Апеляційний суд Черкаської області
м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83
Справа №11-14/2011 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ч. 3 ст. 186, ч. 3 Biтep Л.А.
ст. 187 КК України Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_1
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2011 року колепя суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Щепоткіної В.В.
суддів Лиги М.П., Літвінцева В.М.
з участю прокурора Лєнкової Н.Д.
захисника ОСОБА_2
розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора району на вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 14 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
мешканець с. Веселівка, Христинівського
району Черкаської області, непрацюючий,
неодружений, раніше не судимий, -
засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України iз застосуванням ст. 69 КК України до 2-х років 6 місяців позбавлення волі;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, неповнолітній, учень 11 класу Христинівської ЗОШ № 2, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий, -
засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України iз застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі;
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, житель ІНФОРМАЦІЯ_5 Черкаської
області, студент Васильківського професійного ліцею, неодружений, непрацюючий, раніше судимий, -
засуджений за ст. 186 ч. 3 КК України та йому призначено покарання 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком Монастирищенського районного суду від 29.11.2005 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі i остаточно визначено ОСОБА_5 до відбуття 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, житель ІНФОРМАЦІЯ_7, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 186 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та на нього накладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживания без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживания, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Також судом стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати в poзмipi 713, 64 грн. на користь держави.
Судом вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
ОСОБА_3 засуджений за те, що 22 листопада 2009 року близько 21 год. 30 хв. в селі Веселівка Христинівського району Черкаської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з гр. ОСОБА_4 з метою викрадення чужого майна, шляхом виставлення скла вхідних дверей житлового будинку № 58 по вул. Леніна, що на праві приватної власності належить oco6i похилого віку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, проникли до будинку потерпілої, де під погрозою застосувати фізичне насильство до останньої iз застосуванням щодо неї насильства, яке не небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, що виявилось у нанесенні ударів, дерев'яною палицею по голові i тулубу, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_7 завдано фізичного болю, відкрито заволоділи коштами останньої в сумі 40 гривень, які тут же на місці розділили між собою.
ОСОБА_4, безпосередньо після відкритого викрадення коштів потерпілої ОСОБА_7, діючи одноособово, поза межами угоди, що відбулась між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, умисно, з корисливих мотивів та з метою відкритого викрадення чужого майна, віднайшов на тумбі мобільний телефон марки «SIEMENS-A-60» із зарядним пристроєм, вартістю 200 гривень, що на праві приватної власності належить гр. ОСОБА_7, та відкрито викрав його.
ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 20 січня 2010 року близько 24 години в селищі Верхнячка Христинівського району Черкаської області діючи за попередньою змовою групою oci6 між собою, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повторно, з метою відкритого викрадення чужого майна проникли до житлового будинку № 38 по вул. Урожайній, в якому проживала особа похилого віку ОСОБА_8, де висловлюючи погрози застосувати насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, відкрито викрали кошти ОСОБА_8 в cyмi 32 грн.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор Христинівського району подав апеляцію, в якій порушує питания про скасування вироку суду відносно ycix засуджених у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості. При цьому прокурор посилається на те, що суд не врахував характер вчинених засудженими злочинів, які характеризуються особливим цинізмом, так як вчинені відносно oci6 похилого віку, а також не врахував, що визнання засудженими вини носило формальний характер. Апелянт просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, ОСОБА_4 на 6 років позбавлення волі, ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 186 КК до 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, ОСОБА_9 - до 5 років позбавлення волі.
Kpiм того, прокурор доповнив свою апеляцію проханням щодо зміни вироку в частині відшкодування судових витрат iз засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в порушення вимог ст. 93 КПК України стягнуті судом в солідарному порядку, а повинні стягуватись в дольовому порядку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснения прокурора Лєнкової Н.Д., яка підтримала апеляцію прокурора району з доповненням до неї; пояснения засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисника ОСОБА_2, та законного представника засудженого ОСОБА_4 - ОСОБА_10, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора; перевіривши доводи апеляції та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція з доповненнями до неї підлягає частковому задоволенню, а вирок суду зміні відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині стягнення судових витрат виходячи з наступного.
Районний суд вірно, виходячи iз зміненого прокурором обвинувачення, встановив фактичні обставини по справі i прийшов до вірного висновку про доведеність вини oci6, засуджених у вчиненні злочинів за якію вони засуджені.
Такий висновок суду грунтується на доказах, які всебічно та повно досліджені судом, наведені у вироку та ніким не спростовуються. Дії ycix засуджений кваліфіковані судом вірно.
При призначенні покарання засудженим суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 50 та 65 КК України i врахував ступінь тяжкості вчинених кожним iз них злочинів, роль кожного у їx вчиненні, особи винних та обставини, які пом'якшують та обтяжують їx покарання.
При цьому районний суд врахував, що засуджені вчинили тяжкий злочин, що ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 приймали участь у вчиненні одного злочину, а ОСОБА_4 у вчиненні 2-х злочинів; що злочини були вчинені засудженими відносно oci6 похилого віку i визнав вказану обставину такою, що обтяжує їx покарання.
Прийнявши до уваги наведені вище обставини, Христинівський районний суд прийшов до обгрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 тільки з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.
При цьому суд врахувавши, що ОСОБА_5 раніше вже був засуджений за корисливий злочин, але належних висновків для себе не зробив і скоїв новий злочин, призначив йому покарання в межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України та на підставі ст. 71 КК України приєднав частково невідбуте покарання за попереднім вироком i остаточно визначив до відбуття 4 роки 6 місяйців позбавлення волі.
Доводи прокурора в апеляції про те, що ця мipa покарання за розміром є недостатньою для виправлення ОСОБА_5В, а достатньою буде 5 років 6 місяців позбавлення волі, є необгрунтованими.
Щодо визначення строку позбавлення волі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то суд першої інстанції врахував, що вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності, повністю визнали свою вину, покаялися у вчиненому, їx рідні повністю відшкодували потерпілим шкоду; суд врахував, що ОСОБА_3 виховувався без батьків, які були позбавлені батьківських прав, а ОСОБА_4 однією матір'ю, а також те, що ОСОБА_4 вчинив злочин у неповнолітньому - 16 річному віці, а тому обгрунтовано в сукупності визнав їx такими, що знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та дають право суду для застосування ст. 69 КК України i призначення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 186 КК України.
На думку колегії суддів апеляційного суду таке покарання є розмірним вчиненому ОСОБА_3 i ОСОБА_4 та достатнім для їx виховання, а доводи прокурора в апеляції про необхідність збільшення їм покарання: ОСОБА_3 до 5 років позбавлення волі, а неповнолітньому ОСОБА_4 до 6 років позбавлення волі, - при відсутності оспорювання застосування судом ст. 69 КК України є необгрунтованими.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд врахував тяжкість вчиненого ним злочину, особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, приймав участь у скоєнні одного злочину, при цьому не був його безпосереднім виконавцем, повністю визнав свою вину, покаявся у вчиненому, відшкодував шкоду, має постійне місце праці, а тому районний суд призначивши йому покарання в межах санкції ч.З ст. 186 КК України прийшов до обгрунтованого висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства i, застосувавши ст. 75 КК України, звшьнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
В апеляції прокурора не оспорюється правильність звільнення засудженого від відбуття покарання на підстав1 ст.. 75 КК України, а доводи апелянта щодо виправлення засудженого ОСОБА_6 не достатній строк позбавлення волі 4 роки, а достатнім є 5 років позбавлення волі є безпідставними.
За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку суду першої інстанції, а тому в цій частині апеляція прокурора району не підлягає задоволенню.
Проте районний суд допустив помилку при виршенні питания щодо визначення способу відшкодування судових витрат, а саме: суд стягнув судові витрати в cyмi 713, грн. з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно, в той час, як відповідно до вимог ст. 93 КПК України вони повинні стягуватись в дольовому порядку.
Тому вирок відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягае зміні в частині способу стягнення судових витрат з солідарного на дольовий, а саме в рівних долях.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати
ухвалила:
Апелящю прокурора Христинівського району задоволити частково.
Вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 14 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині способу стягнення судових витрат в cyмi 713 грн. 64 коп. змінити, визначивши стягнення цієї суми із засуджених в рівних долях.
В peшті вирок суду відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - залишити без змін.
Головуючий
Судді