АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2879/16 Справа № 202/19061/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В. П. Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2016 року м. Дніпропетровськ

13 травня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Григорченка Е. І., Каратаєвої Л.О.,

за участю секретаря Григор'євої В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Гринь К.А. на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року банк звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 05 грудня 2006 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір № CSHCAU00100016, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 14619,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05 грудня 2013 року. В забезпечення виконань зобов'язань 20 жовтня 2010 року укладено договір поруки №167 з ПАТ «Акцент-Банк». Свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів відповідач не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, тому банк просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість у розмірі 10000,00 грн., та з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у розмірі 32258,28 доларів США, витрати на юридичну допомогу у розмірі 3 200,00 грн. та судові витрати (а.с.2-3).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. 26 листопада 2015 року ОСОБА_2 подав заяву про перегляд заочного рішення, ухвалою від 08 грудня 2015 року заочне рішення скасовано та призначено до розгляду в загальному порядку (а.с.25-27, 44). Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено (а.с.52-53).

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Гринь К.А., посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування обставин справи, ставить питання про скасування рішення та просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.72-73).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд 1 інстанції виходив із того, що, позивачем не надано доказів щодо отримання ОСОБА_2 будь-яких коштів за кредитним договором, доказів сплати відповідачем коштів за даним кредитним договором.

Проте погодитись із такими висновками суду не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процессуального права.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Частино. 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими учасниками процесу.

Із матеріалів справи вбачається, що банк на підтвердження позовних вимог надав суду кредитний договір № CSHCAU00100016 від 05.12.2006 року (а.с.10-11), ксерокопію паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_2 (а.с.12-13), розрахунок заборгованості (а.с.4-5). ОСОБА_2 в своїй заяві про перегляд заочного рішення не заперечував факт отримання грошових коштів за кредитним договором, наявність заборгованості та її суму, а лише просив застосувати строк позовної давності (а.с. 33 ). У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача також факту підписання кредитного договору, отримання грошових коштів за кредитним договором, наявність заборгованості та її суму не заперечував, а лише просив застосувати строк позовної давності та зменшити суму пені відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України.

За таких обставин рішення суду про відмову у задоволенні позову підлягає скасуванню, оскільки при ухваленні рішення судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального і процесуального права (п.1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням нового рішення.

Встановлено, що відповідно до кредитного договору № CSHCAU00100016 від 05.12.2006 року ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 14619,00 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05 грудня 2013 року. Зобов'язання позичальника, що випливали зі згаданого кредитного договору, були забезпечені шляхом укладання з ПАТ «Акцент - Банк» договору поруки № 167 від 20.10.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у встановлений договором строк (ч.1 ст. 530). Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, розмір яких визначається в договорі (ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому відповідно до норми ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, п. 3.2 договору встановлено, що при порушенні позичальником термінів повернення кредиту він зобов'язується сплачувати відсотки у розмірі 2,42% на місяць на суму залишку непогашеного кредиту; крім того, у разі невчасної оплати заборгованості за відсотками і комісією, позичальник зобов'язаний сплати банку пеню у розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості, але не менше 1грн. за кожен день прострочки; сплата пені здійснюється в гривні; у випадку, якщо кредит надано і іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати (п.4.1 договору).

Як вбачається із розрахунку, заборгованість ОСОБА_2 станом на 09 січня 2013 року склала 33536,84 дол. США, з яких заборгованість за кредитом 8952,48 доларів США, заборгованість по процентам 11 138,42 доларів США; заборгованість по комісії за користуванням кредитом 1003,97 доларів США, ці суми відповідачем (крім пені) фактично не оспорюються, тому позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією підлягають повному задоволенню. При цьому посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності не приймаються до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Виходячи із того, що банком у січні 2012 року пред'явлено позов до суду до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, і заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені, а з позовом про стягнення заборгованості банк звернувся у січні 2013 року, - позовна давність позивачем не пропущена.

Щодо стягнення пені у сумі 12 441,97 доларів США, то апеляційний суд виходить із того, що пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки. Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Така сама правова позиція міститься в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа N 6-116цс13) та у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 19.11.2014, (справа № 6-160цс140.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», положеннями Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не передбачено стягнення пені в іноземній валюті, оскільки пеня не є грошовим зобов'язанням, а є лише фінансовою санкцією за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а тому на нарахування і стягнення пені не можуть поширюватися положення ст. ст. 524, 533 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що сума пені 12 441,97 доларів США розрахована банком за період з 21 серпня 2007 року по 9 січня 2013 року, що не відповідає вищезазначеним вимогам. За період з 9 січня 2012 по 9 січня 2013 року пеня складає 5449,12 доларів США, що еквівалентно 43554, 82грн.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Виходячи із того, що розмір пені не перевищує суму заборгованості за тілом кредиту, відсутні підстави для зменшення пені, тому підлягає стягненню із ОСОБА_2 43554, 82грн.

Стосовно вимог банку щодо солідарного стягнення із позичальника та ПАТ "Акцент-Банк" 10 000грн., передбачених договором поруки. Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України або Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Виходячи з того, що позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" стосовно стягнення суми з ПАТ "Акцент-Банк" за договором поруки витікають з відносин, які виникли на підставі договору, укладеного між суб'єктами господарювання, то такі вимоги не можуть бути розглянутими в порядку цивільного судочинства. Згідно п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення витрат на юридичну допомогу у розмірі 3200,00 грн., апеляційний суд виходить з наступного. Порядок відшкодування витрат на правову допомогу визначений ч.1 ст.84 ЦПК України. Згідно ч.1 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" закріплені підстави та умови визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу. У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази на підтвердження того, що позивач отримав правову допомогу від особи, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, відсутній погодинний розрахунок наданої правової допомоги, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь банку слід стягнути понесені судові витрати у сумі 5 629грн. 26коп. (2680,60 + 2948,66, а.с.18, 63).

Керуючись, ст.307, п. 1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ "ПриватБанк" Гринь К.А. - задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № CSHCAU00100016 від 5 грудня 2006 року станом на 09 січня 2013 року у сумі 21 094,87 дол. США, з яких заборгованість за кредитом 8952,48 доларів США, заборгованість по процентам 11 138,42 доларів США; заборгованість по комісії за користуванням кредитом 1003,97 доларів США, а також пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань у сумі 43 554, 82грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості за договором поруки - закрити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на повернення судових витрат 5 629грн. 26коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :