ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" травня 2009 р. Справа № 4/409
м. Чернівці 11-30 год.
За позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області
до 1) Міністерства охорони навколишнього природного середовища України
2) Державного управління екології та природних ресурсів в Чернівецькій області
третя особа на стороні відповідача –Головне управління Державного казначейства України в Чернівецькій області
про визнання неправомірними дій Державного управління екології та природних ресурсів в Чернівецькій області
Головуючий суддя Т.І. Ковальчук
Судді Миронюк С.О., Гончарук О.В.,
Секретар судового засідання – Марущак І.В.
За участю представників:
Від позивача –Кав’юк М.М., дов. від 10.12.2008 р. № 24-25-13/6257, Котельбан Н.Д., дов. № 24-25-13/9 від 08.01.2009 р.
Від відповідачів –1) не з’явився
2) Палатова Г.С., начальник відділу, дов. № 1 від 21.01.2009 р., Лазарєв С.Ю., дов. від 09.02.2009 р. № 5
Від третьої особи –Катриняк Ю.І., дов. від 08.01.2009 р. № 14-17/24
СУТЬ СПОРУ:
Позивач з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 07.02.2009 р. (а.с. 52-53) звернувся з позовом до відповідачів про визнання неправомірними дій Державного управління екології та природних ресурсів в Чернівецькій області, які полягають у допущенні нецільового використання бюджетних коштів, та зобов’язання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України зменшити бюджетні асигнування розпоряднику бюджетних коштів - Державному управлінню екології та природних ресурсів в Чернівецькій області відповідно до вимог Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2006 № 492, за кодами економічної класифікації видатків та відповідною бюджетною програмою, за якими встановлено факт нецільового використання бюджетних коштів, а саме по КПКВ 2401020 “Управління та контроль у сфері екології та природних ресурсів на регіональному рівні” за КЕКВ 1131 “Предмети, матеріали, обладнання та інвентар” на суму 1377,00 грн., за КЕКВ 1134 “М’який інвентар та обмундирування” на суму 1912,57 грн. та за КЕКВ 1139 “Оплата інших послуг та інші видатки” на суму 999,00 гривень.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 19.12.2008 р. (суддя Проскурняк О.Г.).
Згідно з розпорядженням заступника голови господарського суду Чернівецької області Скрипничука І.В. від 19.12.2008 р. справа розглядалася колегіально в складі колегії судді Проскурняка О.Г. (головуючий), Миронюка С.О. та Гончарука О.В.
Ухвалою від 09.02.2009 р. до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору –Головне управління Державного Казначейства України в Чернівецькій області.
Розпорядженням голови господарського суду Чернівецької області Желіка Б.Є. від 13.03.2009 р. у зв’язку із закінченням повноважень судді Проскурняка О.Г. справу передано до розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Ковальчук Т.І., суддів Миронюка С.О, Гончарука О.В.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ревізією з питань законності використання Управлінням екології і природних ресурсів у Чернівецькій області виявлено витрачання бюджетних коштів на суму 4288,57 грн. за невідповідними кодами економічної класифікації, що є нецільовим використанням бюджетних коштів, у зв’язку з чим КРУ в установленому порядку надіслано головному розпоряднику бюджетних коштів –Міністерству охорони навколишнього природного середовища України документи для прийняття ним рішення про зменшення бюджетних асигнувань Державному управлінню екології та природних ресурсів в Чернівецькій області за кодами економічної класифікації видатків та відповідною бюджетною програмою, за якими встановлено факт нецільового використання бюджетних коштів, однак головним розпорядником бюджетних коштів такого рішення не прийнято.
Відповідач Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (відповідач-1) надав заперечення, в яких позов не визнав з тих підстав, що фінансування Держуправління в Чернівецькій області за КЕКВ 1130 було зменшено на 52%, у 2009 році за КЕКВ 1130 заплановано в розмірі 20%, остаточний річний показник не доведено, видатки на КЕКВ 1130 не є захищеними, згідно Бюджетного кодексу України контроль за бюджетними видатками здійснюють органи Держказначейства і, оскільки Державне казначейство здійснило проведення операцій за платіжними дорученнями в процесі оплати рахунків Держуправління в Чернівецькій області, в діях останнього відсутні порушення чинного законодавства.
Відповідач Державне управління екології та природних ресурсів в Чернівецькій області (відповідач-2) письмових пояснень на позов не надав.
Третя особа Головне управління Державного казначейства України в Чернівецькій області надала пояснення на позов, у якому зазначила, що відповідальність за взяті бюджетні зобов’язання та цільове використання бюджетних коштів несуть розпорядники та одержувачі бюджетних коштів, уважає недоцільним зменшення бюджетних асигнувань відповідачеві Державному управлінню екології та природних ресурсів в Чернівецькій області з огляду на значне зменшення видатків Державного бюджету Управлінню екології та природних ресурсів у 2008-2009 рр.
Ухвалою від 14.05.2009 р. у справі оголошувалася перерва в судовому засіданні до 10-30 год. 16.06.2009 р. Представник відповідача Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у судове засідання 16.06.2009 р. не з’явився, причини неявки суду не повідомив, однак це не перешкоджає вирішенню спору, оскільки всіх викликаних до суду осіб належним чином повідомлено про місце, дату і час судового засідання.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, представники відповідача Державного управління екології та природних ресурсів в Чернівецькій області позов визнали, представник третьої особи пояснила, що Держуправлінням екології дійсно неправильно вказувалися коди економічної класифікації видатків, однак зменшувати йому фінансування є недоцільним з огляду на те, що фінансування і так є недостатнім.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Судовим розглядом справи встановлено наступне.
18.02.2008 р. працівниками Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного управління екології та природних ресурсів в Чернівецькій області за період з 01.07.2006 р. по 01.02.2008 року, про що складено акт № 24-07-24/25 від 18.02.2008 р. (а.с. 9-26).
Ревізією законності списання коштів з рахунків щодо їх цільового використання виявлено порушення ст. 7 Бюджетного кодексу України, Роз’яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 04.11.2004 № 194, та ч. 1 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, які виразилися в перерахуванні Управлінням з реєстраційного рахунку за коштами спеціального фонду КПКВ 2401020 “Управління та контроль у сфері екології та природних ресурсів на регіональному рівні”:
- підприємцю Хріновському Р.Р. коштів у сумі 1377,00 грн. за автомагнітолу, антену та акустичну систему за рахунок асигнувань, передбачених на поточні видатки за КЕКВ 1131 “Предмети, матеріали, обладнання та інвентар”, що призвело до заниження касових та фактичних видатків за КЕКВ 1135 “Отримання транспортних послуг та утримання транспортних засобів” і їх завищення за КЕКВ 1131 “Предмети, матеріали обладнання та інвентар”;
- виробничо-комерційній фірмі “Візерунок” за послуги по вишивці шевронів та нашивок коштів у сумі 1110,00 грн., видатки за якими проведено за рахунок асигнувань, передбачених на поточні видатки за КЕКВ 1134 “М’який інвентар та обмундирування”, що призвело до заниження касових та фактичних видатків за КЕКВ 1139 “Оплата інших послуг та інші видатки” та їх завищення за КЕКВ 1134 “М’який інвентар та обмундирування”;
- підприємцю Терпеливець П.А. за костюмну тканину загальною вартістю 802,57 грн. за рахунок асигнувань, передбачених на поточні видатки за КЕКВ 1134 “М’який інвентар та обмундирування”, що призвело до заниження касових та фактичних видатків за КЕКВ 1131 “Предмети, матеріали, обладнання та інвентар” та їх завищення за КЕКВ 1134 “М’який інвентар та обмундирування”;
- підприємцю Соломон І.Д. 7550,00 грн. за пластикові вікна та їх монтаж та демонтаж, з яких 999,00 грн. було направлено на виконання монтажних робіт. Відповідні видатки на суму 999,00 грн. проведено за рахунок асигнувань, передбачених на поточні видатки за КЕКВ 1139 “Оплата інших послуг та інші видатки”, що призвело до заниження касових та фактичних видатків за КЕКВ 1137 “Поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель; технічне обслуговування обладнання” та їх завищення за КЕКВ 1139 “Оплата інших послуг та інші видатки” (а.с. 13-15).
Загалом згідно з висновками ревізії встановлено нецільове використання коштів за 2401020 “Управління та контроль у сфері екології та природних ресурсів на регіональному рівні” на суму 4288,57 грн.
Зазначені висновки ревізії підтверджують наявними у справі первинними документами про отримання і оплату Держуправлінням екології зазначених вище товарів, робіт та послуг, з яких видно, за якими КЕКВ проводилися видатки відповідачем-2 (а.с. 27-35, 93-104).
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” (далі –Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Пунктом 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України серед одних з принципів бюджетної системи України визначено принцип цільового використання коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, згідно ч. 5 ст. 51 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Бюджетного кодексу нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком, зокрема, зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням.
Механізм передбаченого законом зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів та повернення коштів одержувачами бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету у разі їх нецільового використання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2006 р. № 492 “Про затвердження Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках”.
Зазначеним Порядком передбачено, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, затвердженим законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, встановленим бюджетним асигнуванням, кошторису або плану використання бюджетних коштів, підставою для зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів та повернення коштів одержувачами бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету є акт (інший документ), складений за результатами ревізії (перевірки) відповідно до законодавства посадовою особою органу, уповноваженого здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства, у якому зафіксовано факт нецільового використання бюджетних коштів, а зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів та повернення коштів одержувачами бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету здійснюється на суму, щодо якої встановлено контролюючим органом факт нецільового використання.
Рішення про зменшення бюджетних асигнувань головному розпоряднику коштів державного бюджету приймає Міністр фінансів, головному розпоряднику коштів місцевого бюджету - керівник місцевого фінансового органу, розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня - головний розпорядник коштів відповідного бюджету на підставі акту контролюючого органу, який виявив нецільове використання бюджетних коштів, у визначений строк та відповідно до процедури, встановленої Порядком.
Передбачені Порядком документи, необхідні для прийняття рішення про зменшення бюджетних асигнувань Державному управлінню екології та природних ресурсів в Чернівецькій області у зв’язку з виявленим ревізією від 18.02.2008 р. нецільовим використанням бюджетних коштів на суму 4288,57 грн., надіслано Головним контрольно-ревізійним управлінням України на адресу Міністерства охорони навколишнього середовища України 05.03.2008 р., однак останнім такого рішення прийнято не було (а.с. 115).
Роз’яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету затверджено наказом Державного казначейства України № 194 від 04.11.2004 р.
Судовим розглядом справи та дослідженням доказів з урахуванням зазначеного Роз’яснення, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 при проведенні оплати за отримані товари, роботи та послуги на загальну суму 4288,57 грн. підприємцям Хріновському Р.Р., Терпеливець П.А., Соломон І.Д. та ВКФ “Візерунок” видатки здійсненні не за тими видами економічної класифікації, за якими вони повинні проводитися, що згідно ст. 116 Бюджетного кодексу України є бюджетним правопорушенням. Проведення видатків не за тими КЕКВ визнається й відповідачем Держуправлінням екології.
Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Оскільки судом встановлено, що відповідачем Міністерством охорони навколишнього середовища України не проведено зменшення бюджетних асигнувань Державному управлінню екології та природних ресурсів в Чернівецькій області у зв’язку з виявленим нецільовим використанням бюджетних коштів на підставі наданих Головним контрольно-ревізійним управлінням України документів, позовні вимоги про зобов’язання Міністерства зменшити такі асигнування підлягають задоволенню.
Суд не бере до уваги той факт, що, як видно з наданого відповідачем-2 кошторису на 2009 рік, йому зменшено бюджетні асигнування в цілому за КЕКВ 1130 та окремо за КЕКВ 1131, 1134, 1139 порівняно з 2007 роком, оскільки таке зменшення проведено не в зв’язку з виявленим нецільовим використанням бюджетних коштів (а.с. 86-87, 119-120).
Не беруться судом до уваги також пояснення представника третьої особи про недоцільність зменшення бюджетних асигнувань відповідачеві-2, оскільки в нього й так недостатнє фінансування, оскільки чинне законодавство не ставить зменшення бюджетних асигнувань за нецільове використання бюджетних коштів у залежність від будь-яких обставин.
Щодо вимоги про визнання неправомірними дій Державного управління екології та природних ресурсів в Чернівецькій області, які полягають у витрачанні бюджетних коштів за невідповідними кодами економічної класифікації видатків, то вони задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням п. 7 ст. 3 КАС України суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Не заперечуючи, що за своїм статусом відповідач-1 як територіальний орган державної влади є суб’єктом владних повноважень, слід зазначити, що, здійснюючи оплату за придбані товари, роботи і послуги, останній виступав як суб’єкт господарювання в розумінні ст. 55 Господарського кодексу України і допустив порушення положень Бюджетного кодексу України і законодавства про ведення бухгалтерського обліку під час проведення цих видатків. Оскаржувати зазначені дії в порядку КАС України не передбачено, їх не можна класифікувати як владні, управлінські, такі, що порушують законні права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. У задоволенні вимог про визнання неправомірними дій Державного управління екології та природних ресурсів в Чернівецькій області, які полягають у витрачанні бюджетних коштів за невідповідними кодами економічної класифікації видатків, відмовити.
3. Зобов’язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища України відповідно до вимог Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулих роках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2006 № 492, зменшити бюджетні асигнування Державному управлінню екології та природних ресурсів в Чернівецькій області за кодами економічної класифікації та відповідною бюджетною програмою, за якими встановлено факт нецільового використання бюджетних коштів, а саме по КПКВ 2401020 “Управління та контроль у сфері екології та природних ресурсів на регіональному рівні” за КЕКВ 1131 “Предмети, матеріали, обладнання та інвентар” на суму 1377,00 грн., за КЕКВ 1134 “М’який інвентар та обмундирування” на суму 1912,57 грн., за КЕКВ 1139 “Оплата інших послуг та інші видатки” на суму 999,00 гривень".
Порядок апеляційного оскарження
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
У судовому засіданні 16.06.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст підписано 17.06.2009 р.
Головуючий суддя Т.І.Ковальчук
Судді С.О.Миронюк
О.В.Гончарук