваючи присутніх, крім цього, відповідач порахував неповагою до нього особисто його зовнішній вигляд, те, що він був неголений, брудний, в капцях, поширював навколо себе неприємні запахи. Рішенням Софіївського районного суду від 26 березня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, відшкодування моральної шкоди відмовлено як необґрунтованих. Своїми неправомірними діями, зверненням з позовом до суду, намаганням переконати суд,що позивач безвідповідальний працівник, відповідачем принижено  честь та гідність позивача, заподіяно моральну шкоду в сумі 1700 гривень. Тому позивач згідно уточнених позовних вимог просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь  моральну шкоду в розмірі 1700 гривень та судові витрати в розмірі 333грн.50коп. (а.с.21-22).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач з позовними вимогами не згоден в повному обсязі, так як позивач прийшов на шкільні збори не  для  вирішення питань щодо навчального процесу, а для помсти. Документи на трактор він (відповідач) має, а тому у задоволенні  позовних вимог просив відмовити. Констатація фактів не носить характеру образи.

Розглянувши в  судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог  слід відмовити із наступних підстав.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини

    Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. В ст.21 Конституції України зазначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно зі ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Цивільний кодекс України (ст.201) передбачає, що  особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є честь, гідність і ділова репутація.

Згідно зі ст. 276 ЦК України фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями чи бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов»язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої  його порушенням.

Відповідно до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної  інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної  інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно зі ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

В судовому засіданні за матеріалами справи встановлено, що 01 вересня 2008 року відповідач ОСОБА_2 проводив загальношкільні батьківські збори, на яких був присутній також відповідач ОСОБА_1 Хід проведення зборів зафіксовано в протоколі №11 (а.с.13-14). Згідно протоколу на шкільних зборах відповідач ОСОБА_1  піднімав питання про шкільний трактор, який оформив на себе позивач, та вимагав у директора школи звіт за трактор.

ОСОБА_2Г.в січні 2009 року пред»явив до суду позовну заяву про захист гідності та честі, відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_1В.(а.с.11-12), в якій зазначав, що ОСОБА_1 на шкільних зборах  звинуватив його у крадіжці шкільного трактора, порушував порядок та заважав проводити збори, неповага до присутніх  була також у його зовнішньому вигляді , з»явився неголений, брудний, у капцях і поширював навколо себе неприємні запахи, тому ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду у розмірі 1700 гривень, змусити відповідача спростувати перед присутніми на зборах та перед ним особисто свої звинувачення у крадіжці трактора, стягнути судові витрати.

Рішенням Софіївського районного суду від 26 березня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист гідності та честі, відшкодування моральної шкоди відмовлено як необґрунтованих (а.с.15-16). Під час розгляду справи за позовом ОСОБА_2  судом надано оцінку висловлюванням ОСОБА_1 щодо трактора, також його поведінці на шкільних зборах та щодо його зовнішнього вигляду, про що відображено у рішенні суду.

Відповідно до п.17  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред»явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом. Не підлягають розгляду судами позови про захист честі, гідності чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них  інформація  була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

Таким чином, зазначені позивачем ОСОБА_1 обставини були предметом судового розгляду, їм надано судом оцінку, а тому вони не можуть повторно оцінюватись судом.

 Що стосується  посилання позивача на те, що дії ОСОБА_2 по зверненню до суду із позовною заявою про захист честі та гідності є неправомірними, то суд не погоджується з ними, оскільки право звернення до суду має кожна особа, що передбачено ст. 55 Конституції України, ст.3 ЦПК України, тому необґрунтованих дій ОСОБА_2 як позивача  при зверненні до суду із позовом судом не встановлено.

Позивач ОСОБА_1 також посилається на те, що відповідач переконував суд під час розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до нього в тому, що ОСОБА_1 є безвідповідальним працівником, що його образило. Відповідач  ОСОБА_2Г.в судовому засіданні посилався на те, що констатація фактів не може розцінюватись як образа.

Відповідно до ст.34 Конституції України, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, у зв»язку з чим суд приходить до висновку про неможливість притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за оціночне, критичне судження  стосовно характеристики ОСОБА_1 як безвідповідального працівника,  оскільки в копії трудової книжки позивача( а.с.6 зворот) під №6 міститься запис від 30.01.1999 про виключення  його із членів КСП  ім.Карла Маркса Софіївського району за невироблення мінімуму трудової участі за 1998 рік, та цього ж дня поновлено його в членах КСП згідно поданої заяви, про що є запис під №7, під №12  міститься запис від 3 червня 2005 року про звільнення позивача по ст.40 п.3 КЗпП України, який 14.12.2005 року визнано недійсним (а.с.7 зворот). Таким чином, хоча запис про звільнення і було визнано недійсним в подальшому, однак суд приходить до висновку, що критичне, оціночне судження ОСОБА_2 стосовно ділових якостей позивача не носило характеру поширення неправдивих відомостей про  позивача.  Надана грамота про нагородження за добросовісну хліборобську працю на а.с.8 видана ОСОБА_4, а не ОСОБА_1, тому не може бути взята судом до уваги.  

Оскільки в судовому засіданні не знайшло підтвердження порушення особистого немайнового права позивача з боку відповідача та не встановлено його неправомірних дій, тому вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Позовна вимога щодо зобов»язання відповідача вибачитись перед позивачем  за приниження честі, гідності та ділової репутації в залі суду за заявою позивача залишена без розгляду, про що постановлено ухвалу.

Інші вимоги позивач не заявляв під час розгляду справи, про що підтверджено позивачем в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

Не підлягають задоволенню вимоги про стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача у зв»язку  з відмовою у задоволенні позовних вимог.

        Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215  ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

      1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відмовити як необґрунтованих.

    2.Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                                     О.Є.Джерелейко