ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" липня 2009 р. Справа № 4/39-09
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черпака Ю.К.
суддів: Веденяпіна О.А.
Іоннікової І.А.
при секретарі Бугирі Ю.Г. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Андрощук О.Б. (довіреність 31-10-27 від 17.07.2009р.),
Богачук Ю.І. (довіреність №1-10-28 від 17.07.2009р.),
від відповідача: ОСОБА_4,
ОСОБА_5 (довіреність від 18.04.2008р.),
від третьої особи: Коваленко О.С. (довіреність №47 від 22.07.2009р.),
розглянувши апеляційну скаргу Вінницького національного технічного університету
на рішення господарського суду Вінницької області
від "07" травня 2009 р. у справі
за позовом Вінницького національного технічного університету (м.Вінниця)
до підприємця ОСОБА_4 (м.Вінниця),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні позивача - регіонального відділення Фонду державного майна України по
Вінницькій області (м.Вінниця)
про стягнення 76710,81 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2009 року Вінницький національний технічний університет (далі - "університет") звернувся в господарський суд Вінницької області з позовом до підприємця ОСОБА_4 про стягнення 76665,40 грн. неустойки у вигляді штрафу в розмірі подвійної орендної плати за неповернення предмета оренди з 01.03.2008р. по 31.03.2009р. у зв'язку з припиненням договору оренди нерухомого майна від 01.03.2003р. № 28 та пені в сумі 45,41грн. за несвоєчасну сплату орендної плати за лютий 2008 року.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.05.2009р. в задоволенні позовних вимог відмовлено. Сплату державного мита в сумі 767,08 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладено на позивача.
В апеляційній скарзі Вінницький національний технічний університет просить скасувати рішення суду від 07.05.2009р. і прийняти нове рішення про задоволення позову. Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.551, ч.2 ст.785 ЦК України. Судом не досліджено, чи дійсно припинено дію договору оренди від 01.03.2003р. № 28, строк якого закінчився 01.03.2008р., та які правові наслідки такий факт потягнув. Зазначає, що рішенням господарського суду Вінницької області від 30.02.2009р. № 9/38-08 залишено без задоволення зустрічний позов підприємця ОСОБА_4 про продовження терміну дії договору оренди на той же строк та на тих же умовах і це рішення суду залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.04.2009р. Судами був встановлений факт попередження університетом підприємця ОСОБА_4 про припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку його дії 01.03.2008р. Тому, вважає встановленими факти припинення дії договору оренди від 01.03.2003р. № 28 внаслідок закінчення терміну з 01.03.2008р. та подальшого незаконного безоплатного користування майном державного гуртожитку. Оскільки відповідач з 01.03.2008р. по 01.02.2009р. приміщення не звільнив та продовжує незаконно його використовувати по даний час, то позивачем нарахована неустойка у вигляді штрафу в розмірі подвійної плати за користування майном і ця сума становила 76665,40 грн. Висновок суду про те, що університет не мав права на отримання неустойки у повному обсязі є суперечливим (т.2 а.с.3 - 7).
У відзиві на апеляційну скаргу підприємець ОСОБА_4 просить рішення суду від 07.05.2009р. залишити без змін, вважаючи його законним і обгрунтованим. Звертає увагу суду на те, що за приписами глави 51 ЦК України мірами відповідальності, що застосовується за порушення зобов'язання за наявності вини є, зокрема, сплата неустойки. Враховуючи те, що встановлена ч.2 ст.785 ЦК України неустойка згідно з ч.1 ст.546 ЦК України є видом забезпечення зобов'язання, то відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а неустойка підлягає застосуванню та стягненню у випадках, коли така санкція передбачена безпосередньо в договорі. Однак умовами укладеного між сторонами договору оренди не передбачено забезпечення виконання зобов'язання повернути предмет оренди у вигляді подвійної оплати за користування приміщенням, що не дає підстав вважати, що угода про застосування саме цього виду забезпечення виконання зобов'язання вчинена сторонами у письмовій формі. Суд дійшов правильного висновку про те, що поданими в справу доказами не доведено факту припинення договору оренди з 01.03.2008р. Вважає, що із змісту рішення господарського суду Вінницької області від 30.01.2008р. і постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 23.04.2009р. у справі № 9/38-08 не вбачається встановлення судами першої та апеляційної інстанцій преюдиційного факту припинення договору оренди з 01.03.2008р. Наймодавець вправі вимагати сплати неустойки після припинення договору оренди. Позивач як балансоутримувач майна на даний час не може бути орендодавцем (наймодавцем) нерухомого майна площею 232 кв.м., яке є державною власністю, оскільки таким орендодавцем може бути лише Фонд державного майна України та/або його регіональні відділення (т.2 а.с.15 - 16).
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (далі "регіональне відділення Фонду") в письмовому поясненні навело міркування з приводу незаконності оскарженого судового рішення (т.2 а.с.23).
В судовому засіданні представники сторін і третьої особи підтримали свої доводи.
Вислухавши їх пояснення, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
1 березня 2003 року між університетом ("орендодавець") і підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір №28 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, предметом якого є нежитлове приміщення площею 232,0 м.кв, як добудова до гуртожитку №3 по вул. Келецькій,102/11 в м.Вінниці (т.1 а.с.8 - 12, 64 - 66).
На гуртожиток оформлено право загальнодержавної власності в особі Міністерства освіти та науки України і будівлю передано в оперативне управління університету (т.1 а.с. 90 - 95). Станом на 01.03.2003р. будівля перебувала на балансі університету (т.1 а.с. 96).
Укладення договору оренди погоджено з регіональним відділенням Фонду, що відповідає приписам ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За актом №2 від 01.03.2003р. вказане приміщення передано в оренду підприємцю ОСОБА_4 (т.1 а.с. 14, 67).
Додатковою угодою від 25.01.2007р., підписаною сторонами і погодженою з регіональним відділенням Фонду, внесено зміни в договір оренди від 01.03.2003р. №28 в частині розміру і порядку сплати орендної плати (т.1 а.с. 16, 69, 70, т.2 а.с. 24).
Згідно з пунктом 3.1 договору в новій редакції орендна плата за базовий місяць - грудень 2006 року становить 2559грн.30коп., а за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, як передбачено пунктом 3.2 договору.
За пунктом 3.3 орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 30% до 70% щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному пунктом 3.3 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості (з урахуванням індексації) за кожен день прострочення, включаючи день оплати, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості (пункт 3.5 договору з врахуванням додаткової угоди від 25.01.2007р.).
Заявляючи вимоги про стягнення пені в сумі 45,41грн., університет зазначив, що орендна плата за лютий 2008 року фактично сплачена 28.03.2008р., тобто з простроченням на 16 днів (т.1 а.с. 2, 20).
Суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у позові в цій частині, оскільки позивач не довів, що рахунок на оплату був вручений підприємцю ОСОБА_4 до 08.03.2008р., як встановлено пунктом 7.5 договору оренди, та що сплата орендної плати відбулася 28 березня 2008 року. Позивач не надав таких доказів і апеляційному господарському суду.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення неустойки в подвійному розмірі орендної плати, місцевий господарський суд виходив з того, що такий розмір неустойки не передбачений договором оренди, позивач не довів факт припинення договору оренди з 01.03.2008р., право стягнення неустойки за ч.2 ст.785 ЦК України належить орендодавцеві, а університет на час вирішення спору є балансоутримувачем, тому не відноситься до числа осіб, яким надано право на її стягнення, умовами договору оренди передбачено право університету на частину орендної плати.
Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції в цій частині неправильно застосував норми матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи.
Згідно з пунктом 10.1 договору оренди його укладено на п'ять років і діє з 01.03.2003р. до 01.03.2008р. включно. За пунктом 10.6 угоди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення строку його чинності протягом місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Пунктами 2.3 - 2.4 та 58 договору оренди визначено, що у разі припинення його дії майно повертається орендарем університету в порядку, аналогічному при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим університету з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Рішеннями судів першої і другої інстанції у справі №9/38 встановлено, що університет неодноразово повідомляв підприємця ОСОБА_4 листами від 20.11.2006р., від 12.02.2007р., від 11.10.2007р., від 23.01.2008р., від 26.02.2008р., від 05.03.2008р. про заперечення на продовження договору оренди після 1 березня 2008 року та на укладення нового договору оренди. За висновками судів у вказаній справі, після 01.03.2008р. університет не мав повноважень на продовження договору оренди, оскільки орендодавцем державного майна в подальшому є Фонд державного майна України і його регіональні відділення. У зв'язку з цим відмовлено в зустрічному позові підприємця ОСОБА_4 про продовження договору оренди від 01.03.2003р. №28 і задоволено первісний позов університету про звільнення підприємцем ОСОБА_4 приміщення площею 232 м.кв. по вул.Келецькій,102/11 в м.Вінниці (т.1 а.с. 22 -23, 121 - 127).
Таким чином, підприємець ОСОБА_4 зобов'язаний був звільнити зазначене приміщення з 02.03.2008р.
Університетом заявлена до стягнення з відповідача неустойка у розмірі подвійної орендної плати за період з 1 березня 2008р. по 31 січня 2009 року на підставі ст.785 ЦК України (т.1 а.с. 17 - 19).
Відповідно до цієї правової норми у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 ст.785 ЦК). Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 ст.785 ЦК).
Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Тому, зазначення в п.9.1 договору оренди від 01.03.2003р. № 28 про те, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, є достатньою умовою для застосування до спірних правовідносин приписів ч.2 ст.785 ЦК України.
Порядок застосування штрафних санкцій та обмеження періоду їх нарахування визначено статтею 232 ГК України. Зокрема, частиною 6 передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки ч.2 ст.785 ЦК України не містить застереження як щодо іншого конкретного строку нарахування неустойки в разі прострочення повернення орендованого майна орендодавцю більш як на 6 місяців, так і стосовно можливості її нарахування за весь час неповернення орендарем об'єкта оренди, то в даному випадку термін нарахування неустойки має узгоджуватися з ч.6 ст.232 ГК України, як з нормою спеціального закону, що регулює обмеження періоду нарахування будь-яких різновидів штрафних санкцій: неустойки, штрафу, пені (ч.1 ст.230 ГК України).
За такого правового положення університет як орендодавець (наймодавець) за договором оренди від 01.03.2003р. №28 має право на стягнення з відповідача неустойки у подвійному розмірі плати за користування річчю за 6 місяців, тобто за період березня - серпня 2008 року.
Те, що університет не може бути орендодавцем після припинення договору оренди з 02.03.2008р., не впливає на його зазначене право, яке виникло з договору оренди і в силу прямої вказівки закону (ст.785 ЦК України).
Подвійний розмір орендної плати обчислений позивачем з урахуванням базової плати за грудень 2006року (2559,30грн.) помноженої на коефіцієнти індексації, і за березень - серпень 2008 року становить 40735грн.24коп. (т.1 а.с. 17 - 18).
Пунктом 5.9 договору оренди встановлений обов'язок орендаря щомісячно, не пізніше 3-х банківських днів після отримання рахунку, надсилати до регіонального відділення ФДМ України копію платіжного доручення про перерахування частини орендної плати до державного бюджету.
Так як регіональне відділення ФДМ України по Вінницькій області є третьою особою у справі на стороні позивача, то зважаючи на умови пункту 3.3 договору, апеляційний господарський суд вважає за необхідне розподілити стягнуту з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати між університетом і державним бюджетом у співвідношенні 70% до 30%, тобто 28514грн.67коп. і 12220грн.57коп.
Пропорційно задоволеним вимогам на відповідача покладається сплата судових витрат.
Керуючись ст.ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Вінницького національного технічного університету задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 07 травня 2009 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю та в частині судових витрат.
Прийняти в цій частині нове рішення.
Стягнути з підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь:
- Вінницького національного технічного університету (м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 95, код ЄДРПОУ 02070693) - 28 514 грн. 67 коп. неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю, 407 грн. 35 коп. державного мита, 62 грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- на користь Державного бюджету України (на відповідний рахунок Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області) - 12 220 грн. 57 коп. неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю.
3. В решті рішення суду залишити без змін.
4. Видачу наказів доручити господарському суду Вінницької області.
5. Справу № 4/39-09 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Черпак Ю.К.
судді:
Веденяпін О.А.
Іоннікова І. А.
Повний текст постанови складено і підписано 27.07.2009р.
Надруковано 5 прим.:
1- у справу,
2,3 - сторонам,
4 - третій особі,
5 - в наряд.