ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2009 року Справа № 34/142-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого Прокопенко А.Є.–доповідач,
суддів: Дмитренко А.К., Сизько І.А.
при секретарі судового засідання Савін В.Ю.
За участю представників сторін:
від відповідача: Колодочка Г.В., довіреність №1-34-01-12 від 18.06.09, представник;
Представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Авіаційна компанія “Дніпроавіа”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009р. у справі 34/142-09
за позовом акціонерного товариства “МКТ-КОМЮНІКЕЙШН”, м. Київ
до відкритого акціонерного товариства “Авіаційна компанія “Дніпроавіа”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 72 270 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.09р. по справі № 34/142-09 (суддя Примак С.А.) частково задоволено позовні вимоги акціонерного товариства “МКТ-КОМЮНІКЕЙШН”, м. Київ про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Авіаційна компанія “Дніпроавіа”, м. Дніпропетровськ 60 092,00 грн. –основного боргу, 5 970 грн. 54 коп. –пені, інфляційних –6 207 грн. 53 коп. на підставі договору поставки №895 від 15.10.2008р. Припинено провадження по справі в частині стягнення 60 092,00 грн., стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” на користь акціонерного товариства “МКТ-КОМЮНІКЕЙШН” 5 834 грн. 59 коп. –пені, 4 542 грн. 57 коп. –інфляційних, 704 грн. 63 коп. –державного мита, 115 грн. 05 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.
Оскаржуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області відкрите акціонерне товариство “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” звернулось з апеляційною скаргою у якій просить скасувати рішення від 21.05.09р. в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 5 834 грн. 59 коп. та інфляційних у розмірі 4 542 грн. 57 коп. та прийняти нове рішення, яким відмовити акціонерному товариству “МКТ-КОМЮНІКЕЙШН” у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій та інфляційних втрат.
Акціонерне товариство “МКТ-КОМЮНІКЕЙШН” вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, вимоги скаржника незаконними та безпідставними і просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ
15.10.2008р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № 895.
Згідно з предметом договору, постачальник зобов"язався у порядку та у терміни, які встановлені договором, передати товар у власність покупця, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах договору.(п. 1.1)
Загальна вартість товару згідно п.1.2 складає 100092,00грн.
Відповідно до вимог п.3.1 договору відповідач повинен розрахуватися з позивачем за отриманий товар протягом 10-банківських днів з моменту поставки товару.
На виконання даного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 100092,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-000198 від 13.10.2008р. та довіреністю на ТМЦ ЯПИ №373651 від 08.10.2008р.
Відповідач сплатив позивачу за отриманий товар на загальну суму 100092,00 грн.. що підтверджується матеріалами справи (копії пл. доручень), але не своєчасно як того вимагає п.3.1 договору №895:
22.12.2008р. згідно платіжного доручення №3661 у сумі 10 000,00грн.
29.12.2008р. згідно платіжного доручення № 3863 у сумі 30 000,00грн.
31.03.2009р. згідно платіжного доручення №992 у сумі 20 000,00грн.
16.04.2009р. згідно платіжного доручення №1157 у сумі 10 000,00грн.
29.04.2009 р. згідно платіжного доручення № 2112 у сумі 30 092,00 грн.
Всього відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача у якості сплати за поставку товару за договором № 895 від 15.10.09р. грошові кошти у розмірі 100 092,00 грн.
Провадження у справі в частині стягнення суми 60 092 грн. обґрунтовано господарським судом припинено на підставі п.11 ст. 80 ГПК України, у зв’язку зі сплатою боргу після порушення провадження у справі.
Також позивачем заявлено вимоги по стягненню 6 207 грн. 53 коп. інфляційних втрат за жовтень, листопад 2008р. розрахованих з суми боргу 100 092,00 грн., та за грудень 2008 року і січень 2009 року, розрахованих з суми 60 092 грн. (з врахуванням сплаченої частини боргу).
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд задовольнив позовні вимоги по стягненню інфляційних втрат частково в сумі 4 542 грн. 57 коп., не обґрунтувавши підстави відмови в задоволенні суми в розмірі 1 664 грн. 96 коп. Апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги по стягненню інфляційних втрат підлягаюсь задоволенню в заявленій сумі, оскільки розрахунок позивачем зроблено вірно.
Згідно з п.7.1. договору у разі прострочення терміну оплати покупець сплачує постачальнику пеню, що нараховується від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати у розмірі подвійної ставки НБУ.
Позивач просить стягнути пеню за період з 27.10.2008р. по 16.02.2009р. в сумі 5 970 грн. 54 коп., який також нараховано з урахуванням проведених відповідачем проплат. Перевіривши розрахунок пені, зазначений у тексті апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає, що заявлені вимоги по стягненню пені підлягають задоволенню в заявленій сумі і вважає необґрунтованими висновки господарського суду по частковому задоволенню вимог в цій частині, за відсутності належного обґрунтування.
Таким чином рішення господарського суду в цій частині підлягає зміні, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.
Апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо неправомірності застосування позивачем додаткових нарахувань, - пені та інфляційних втрат у зв’язку із порушенням справи про банкрутство і введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Положення статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі статтею 1 цього Закону, де наведено визначення мораторію.
Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Відтак нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення коштів на підставі виконавчих документів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.
Також слід зазначити, що оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знищенням грошових коштів, то індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань та в зв’язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
Приймаючи до уваги викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись п.11 ст.80, ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” відмовити..
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009р. по справі № 34/142-09 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
“Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Авіаційна компанія “Дніпроавіа”, м. Дніпропетровськ на користь акціонерного товариства “МКТ-КОМЮНІКЕЙШН”, м. Київ 5 970 грн. 54 коп. пені, 6 207 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 722 грн. 70 коп. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження по стягненню основного боргу в сумі 60 092,00 грн. припинити.
Видати наказ.”
Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий А.Є. Прокопенко
Суддя А.К. Дмитренко
Суддя І.А. Сизько