ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 819/609/13-a
"27" березня 2013 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Баб'юка П.М., при секретарі судового засідання Придаткевич Н.В.,
за участю: представника позивача: ОСОБА_1, представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанов, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 (далі - позивач, боржник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (далі - відповідач, Другий відділ ДВС ТМУЮ) про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанов від 04 березня 2013 року ВП№36831185 про відкриття провадження та про арешт майна боржника, а також про скасування вказаних постанов.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з мотивів викладених в адміністративному позові. Пояснила, що ОСОБА_3 (боржником) ще навіть до відкриття виконавчого провадження було самостійно сплачено частину заборгованості шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача, що не було враховано державним виконавцем під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 12.02.2013 ВП№35235078.
Також вказала, що державним виконавцем неправомірно виділено в окреме виконавче провадження вказану постанову про стягнення виконавчого збору, а відтак, неправомірно винесено постанови від 04 березня 2013 року ВП№36831185 про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника.
Зазначила, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 04 березня 2013 року ВП№36831185 винесена не на наступний день після закінчення (закінчення) виконавчого провадження а набагато пізніше, що суперечить ч.7 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім цього, представник позивача вважає, що державним виконавцем протиправно у п.3 оскарженої постанови про відкриття провадження вказано, що при невиконанні постанови про стягнення виконавчого збору в строк для самостійного виконання, з позивача буде стягнуто виконавчий збір, оскільки це суперечить ч.2 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження".
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні з мотивів викладених у наданих суду письмових запереченнях.
Повідомив, що в строк встановлений для самостійного виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду боржником не надано державному виконавцю належно засвідчених доказів його виконання (часткового виконання), що є підставою для стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Також зазначив, що згідно вимог ст.17 ЗУ "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється державною виконавчою службою, а відтак вважає, що державним виконавцем правомірно винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 04 березня 2013 року ВП№36831185.
Додатково пояснив, що п.3 у постанові про відкриття виконавчого провадження від 04 березня 2013 року ВП№36831185 щодо стягнення виконавчого збору за постановою про стягнення виконавчого збору зазначений помилково.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд встанови наступні обставини справи:
На адресу Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції надійшла заява стягувача про примусове виконання виконавчого листа №2-4297\2010 виданого 28.10.2010 Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 в користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1676934,35 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення (разом - 1678754,35 грн.).
15 листопада 2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№35235078, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження та надано боржнику строк до 21 листопада 2012 року для самостійного виконання рішення суду.
Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№35235078 отримана ОСОБА_3 26 листопада 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
13 грудня 2012 року на адресу Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції року надійшла заява представника боржника в якій зазначалось, що ОСОБА_3 було сплачено частину боргу самостійно, в тому числі і до відкриття виконавчого провадження.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що до заяви позивачем долучені незавірені копії квитанцій та незавірена копія доручення представника боржника - ОСОБА_4
Вказані обставини не заперечувались представником позивача в судовому засіданні та підтверджуються оригіналами матеріалів виконавчого провадження, які оглянуті судом в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, державним виконавцем винесено постанову від 12.02.2013 ВП№35235078 про стягнення з боржника (ОСОБА_3Б.) виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а саме: 167875,43 грн.
Станом на час розгляду судом даної справи, вказана постанови про стягнення виконавчого збору є чинною, доказів її оскарження, скасування, визнання нечинною чи зупинення її дії сторонами не надано.
Крім цього, скасування вказаної постанови не є предметом даного позову, а тому, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що постанова від 12.02.2013 ВП№35235078 про стягнення виконавчого збору з тих чи інших обставин є протиправною.
Враховуючи наведене, правомірність винесення вказаної постанови не ставиться під сумнів судом при розгляді даної справи та може бути предметом лише окремого позову.
В подальшому, державним виконавцем направлено повідомлення стягувачу про авансування витрат на проведення виконавчих дій.
Не отримавши від стягувача згоди на авансування вказаних витрат, керуючись п.4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 12.02.2013 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП№35235078), копії якої направлено сторонам по справі.
04 березня 2013 року на підставі заяви про примусове виконання від 01 березня 2013 року державним виконавцем Другого відділу ДВС ТМУЮ, керуючись ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято до виконання постанову про стягнення виконавчого збору від 12.02.2013 №35235078 та відкрито виконавче провадження ВП№36831185.
Одночасно, 04 березня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП№36831185), якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить позивачу у межах суми звернення стягнення - 167875,43 грн.
Оцінивши встановлені обставини справи та дослідивши наявні у справі докази на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, суд приходить до висновку, що заявлений позов до задоволення не підлягає враховуючи наступне:
Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з положеннями ст.17 ЗУ "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється державною виконавчою службою.
Статтею 25 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Отже, постанова про стягнення виконавчого збору від 12.02.2013 ВП№35235078 є чинною, в силу вимог Закону являється виконавчим документом, а тому, враховуючи вимоги ст.25 ЗУ "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти її до виконання і відкрити виконавче провадження, що, як встановлено вище, і було ним вчинено.
Також, як вбачається із самої постанови від 04 березня 2013 року ВП№36831185 виконавче провадження відкрито на підставі заяви про примусове виконання від 01 березня 2013 року, тобто в строк, встановлений ст.25 ЗУ "Про виконавче провадження".
Посилання позивача на порушення державним виконавцем строків винесення постанови про відкриття провадження встановлених ч.7 ст.28 ЗУ "Про виконавче провадження" суд не приймає до уваги, оскільки норми вказаної статті застосовуються лише у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, а в даному випадку виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст. 47 цього Закону.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 04 березня 2013 року ВП№36831185 винесена державним виконавцем правомірно та скасуванню не підлягає.
При цьому суд враховує посилання представника позивача, що державним виконавцем протиправно у п.3 оскарженої постанови про відкриття провадження вказано, що при невиконанні постанови про стягнення виконавчого збору в строк для самостійного виконання, з позивача буде стягнуто виконавчий збір, оскільки це суперечить ч.2 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження".
Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача вказаний пункт зазначений у постанові помилково з технічних причин у зв'язку з недоліками програмного забезпечення.
Проте, зазначений пункт сам по собі, без прийняття державним виконавцем окремого рішення про стягнення виконавчого збору, не впливає на наявні у позивача права та обов'язки, а тому, суд вважає, що вказана обставина не є достатньою самостійною підставою для скасування оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження.
Крім цього, позивач просить скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 березня 2013 року ВП№36831185, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить позивачу у межах суми звернення стягнення - 167875,43 грн.
Відповідно до ч.1 ст.52 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно вимог ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вказаною постановою може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення на все майно боржника або на окремі предмети.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства суд вважає, що оскаржена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений ЗУ "Про виконавче провадження" та виконавчим документом, а відтак, скасуванню не підлягає.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Другого відділу ДВС ТМУЮ щодо винесення постанов від 04 березня 2013 року ВП№36831185 про відкриття провадження та про арешт майна боржника, - то в даному випадку слід зазначити, що вказані дії є структурно невід'ємною складовою частиною процедури винесення правового акту індивідуальної дії у вигляді постанови, і самі по собі ніяк не впливають на наявні у позивача права, не створюють для нього додаткових обов'язків, не визначають правову поведінку позивача, а тому, не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись, ст.ст. 94 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанов від 04 березня 2013 року ВП№36831185 про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника - відмовити в повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
В повному обсязі постанова складена 01 квітня 2013 року.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.
копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.