ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  54/172

10.06.09

За позовом

Приватного підприємства "Санта-Україна"

до	Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл"

про	стягнення 251 516,94 грн.

                                                  Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача

Яковенко О.М., за дов. № 0521/01 від 21.05.2009 р.

від відповідача

не з’явився

У судовому засіданні 10.06.2009 р. за згодою представника позивача відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Санта-Україна" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" про стягнення 219 868,00 грн. основного боргу, 18 360,48 грн. пені, 2 295,06 грн. трьох процентів річних та 10 993,40 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого за договором постачання № 3-3/28/05/08 від 28.05.2008 р.

Ухвалою суду від 15.05.2009 р. порушено провадження у справі № 54/172, розгляд справи призначено на 10.06.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання 10.06.2009 р. не з’явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі надсилалася на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 02.06.2009 р.  

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2008 р. між Приватним підприємством "Санта-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" було укладено договір постачання № 3-3/28/05/08, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався передати у встановлені терміни товар у власність відповідача відповідно до поданого відповідачем замовлення, а відповідач, як покупець, зобов’язався прийняти товар та сплатити його вартість (пункт 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до п. 2.5. договору асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у товарних (товарно-транспортних) накладних, які мають відповідати замовленню. Абзацом 2 п. 2.5. договору встановлено, що ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються повинні повністю співпадати з діючою та підписаною обома сторонами Специфікацією.

Як свідчать умови договору, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.  

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купiвлi-продажу.

Відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків, підписаного сторонами, борг відповідача перед позивачем станом на 25.09.2008 р. становив 138 024,48 грн. Вказаний борг було відкореговано позивачем і зменшено на 1 150,19 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою від 26.03.2009 р.

За період з 25.09.2008 р. по 24.11.2008 р. позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 224 276,26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними представниками сторін та скріпленими відбитками печаток позивача та відповідача.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.5. договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору передбачено, що відповідач здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином, відповідач повинен був повністю оплатити поставлений товар до 24.12.2008 р.

Відповідач частково оплатив поставлений товар у сумі 125 374,75 грн. та повернув товару на суму 15 907,80 грн., що підтверджується актом звіряння за період з 01.10.2008 р. по 31.05.2009 р., підписаним обома сторонами.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 219 868,00 грн. (138 024,48 грн. +        224 276,26 грн. –1 150,19 грн. –125 374,75 грн. –15 907,80 грн.), її розмір належним чином доведений та документально підтверджений. З огляду на зазначене, позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача 18 360,48 грн. пені за порушення строку оплати товару за період з 25.12.2008 р. по 30.04.2009 р. (127 днів). В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на п. 6.2. договору, відповідно до якого за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач сплачує позивачу, як постачальнику, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Підписавши договір постачання № 3-3/28/05/08 від 28.05.2008 р., відповідач визнав для себе обов’язковим застосування штрафних санкцій у передбаченому договором розмірі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахованого розміру пені. Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 295,06 грн. трьох відсотків річних та 10 993,40 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з розрахунком суду розмір інфляційних втрат за січень-березень 2009 р. становить 12 972,21 грн.:

219 868,00 грн. х  105, 9% / 100% –219 868,00 грн. = 12 972,21 грн.

Оскільки позивачем не заявлялось клопотань про вихід за межі позовних вимог відповідно до ст. 83 ГПК України, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 10 993,40 грн. за розрахунком позивача.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної оплати товару та не навів підстав для звільнення від обов’язку оплатити поставлений товар.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у загальній сумі 251 516,94 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (04080, м. Київ, вул. Турівська, 29, код ЄДРПОУ 34482413, п/р 26005013000433 у Філії КРТ ВАТ "ВТБ Банк", МФО 380195, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого банківського рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства "Санта-Україна" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 15, код ЄДРПОУ 30634862) 219 868 (двісті дев’ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 00 коп. основного боргу, 18 360 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят) гривень 48 коп. пені, 2 295 (дві тисячі двісті дев’яносто п’ять) гривень 06 коп. трьох процентів річних, 10 993 (десять тисяч дев’ятсот дев’яносто три) гривні 40 коп. інфляційних втрат, 2 515 (дві тисячі п’ятсот п’ятнадцять) гривень 17 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) гривень 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.   

Суддя                                                                                                                        Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 23.07.2009 р.